Постанова № 40956560, 17.10.2014, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1722/14-а

п/с 2-а/164/34/2014

Категорія 10.3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона має статус дружини померлого інваліда війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року вона має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2014 році їй було виплачено вказану допомогу в розмірі 400 гривень. Вважає, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству, зокрема, положенням Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та практиці Європейського суду з прав людини. Позивач зверталась до управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації із заявою про виплату разової грошової допомоги, як дружині померлого інваліда війни, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить за її розрахунками 4345 грн. (949 грн. х 5 - 400 грн.), але їй у виплаті вказаних коштів було відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати дії управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 3 жовтня 2014 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача Борисевич М.В. подав до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказав, що проти задоволення позову заперечують, оскільки щорічна разова грошова допомога до 5 травня позивачу у 2014 році була нарахована та виплачена відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач має статус дружини померлого інваліда війни, отримала разову грошову допомогу в квітні 2014 року на суму 400 гривень відповідно до постанови КМУ № 102 від 16.04.2014 року „Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про жертви нацистських переслідувань".

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого інваліда війни ІІ групи, що підтверджується дослідженими судом пенсійним посвідченням № 521 від 9.07.1986 року, посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.02.2001 року, постановою 14 військово-лікарської комісії Західного оперативного командування № 426 від 9.07.2004 року, довідкою УМВС України у Волинській області № 81/2313 від 18.04.2002 року, довідкою УМВС України у Волинській області № 3/1-9619 від 13.04.2010 року, повідомленням управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації № Я-116/02-06 від 9.09.2014 року, запереченням управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації на позовні вимоги ОСОБА_1 № 2489/01-09/2-14 від 8.10.2014 року.

З оглянутого в судовому засіданні повідомлення управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації № Я-116/02-06 від 9.09.2014 року встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_1 з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2014 році, як дружині померлого інваліда війни ІІ групи, в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, їй було роз'яснено, що відповідно до постанови КМУ „Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" № 102 від 16.04.2014 року виплата вказаної допомоги у 2014 році проводилась в розмірі 400 гривень, які нею і були отримані в квітні 2014 року, а тому її вимоги є безпідставними.

Згідно ст.ст. 15, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п.п. 4 п. 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка набрала чинності з 22.05.2008 року, передбачено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно п. 4 постанови КМУ № 102 від 16.04.2014 року „Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2014 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 400 гривень.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади" відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року позивачу застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України № 102 від 16.04.2014 року „Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", на яку посилається представник відповідача в поданому до суду запереченні на позовні вимоги та якою керувалося управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації при нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги позивачу у 2014 році, оскільки дана постанова істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому суд бере до уваги, що станом на час нарахування та виплати відповідачем щорічної разової грошової допомоги позивачу дія норм ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на 2014 рік не була зупинена чи обмежена іншими законами.

Отже, нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги у 2014 році позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Та обставина, що відповідачем було нараховано та виплачено разову грошову допомогу в сумі 400 гривень, а позивачем її отримано в квітні 2014 року у вказаному розмірі, не оспорюється сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року у справі № 1-11/2012 вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Разом з тим, суд бере до уваги, що станом на час нарахування та виплати відповідачем у 2014 році щорічної разової грошової допомоги позивачу дія норм ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на 2014 рік не була зупинена чи обмежена іншими законами. Посилання відповідача на п. 6-7 „Прикінцевих положень" Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року, яким установлено, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, є безпідставним, оскільки він набрав чинності лише 3.08.2014 року.

Суд вважає, що оскільки саме на управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації покладено обов'язок щодо проведення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги, суд не може перебирати на себе вказані функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в частині проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги у конкретному розмірі.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Згідно ст.ст. 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії… При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії… Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги в розмірі, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (квітень 2014 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум", з урахуванням виплачених сум.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186 КАС України, ст.ст. 10, 15, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади", ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року, рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги в розмірі, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язати управління соціального захисту населення Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (квітень 2014 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум", з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: