Ухвала суду № 40959641, 15.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1324/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому, після зміни позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002251702 в частині збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2468,58 грн., з яких за основним платежем на 1645,72 грн., за штрафними санкціями на 822,86 грн., № 0002241702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 8707,89 грн., з яких за основним платежем на 6966,31 грн., за штрафними санкціями на 1741,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про їх скасування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради 12.02.1999 р. Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі, роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів вжитку.

В період з 17.02.2014 р. по 28.02.2014 р. відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.03.2014 р. № 355/21-03-17-02/НОМЕР_3.

У висновку акту перевірки зазначено, що виявлено порушення: 1. пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України - заниження ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік в сумі 6966,31 грн.; 2. п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у 2012-2013 роках на загальну суму 1739 грн., у тому числі за періоди: 01 місяць 2012 року в сумі 169,97 грн., 03 місяць 2012 року в сумі 117,10 грн., 04 місяць 2012 року в сумі 155,85 грн., 05 місяць 2012 року в сумі 220,49 грн., 06 місяць 2012 року в сумі 54,69 грн., 07 місяць 2012 року в сумі 126,07 грн., 08 місяць 2012 року в сумі 47,15 грн., 09 місяць 2012 року в сумі 80,66 грн., 10 місяць 2012 року в сумі 182,05 грн., 11 місяць 2012 року в сумі 136,20 грн., 04 місяць 2013 року в сумі 136,20 грн., 09 місяць 2013 року в сумі 194,76 грн., 11 місяць 2013 року в сумі 82,17 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002251702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2608,50 грн., з яких за основним платежем на 1739 грн., за штрафними санкціями на 869,50 грн., № 0002241702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 8707,89 грн., з яких за основним платежем на 6966,31 грн., за штрафними санкціями на 1741,58 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність висновків про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на 46442,09 грн., що вплинуло на нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6966,31 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1741,58 грн., натомість позовні вимоги є обгрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ПКУ об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п.п. 54.3.1, п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Подактвого Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що 04.01.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП "ТД "Джерела" укладено договір купівлі-продажу № Д5 30311, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продавати партіями, а покупець зобов'язується покупати і оплачувати на умовах цього договору продовольчі товари в асортименті. Пунктом 3.2 договору визначено, що місцем приймання-передачі товару є АДРЕСА_1. На виконання умов договору ПП "ТД "Джерела" у жовтні, листопаді 2012 року поставило позивачу продовольчі товари на загальну суму 1780,52 грн., з яких ПДВ - 296,75 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.10.2012 р. № 44039, від 17.11.2012 р. № 50158, податковими накладними від 06.10.2012 р. № 20, від 17.11.2012 р. № 34. Розрахунки проведено у безготівковій формі згідно квитанцій від 13.11.2012 р. № 13-1258614/С, від 16.11.2012 р. № 16-126492, від 12.12.2012 р. № 12-1331226/С.

01.03.2011 р. між позивачем та ПП "Верона" укладено договір купівлі-продажу № ВХ 52475, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується продавати партіями, а покупець зобов'язується покупати і оплачувати на умовах цього договору продовольчі товари в асортименті. Пунктом 3.2 договору визначено, що місцем приймання-передачі товару є АДРЕСА_1.

На виконання умов договору ПП "Верона" у січні, березні-листопаді 2012 року, квітні, вересні, листопаді 2013 року поставило позивачу продовольчі товари на загальну суму 8073,59 грн., з яких ПДВ - 1345,59 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.01.2012 р. № 64, від 24.03.2012 р. № 9311, від 11.04.2012 р. № 11252, від 23.05.2012 р. № 15926, від 02.06.2012 р. № 17328, від 07.07.2012 р. № 21689, від 11.08.2012 р. № 26047, від 08.09.2012 р. № 29393, від 06.10.2012 р. № 32597, від 03.04.2013 р. № 9560, від 11.09.2013 р. № 23092, від 13.11.2013 р. № 29834, податковими накладними від 04.01.2012 р. № 9, від 24.03.2012 р. № 67, від 11.04.2012 р. № 14, від 23.05.2012 р. № 32, від 02.06.2012 р. № 7, від 07.07.2012 р. № 18, від 11.08.2012 р. № 12, від 08.09.2012 р. № 14, від 06.10.2012 р. № 7, від 03.04.2013 р. № 2, від 11.09.2013 р. № 11, від 13.11.2013 р. № 16.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з вищевказаними контрагентами, які були предметом перевірки.

Зазначені контрагенти позивача на момент проведення операцій з ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що також підтверджено актами перевірок цих контрагентів, а тому мали право на виписку податкових накладних.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності доказів проведення позивачем чи його представниками фіктивних господарських операцій з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерела" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з цими підприємствами, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та про неправомірне формування витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим. Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів. Отже, висновки ДПІ у м.Херсоні щодо протиправності формування ФОП ОСОБА_1 витрат та податкового кредиту по операціях з ПП "Верона", ПП "ТД "Джерело" є безпідставними..

Стосовно завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на 46442,09 грн. судом встановлено, що у акті перевірки ФОП ОСОБА_1 дане порушення відображено лише у табличному варіанті (таблиця 20 арк.12 акту). Будь-якої розшифровки суми завищення витрат акт перевірки не містить. Для з'ясування даного питання у судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2014 р., було допитано ревізора ОСОБА_2 Між тим, ревізор не зміг пояснити, які саме витрати документально не підтверджено позивачем і яким чином було встановлено цю розбіжність, у зв'язку з чим ухвалою суду від 16.05.2014 р. було зобов'язано відповідача до 21.05.2014 р. надати до суду розшифровку розбіжності витрат, які виявлені під час перевірки та зазначені в акті. Однак, у судове засідання, яке відбулося 21.05.2014 р., відповідачем не надано розшифровки розбіжностей, а ревізор не з'явився.

Тобто, жодних пояснень стосовно викладених у акті перевірки висновків щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат у сумі 46442,09 грн., які стали підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6966,31 грн. за основним платежем згідно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 р. № 0002241702, ДПІ у м.Херсоні не надано.

Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Мін'юсті України 12.01.2011 р. за № 34/18772, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; - у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; - у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак жодна з вказаних вимог Порядку щодо оформлення виявлених під час перевірки порушень відповідачем не виконана.

З огляду на вищезазначене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 р. №0002241702, №0002251702 в частині нарахування грошових зобов`язань у сумі 2468,58 грн., з яких за основним платежем на 1645,72 грн., за штрафними санкціями на 822,86 грн., а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик