Постанова № 40959063, 21.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 р. Справа № 804/11314/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Романовської Т.М. та представника відповідача - Лісового А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.09.2013) просить суд: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ № 0000682210 від 22.04.2013р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19332,79 грн., в тому числі основного платежу 12888,52 грн., штрафна санкція 6444,27 грн., визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ № 0000692210 від 22.04.2013р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 3479,9 грн., в тому числі основного платежу 2319,93 грн., штрафна санкція 1159,97 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкової перевірки позивача є необгрунтованими, зробленими без врахування вимог чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, що вказує на протиправність дій як під час проведення перевірки так і під час оформлення результатів проведеної перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що оскаржувані позивачем рішення винесені в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним податковим ревізором- інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Коваленко Яною Владиславівною проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гарантсервіс» по взаємовідносинах з приватним підприємством з ПП «Транс-Атлантика Сервіс», код 32694389, за період травень, серпень 2012 року та з ТОВ «Шоковіта», код 33421689, за період вересень, жовтень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №162/222-32406241 від 26.02.2013 року.

В даному акті вказано порушення ТОВ «Гарантсервіс»:

- абз. «а» пп.14.1.13, п.14.1, ст.14, пп.135.5.4, п.135.5, ст.135 Податкового кодексу України 2755-VI від 02.12.2010 року з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження рядку 8 «Податкові зобов'язання до сплати» розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою на загальну суму 2319,93 грн., в тому числі: за II квартал 2012 року - 908,43 грн.; за III квартал 2012 року - 1360,64 грн.; за IV квартал 2012 року - 50,86 грн.;

-п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 12888,52 грн., в тому числі: за II квартал 2012 року - 5046,83 грн.; за III квартал 2012 року - 7559,10 грн.; за IV квартал 2012 року - 282,59 грн.

28.02.2013 р. позивачем отримано податкові повідомлення-рішення (форма «Р») Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Верхньодніпровська ОДПІ) від 22.04.2013р. №0000682210, згідно з якого нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19332,79 грн., в тому числі основного платежу 12888,52 грн., штрафна санкція 6444,27 грн., та від 22.04.2013р. №0000692210, згідно з якого нараховано грошове зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 3479,9 грн., в тому числі основного платежу 2319,93 грн., штрафна санкція 1159,97 грн.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в акті перевірки, ТОВ «Гарантсервіс» було подано заперечення №17 від 09.04.2013 року на акт перевірки .

Листом вих. №2369/10/22-2 від 17.04.2013 року Верхньодніпровська ОДПІ надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень на акт перевірки.

ТОВ «Гарантсервіс» подано скаргу на податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 22.04.2013р. №0000682210 та від 22.04.2013р. №0000692210 до ДПС у Дніпропетровській області від 07.05.2013 року №20 (вх.ДПС у Дніпропетровській області від 14.05.2013 року №2222/10/с).

Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2013р. №2131/10/10-25 термін розгляду скарги подовжено до 13.07.2013 включно.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 09.07.2013 №938/10/10-25 (вх. №28 від 10.07.2013р.) податкові повідомлення рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 22.04.2013 №0000682210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19332,78 грн, та №0000692210 про збільшення грошового зобов'язання єдиного податку на суму 3479,9 грн. залишено без змін, а скаргу ТОВ «Гарантсервіс» без задоволення.

ТОВ «Гарантсервіс» подано скаргу на податкові повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 22.04.2013р. №0000682210 та від 22.04.2013р. №0000692210 до Міністерства доходів і зборів України від 15.07.2013 року №28 (вх.від 18.07.2013 року №9997/6).

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07.08.2013р. № 8407/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги від (вх. №32 від 13.08.1013р.) податкові повідомлення рішення Верхньодніпровської ОДПІ залишено без змін, з посиланням на неправомірне збільшення розміру штрафних санкцій Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області, а скаргу ТОВ «Гарантсервіс» без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як свідчать обставини справи, в перевіряємому періоді позивач мав наступні правовідносини: 1) згідно договору №010312 від 01.03.2012р., укладеного ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Гарантсервіс» на поставку продукції зазначено, що поставка продукції здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами «Інкотермс-2000», на умовах DDU, склад Покупця м.Вільногірськ; 2) згідно договору №03092012 від 03.09.2012р., укладеного ТОВ «Шоковіта» та ТОВ «Гарантсервіс» на поставку продукції зазначено, що поставка продукції здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами «Інкотермс-2000», на умовах DDU, склад Покупця м.Вільногірськ.

Постачання продукції здійснювалась транспортом та за рахунок ПП «Транс Атлантіка Сервіс» та ТОВ «Шоковіта».

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує укладення та виконання даних договорів, а саме: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ «Гарантсервіс» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як на одну з підстав визнання нереальності укладених договорів та завищення податкового кредиту позивача з ПДВ, оскільки безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки дефектністю або відсутністю товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно- транспортної накладної для підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не впливає на формування податкового кредиту та звітності. Позивач підтвердив факт здійснення господарських операцій з поставки згідно Договорів поставки шляхом надання відповідних первинних документів. Будь-яких порушень щодо порядку оформлення первинних документів та/або їх наявності, податковими органами, зокрема, відповідачем, виявлено не було.

Більш того, слід зауважити, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній, зокрема, в Інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 p., навіть «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце...».

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши товари (послуги), для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ТОВ «Гарантсервіс» товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на акти перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо ПП «Транс-Атлантика Сервіс» №7204/224/32694389 від 21.12.2012 року та щодо ТОВ «Шоковіта» №7206/224/33421689 від 21.12.2012 року, як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Безпосередньо дослідивши правові відносини між позивачем та ПП «Транс-Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», суд робить висновок про дійсність укладених договорів, оскільки позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій шляхом надання первинної документації підприємства.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 по справі №804/1271/13-а за позовом ТОВ «Шоковіта» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі у м.Дніпропетровська з проведення перевірки ТОВ «Шоковіта». Рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 14.05.2013 у справі №804/1271/13-а скасовано постанову в частині задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ТОВ «Шоковіта» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів у період з вересня 2011 по жовтень 2012, в іншій частині постанова залишена без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2013 року по справі №804/6144/13-а за позовом ТОВ НВП «Промтехсінтез» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська визнано дії з проведення перевірки ТОВ «Транс-Атлантіка-Сервіс» протиправними. Рішенням Дніпропетровського апеляційного суду від 18.07.2013 у справі №804/6144/13-а в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій протиправними щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у ПП «Транс-Атлантика Сервіс» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів у період з грудня 2011 по серпень 2012.

Таким чином, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період травень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ № 0000682210 від 22.04.2013р. (форма «Р»), про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19332,79 грн., в тому числі основного платежу 12888,52 грн., штрафна санкція 6444,27 грн.

Відповідно до п. 292.3 ст. 292. Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. з наступними змінами і доповненнями до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Абз «а» пп. 14.1.13. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. з наступними змінами і доповненнями визначено, що «безоплатно надані товари - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів».

Під час судового розгляду справи ТОВ «Гарантсервіс» підтверджено реальність господарських взаємовідносин з приватним підприємством з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» за період травень, серпень 2012 року та з ТОВ «Шоковіта» за період вересень, жовтень 2012 року, а також реальне отримання ТОВ «Гарантсервіс» товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, що спростовує висновок відповідача про безоплатне отримання товарів (послуг) та свідчить про неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000692210 від 22.04.2013р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання єдиного податку з юридичних осіб в сумі 3479,9 грн., в тому числі основного платежу 2319,93 грн., штрафна санкція 1159,97 грн.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000682210 від 22.04.2013р. (форма «Р») про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19332,79 грн., в тому числі основного платежу 12888,52 грн., штрафна санкція 6444,27 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000692210 від 22.04.2013р. (форма «Р») про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 3479,9 грн., в тому числі основного платежу 2319,93 грн., штрафна санкція 1159,97 грн.

Присудити Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантсервіс» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 228,13 грн. (двісті двадцять вісім гривень тринадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 28.10.2013 р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 28.10.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко