Ухвала суду № 40959520, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 рокусправа № 804/3627/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі №804/3627/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біформ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біформ» 12 березня 2013 року звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якого є Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.01.2013 року № 0000201501.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкові повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року, викладені в акті №2431/23/33612878 від 30.03.2010 р. (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на правомірність висновків перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року, оскільки позивач при наявності сум податку, фактично сплачених постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування протягом 1095 днів з дня виникнення такого права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.01.2013 року позивачем надано відповідачу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за вересень 2012 року.

Відповідно до якого ТОВ «Біформ» було задекларовано в рядку 23 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 428 304 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податного кредиту наступного податкового періоду вбачається, що зазначений залишок був сформований за період: у серпні 2009 року - 265563 грн., у грудні 2009 року - 82763 грн., у лютому 2010 року - 1394 грн., у березні 2010 року - 53506 грн., у грудні 2010 року - 84 грн., у квітні 2011 року - 22677 грн., у липні 2012 року - 1128 грн., у серпні 2012 року - 1189 грн.

Факт правомірності формування залишку від'ємного значення за період серпень та грудень 2009 року підтверджений актом перевірки № 2431/23/33612878 від 30.03.2010 року.

18.01.2013р. відповідно до наказів Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 15.01.2013 року № 53 та від 17.01.2013 року № 63 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Біформ» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт № 239/15-3/33612878 від 18 січня 2013 року (т.3 а.с.165-173) .

Згідно висновків акта перевірки, позивачем порушено вимоги :

- пункту 200.4 «а», «б» ст. 200 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ «Біформ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року: згідно уточнюючого розрахунку (вх. № 9082219411 від 27.12.2012 року)- у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових (звітних) періодах на 82763 грн.; згідно уточнюючого розрахунку (вх. № 9000799405 від 16.01.2013 року) - на рахунок платника у банку на 344 166 грн.

Відповідач дійшов висновку, що в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (п.п.7.7.2 ст.7 Закону №168), позивач при наявності сум податку, фактично сплачених постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах не скористалось правом на отримання бюджетного відшкодування в попередніх податкових (звітних) періодах, в результаті чого завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 78 519 грн., в тому числі за звітні (податкові) періоди, у яких виникла сума: за лютий 2010 року на суму 1 394 грн., березень 2010 року на суму 53 506 грн., квітень 2011 року на суму 22 677 грн., липень 2012 року на суму 942 грн.

21.01.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000201501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 426 929 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 106 732 грн. 25 коп. (т.3 а.с. 176).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.102.5 ст. 1012 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно з п. 200.1, 200.2, 200.3 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому в акті перевірки від 18.01.2013р. зазначено про порушення позивачем п.102.5 ст.102 та п.200.4 «б» ст.200 ПК України, а саме безпідставне включення до складу податкового кредиту податкової декларації за вересень 2012р. сум податку, фактично сплачених постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, оскільки позивач не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування протягом 1095 днів від дня отримання такого права, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ : в серпні 2009 року у сумі 265 563 грн.; в грудні 2009 року у сумі 82 763 грн.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ та збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ став висновок відповідача, що в термін 1095 днів, визначений п.102.5 ПК України, позивачем не подано заяву на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування з бюджету. Однак вимоги Податкового Кодексу України не встановлюють для платника податку, який має право на бюджетне відшкодування обов'язку щодо прийняття такого рішення, а вразі його не прийняття застосування штрафних санкцій до платника.

Таким чином враховуючи вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи та зазначені норми права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п.102.5 ст.102 ПК України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування, оскільки застосування цієї норми права можливо у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку, між тим позивач не заявляв свого наміру на відшкодування цього податку із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі №804/3627/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 10 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко