Рішення № 40960761, 14.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/884/14-ц 14.10.2014 14.10.2014 14.10.2014

Провадження №22-ц/784/2620/14 Суддя по 1 інстанції - Франчук О.Д.

Категорія 45 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Харитоновій І.В.,

за участю представника позивача - КП «ЖЕО» - Дмітрішиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року у справі за

позовом

комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги,

встановила:

У травні 2014 року комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об'єднання» (далі - КП «ЖЕО») звернулося з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Позивач зазначав, що він надає житлово-комунальні послуги відповідачам, які є наймачами трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 70,5 кв.м.

Проте оплату за надані послуги відповідачі не здійснюють з травня 2011 року, тому утворилася заборгованість в сумі 5 306,23 грн. за період з травня 2011 року по травень 2014 року включно, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідачка ОСОБА_4 визнала позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, посилалась на відсутність письмового договору про надання послуг та просила застосувати позовну давність.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача: з ОСОБА_3 4 628,56 грн. заборгованості, а також солідарно з обох відповідачів 677,70 грн. заборгованості та 243,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (далі - Закон) та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані укладати договір на надання житлово-комунальних послуг та регулярно оплачувати надані послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, поточний ремонт тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкції та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкції тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 Закону також визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово - комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Статті 66-68, 179 ЖК України та Правила утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, визначають порядок надання саме зазначеного виду послуг. Вони носять постійний характер, оскільки забезпечують нормальне функціонування жилих будинків та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, незалежно від факту проживання або не проживання осіб в квартирах цих будинків, оплата цих послуг здійснюється в залежності від загальної площі квартири.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідачі є наймачами трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 70,5 кв.м.

Після смерті 21 вересня 2010 року квартиронаймача ОСОБА_5, в квартирі залишилися проживати та зареєстровані 4 особи: його колишня дружина ОСОБА_3, з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також донька померлого від першого шлюбу ОСОБА_4, яка досягла повноліття лише ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Позивач є балансоутримувачем та виконавцем послуг щодо обслуговування будинку та прибудинкової території багатоквартирного будинку, в якому знаходиться вказана квартира, однак оплату житлово- комунальних послуг відповідачі не здійснюють з травня 2011 року.

За період з травня 2011 року по травень 2014 року включно утворилася заборгованість в сумі 5 306,23 грн., яку суд стягнув, виходячи із загальної площі квартири та тарифів, затверджених рішеннями виконкому Южноукраїнської міської ради у відповідні періоди, в залежності від запланованих та наданих кількісних показників послуг.

Зокрема, відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування Переліку послуг та тарифу, КП «ЖЕО» надавало такі послуги: вивезення та утилізація твердих побутових відходів, технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляційних каналів, дератизація, поточний ремонт.

За такого, суд повно, всебічно дослідивши обставини спору, дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про наявність зазначеної заборгованості, яка обрахована у відповідності до затверджених тарифів та загальної площі зазначеної квартири, а тому обґрунтовано задовольнив позов частково, стягнувши солідарно з відповідачів заборгованість лише з дня настання повноліття ОСОБА_4, а до цього періоду визначену заборгованість стягнув лише з ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, хоча в письмовій формі договір між позивачем та відповідачами не укладено, однак відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що неукладення договору в письмовій формі, є підставою для відмови у задоволенні позову, необґрунтовані.

Також є безпідставними доводи ОСОБА_3 про пропуск позивачем позовної давності, виходячи із положень ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із матеріалів справи, 1 березня 2013 року за заявою позивача Южноукраїнським міським судом було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги, який 16 травня 2013 року скасовано за заявою відповідачки (а.с. 12). Зазначене свідчить про переривання перебігу трирічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

До цього, 25 серпня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про реструктуризацію заборгованості, яка утворилася станом на 31 серпня 2010 року, який відповідачка підписала, але не виконувала (а.с. 9).

Разом з тим, суд безпідставно стягнув судові витрати на користь позивача солідарно з відповідачів. Тоді як, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги до ОСОБА_4 задоволені на 12,8 %, тому з неї підлягає стягненню 31,18 грн. судового збору, а решта - в сумі 212,42 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, рішення районного суду слід змінити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України лише в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 1 серпня 2014 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути на користь комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання» 243,60 грн. судового збору, із яких 212,42 грн. - з ОСОБА_3, а з ОСОБА_4 - 31,18 грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: