Ухвала суду № 40959489, 09.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року

справа № 0870/6042/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №0870/6042/12 за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» 20 червня 2012 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого, просить визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежу, визначеному позивачем в платіжному дорученні №4581 від 16.03.2012 на суму 1000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за лютий 2012 року»; визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000070028 від 16.05.2012 на суму 207282 грн. 60 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій декларації від 20.06.2011 за травень 2011 року у сумі 4138547 грн. 00 коп. (у частині суми 1036413 грн. 00 коп.), з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, викладені у акті №87/08-05/00130926 від 28.04.2012 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежу, визначеному позивачем в платіжному дорученні №4581 від 16.03.2012 року на суму 1000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за лютий 2012 року», а також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000070028 від 16.05.2012 року на суму 207282 грн. 60 коп.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального прав. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на не дослідження судом першої інстанції доказів наданих податковим органом до справи та порушення норм п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що уповноваженими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.06.2011 року по 30.03.2012 рік, за результатами якої складено акта перевірки №87/08-05/00130926 від 28.04.2012 року.

Згідно з вказаним актом відповідачем встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме по податковій декларації за травень 2011 року №9004266715 від 20.06.2011 року, за якою задекларовано до сплати ПДВ у сумі 4 138 547 грн. 00 коп., несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 3 137 976 грн. 07 коп. з затримкою більше 30 календарних днів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 16.05.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070028, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 207282 грн. 60 коп. протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Вказане податкове повідомлення-рішення №0000070028 від 16.05.2012 позивач отримав 16.05.2012 року.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів наявності у позивача податкового боргу та як наслідок відсутності у податкового органу підстав здійснення перерозподілу платежів позивача та вжиття заходів, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України, чинним законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявність податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було змінено призначення податкового платежу, самостійно визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» у спірному платіжному дорученні №4581 від 16.03.2012 на суму 1 000 000 грн. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за лютий 2012 року», в рахунок погашення податкового боргу, який виник у травні 2011 року.

Між тим, з наявних в матеріалах справи декларацій та платіжних доручень вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації за травень 2011 року позивачем були сплачені згідно платіжних доручень:

№10066 від 17.06.2011 на суму 2000000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2011 року»;

№10246 від 20.06.2011 на суму 800000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року»;

№10248 від 21.06.2011 на суму 1338547 грн. 00 коп. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року».

Вказане свідчить про те, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконало зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за травень 2011 року. Таким чином податковий орган безпідставно змінив призначення авансового платежу позивача по податку на додану вартість за лютий 2012 року на погашення податкового боргу, наявність якого відповідачем не доведена.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі №2а-0870/9332/11, залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2013, визнано протиправними дії СДПІ по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в платіжних дорученнях: №8416 від 25.05.2011 на суму 2200000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №8471 від 26.05.2011 на суму 800000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №8562 від 27.05.2011 на суму 1800000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за квітень 2011 року», №10066 від 17.06.2011 на суму 2000000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за травень 2011 року», №10246 від 20.06.2011 на суму 800000 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року», №10248 від 21.06.2011 на суму 1338547 грн. 00 коп., з призначенням платежу - «податок на додану вартість за травень 2011 року».

Згідно з ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконувало податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, у податкового органу не було підстав для самостійного розподілу коштів та зміні призначення платежів, самостійно визначених ВАТ «Запоріжжяобленерно» у спірному платіжному дорученні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року у справі №0870/6042/12 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко