Ухвала суду № 40959679, 30.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 484/2634/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Паньков Д.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату (далі Миколаївський ОВК), Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Миколаївській області про:

- визнання протиправною бездіяльність Миколаївського ОВК щодо непроведення позивачу з 01 січня 2014 року розрахунку розміру грошового забезпечення для призначення пенсії з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов'язання Миколаївського ОВК провести позивачу з 01 січня 2014 року перерахунок розміру грошового забезпечення для призначення пенсії відповідно до вимог ч.2 ст. 51, ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 у розмірі, визначеному Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 №595;

- визнання протиправною бездіяльність ГУПФ України в Миколаївській області щодо непроведення позивачу з 01 січня 2014 року перерахунку розміру грошового забезпечення для призначення пенсії з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов'язання ГУПФ України в Миколаївській області провести позивачу розрахунок розміру грошового забезпечення для нарахування пенсії та виплачувати пенсію з 01 січня 2014 року відповідно до вимог ч.2 ст. 51, ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням щомісячної додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 у розмірі, визначеному Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 №595.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відмовляючи в здійсненні перерахунку призначеної пенсії відповідачі порушують вимоги ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідач - Миколаївський ОВК позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач - ГУПФ України в Миколаївській області заперечень на позов не надав.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач є пенсіонером Збройних Сил України та перебуває на обліку в ГУПФ України в Миколаївській області.

У червні 2014 року позивач звернувся до Миколаївського ОВК та ГУПФ України в Миколаївській області з клопотанням провести йому з 01 січня 2014 року перерахунок розміру грошового забезпечення для призначення пенсії та виплачувати з 01 січня 2014 року пенсію відповідно до вимог ч.2 ст. 51, ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889".

Відповіді з Миколаївського ОВК та ГУПФУ в Миколаївській області на його адресу не надійшло.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Наказом №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям, відповідно, у задоволенні позову належить відмовити.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що Наказ Міністра оборони України №595 від 15 листопада 2010 року є підставою для перерахунку пенсії, оскільки змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Верховний Суд України ухвалив Постанову від 15 жовтня 2013 року (№21-368а13), в мотивувальній частині якої зазначив наступне: "Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсії і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 5 цієї Постанови Кабінетом Міністрів України надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" установлено, що з 01 жовтня 2010 року військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї Постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Підпунктом 2.4 пункту 2 даної Інструкції встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище і виконували у минулому місяці польоти за планами бойової (навчально-льотної) підготовки у складі екіпажів літаків, вертольотів, - до 100 відсотків місячного грошового забезпечення.

У пункті 5 Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям".

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з Рішенням Верховного Суду України.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає вказаній Постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, справа №21-368а13 і, тому, не має підстав для її скасування.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які брали участь у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: