Ухвала суду № 40958151, 09.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/12320/13-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/5766/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 52 09.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Бориспілького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: виконуючий обов'язки начальника вагонної дільниці станції «Київ-Пасажирський» Ясинецький Олександр Віталійович, про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання наказу про припинення трудового договору незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, посилаючись на те, що від 1998 року він працював на Південно-Західній залізниці на різних посадах, а від 10 квітня 2013 року працював на посаді старшого майстра дільниці 1 групи (резерву провідників) у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський.

27 вересня 2013 року після робочого дня та в усній формі йому було повідомлено про звільнення з роботи без жодних пояснень про причини звільнення і без ознайомлення з наказом.

З наказом від 27 вересня 2013 року №2474/ос про звільнення позивач ознайомився лише 25 листопада 2013 року, оскільки від 30 вересня до 8 листопада 2013 року перебував на лікарняному.

Відповідно до наказів від 26 вересня 2013 року №607 та від 27 вересня 2013 року №615 його звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов'язків без поважних причин.

Зазначав, що трудовий договір з ним було розірвано за згодою профспілкового органу, засідання якого проводилось за його відсутності. Тому просив визнати наказ про припинення трудового договору незаконним, поновити на роботі, а також стягнути середній заробіток та моральну шкоду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДТГО «ПЗЗ» задоволено частково.

Визнано наказ виконуючого обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «ПЗЗ» ЯсинецькогоО.В. про припинення трудового договору від 27 вересня 2013року №2474/ос незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого майстра дільниці 1 групи (резерву провідників) у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «ПЗЗ» з 27 вересня 2013 року.

Вирішено стягнути з ДТГО «ПЗЗ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2013 року на день ухвалення рішення суду в розмірі 30697 грн. 75 коп.

Вирішено стягнути з ДТГО «ПЗЗ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займані посаді старшого майстра дільниці 1 групи (резерву провідників) у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «ПЗЗ» та стягнення з ДТГО «ПЗЗ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 9051 грн. 88 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позивних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ДТГО «ПЗЗ» від 1998 року на різних посадах, а від 10 квітня 2013 року на посаді старшого майстра дільниці 1 групи (резерву провідників) у вагонній дільниці станції Київ-Пасажирський відповідно до записів у трудовій книжці позивача від 5 квітня 1998 року.

Наказом від 27 вересня 2013 року №2474/ос його було звільнено з займаної посади з 27 вересня 2013 року за систематичне невиконання без поважних причин посадових обовязків на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 2 ст.47 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з актом від 27 вересня 2013 року, складеним та підписаним в.о. начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецьким О.В., начальником відділу кадрів Марченко С.О., провідним юрисконсультом Кучеренко Ю.І., заступником начальника дільниці Новіковим О.С. та старшим майстром Нановським С.І. ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення та ставити підпис про ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності (а.с.55, т. 1), оскільки його повідомили про наказ після закінчення робочого часу.

Крім того, відповідачем в порушення ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення не взято у позивача письмових пояснень.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що позивача не було ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 26 вересня 2013 року №607 (а.с.30, т.1), що підтверджується даним наказом, який став підставою для звільнення, яким порушено вимоги ч.4 ст.149 КЗпП України.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Згідно з листом голови первинної профспілкової організації «Незалежна профспілка залізничників» від 27 вересня 2013 року №14 виконуючому обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецькому О.В. надано згоду на притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача (а. с. 84, т. 1).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, згода надана з порушенням вимог ст.43 КЗпП України, оскільки письмове подання від

27 вересня 2013 року №2329 про розірвання трудового договору з позивачем розглядалось профспілковою організацією за відсутності останнього, і більше того, за один день (а.с.81-83, т.1).

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від

6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни», судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що з довідки про доходи №2483 від 14 жовтня 2013 року вбачається, що заробітна плата позивача за серпень 2013 року склала 4862 грн. 24 коп., за вересень 2013 року - 12454 грн. 44 коп., кількість робочих днів в серпні і вересні 2013 року становить 44.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача за серпень-вересень 2013 року склала 393 грн. 56 коп.

За період від 27 вересня 2013 року до 17 січня 2014 року (день поновлення на роботі) кількість робочих днів становить 78.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь останнього з відповідача, склав: 393 грн. 56 коп. х 78 = 30697 грн. 75 коп.

Крім того, як вірно зазначено, незаконне звільнення позивача 27 вересня 2013 року із займаної посади старшого майстра дільниці 1 групи (резерву провідників) у Вагонній дільниці станції «Київ-Пасажирський» за статтею призвело до порушення його законного права на працю, внаслідок чого завдано моральної шкоди.

Згідно з приписами ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Отже, відповідно до ст.237-1 КЗпП України суд вірно вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду, яку оцінив в сумі 2000 грн. 00 коп. і вважав її достатньою для відновлення його нормальних життєвих зв'язків та організації свого життя.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відхилити.

Рішення Бориспілького міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Сліпченко О.І.