Вирок № 40956470, 13.10.2014, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2648/14-к

Провадження № 1-кп/163/89/14

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

при секретарі - Горпинко К.О.,

з участю прокурора - Матюка А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження № 12014030150000249 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6

народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з

середньо-спеціальною освітою, одруженого,

лісничого Гупалівського лісництва ДП "Прибузь-

ке ЛГ», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч.1 ст.366 КК України,-

в с т а н о в и в :

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, працюючи на посаді лісничого Любомльського лісництва державного підприємства «Прибузьке лісове господарство» (далі - Любомльське лісництво) з 08.04.2011 року до 31.12.2013 року, будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями, до повноважень якого входило: організація виконання лісокультурних, лісогосподарських, лісозахисних і протипожежних робіт; охорона лісу від самовільних рубок; виконання робіт з захисту лісу від шкідників і хвороб, побічних лісових користувань, підсобного сільського господарства; відведення лісосік; відпуск лісу; роботи на головному користуванні лісом та по переробці деревини; координація роботи майстрів і всіх служб лісництва; проведення огляду місць рубок і заготівлі деревини та іншої продукції лісу; складання протоколів про лісопорушення, порушення правил полювання та пожежної безпеки в лісах; перевірка правильності складання протоколів і своєчасне їх подання в держлісгосп, тобто відповідно до примітки ст.364 КК України, будучи службовою особою, а також відповідно до ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», працівником правоохоронного органу, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, використовуючи його з метою хибного кар'єризму, підвищення показників роботи лісництва та догоджання своєму керівництву, діючи всупереч інтересам служби, на шкоду загальнодержавним інтересам та інтересам окремих громадян, з метою створення видимості активної боротьби з лісопорушеннями у вересні 2013 року вчинив службове підроблення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.366 КК України, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 09.09.2013 року, у робочий час, перебуваючи в приміщенні службового кабінету Любомльського лісництва за адресою: м.Любомль, вул.Володимирська, 102, Волинської області, власноручно, умисно, незаконно склав та видав від свого імені завідомо неправдивий офіційний документ - протокол про адміністративне правопорушення №00000046 від 09.09.2013 року, вказавши в ньому неправдиві відомості про те, що житель с.Бірки Любомльського району ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, 09.09.2013 року у кварталі №3 Любомльського лісництва викинув сміття в лісовому масиві, в той час достовірно знаючи, що таке правопорушення ОСОБА_2 не вчиняв. Після чого, ОСОБА_1 завірив вказаний неправдивий протокол, розписавшись в ньому, а також підробив підпис від імені ОСОБА_2

В подальшому, на підставі підробленого офіційного документа, ОСОБА_1 09.09.2013 року, у робочий час, перебуваючи в приміщенні службового кабінету Любомльського лісництва за адресою: м.Любомль, вул. Володимирська, 102, Волинської області, склав та видав підроблену постанову до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, в яку умисно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що за вказане правопорушення ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.73 КУпАП, та на нього накладено штраф в розмірі 85 грн. 00 коп., тим самим незаконно притягнувши його до адміністративної відповідальності.

У подальшому, діючи умисно, після складення вказаних завідомо неправдивих документів, ОСОБА_1 вніс неправдиві відомості про складення даного протоколу в книгу лісопорушень Любомльського лісництва та самостійно від імені ОСОБА_2 вніс через відділення банку ПАТ КБ «Надра» кошти в рахунок сплати штрафу.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України, як вчинення службового підроблення, яке виразилося у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

До пом'якшуючих обставин досудовим слідством віднесено щире каяття та активне сприяння з боку ОСОБА_1 розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин не встановлено.

Кримінальне провадження в суд надійшло з обвинувальним актом та угодою, укладеною між підозрюваним ОСОБА_1 та старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Волинської області, про визнання винуватості.

Згідно з цією угодою ОСОБА_1 повністю визнає вчинення інкримінованого йому злочину за фактичними обставинами в обсязі повідомленої йому підозри; зобов'язується сприяти розслідуванню і встановленню обставин вказаного кримінального провадження; надати працівникам правоохоронних органів інформацію про осіб (особу) та кримінальні правопорушення вчинені ним (нею) про які йому відомо (якщо він такою інформацією володіє).

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

Сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками укладення даної угоди (ст.473 КПК України) та наслідками її невиконання (ст.476 КПК України).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості. Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст.366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений повністю визнав інкриміноване йому обвинувачення, ствердив добровільність укладення угоди і не заперечив проти її затвердження, погодився на призначення узгодженого покарання.

Прокурор вважає наявними підстави для затвердження угоди.

На виконання вимог ст.474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди прокурором надані матеріали кримінального провадження № 12014030150000249, які судом вивчені на предмет наявності скарг обвинуваченого під час досудового розслідування.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 Умови угоди відповідають положенням ст.472 КПК України, не суперечать іншим вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди.

Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», у зв'язку з повним визнанням своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, відсутністю заподіяних збитків, вчиненням кримінального правопорушення невеликої тяжкості вперше, наявністю на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши обвинуваченого та прокурора, який не заперечив проти застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2014 році», суд вважає, що заявлене клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» визначено, що амністія - це повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до вимог п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, можуть бути звільнені від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України.

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема, довідки про склад сім'ї та проживання, виданої Куснищанською сільською радою Любомльського району Волинської області від 24.09.2014 року за №1028, ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1), та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2).

Згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», і на день набрання даним Законом чинності, не позбавлений батьківських прав, має двоє дітей, яким не виповнилось 18 років, не входить до визначеного ст.8 вказаного Закону та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» переліку осіб, до яких амністія не застосовується і заявив відповідне клопотання, суд вважає за необхідне на підставі п.«в» ст.1, ст.ст.9, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного даним вироком основного та додаткового покарання.

Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 474-475 КПК України, на підставі п. «в» ст.1, ст.ст.9, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, суд,-

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості від 25.09.2014 року у кримінальному провадженні № 12014030150000249, укладену старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Волинської області та підозрюваним ОСОБА_1, затвердити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 (два) роки.

На підставі п. «в» ст.1, ст.ст.9, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_1 від призначеного даним вироком суду основного та додаткового покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Речовий доказ - справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.73 КУпАП (постанова №46 від 09.09.2013 року) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук