Ухвала суду № 4095467, 25.05.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

25 травня 2009 року справа №14/287

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів - Коршуна А.О.

- Юхименко О.В.

при секретарі - Тюріна А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287

за позовом: Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, м. Кіровоград

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

встановила:

У жовтні 2007 року Державний Кіровоградський сокоекстрактовий завод звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді від 19.03.07 за №0001531510/0, від 31.05.07 за №00015331510/1, від 10.08.07 за №0001531510/2, якими визначено Державному Кіровоградському сокоекстрактовому заводу 776415,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 38821 грн. штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 815236 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 позовні вимоги задоволено повністю. Вказана постанова мотивована тим, що дії позивача щодо віднесення до складу валових витрат безнадійної заборгованості боржника ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є правомірними, а висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість - безпідставним.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287, в задоволенні позову відмовити.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що постанова Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 - без змін.

Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Учасники процесу про поважність причин не явки їх представників у судове засідання суд не повідомили, за таких обставин справа розглядається за відсутності їх представників.

У судовому засідання 25 травня 2009роу проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи 22.02.2007 року головним державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток ДПІ у м. Кіровограді ОСОБА_1. проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2007 року №146/15-10/00378844. Зі змісту акту вбачається, що перевірка проведена на підставі даних, зазначених у декларації з податку на прибуток за 2006 рік та ксерокопії ухвали господарського суду Кіровоградської області по справі №6/66/10.

Перевіркою встановлено неправильне відображення коригування валових витрат від врегулювання безнадійної заборгованості, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2006 рік на 776415 грн. 00 коп., чим порушено підпункт 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 року з змінами та доповненнями, затвердженого в Мінюсті 08.04.2003 року №271/7592.

Акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.03.2007 р. №0001531510/0 про визначення позивачу податкового   зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 776 415 грн. 00 коп. основного платежу та 38821 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в процедурі апеляційного узгодження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

При проведенні невиїзної (камеральної) перевірки ДПІ у м. Кіровограді було використано відомості, викладені в акті виїзної планової перевірки позивача від 02.10.2006 року №83/23-1/00378844 "Про результати виїзної планової перевірки Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, код за ЄДРПОУ 00378844, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року".

За результатами перевірки від 02.10.2006 року встановлено, що в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 15 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи підприємством в перевіряємому періоді завищено скориговані валові витрати за півріччя 2006 року в сумі 862310грн. 00коп., в тому числі 1 квартал - 142310грн. 00коп., 2 квартал - 720000грн. 00коп., внаслідок неправомірного проведення коригування валових витрат від врегулювання безнадійної заборгованості.

В обґрунтування даного висновку податкова служба зазначає, що фактичним векселедержателем простих векселів №723233011272, №723233011293 номінальною вартістю 14074000грн. 00коп. та 13000000грн.00 коп. відповідно є Спільна діяльність "ІНФОРМАЦІЯ_2", а не ЗАТ "Любава". Податковий облік результатів спільної діяльності за Договором СД ЗАТ "Любава" -ІНФОРМАЦІЯ_3", який взятий на облік в Кіровоградській МДПІ 16.10.1998року за №6СД, не впливає на податковий облік Заводу, а тому збільшення валових витрат, внаслідок включення безнадійної заборгованості в сумі 862310 грн. 00 коп. є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком відповідача з наступних підстав.

За змістом статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить - назву "простий вексель", яка включена в текст документа; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

На простих векселях №723233011272, №723233011293 номінальною вартістю 14074000 грн. та 13000000 грн. в графі "Назва, підпис і точна адреса векселедавця" зазначено, що векселедавцем є Закрите акціонерне товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стаття 77 Уніфікованого закону вказує, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. При цьому, за правилами статті 78 Закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. В свою чергу, у відповідності до статті 28 Уніфікованого закону у разі неплатежу держатель, навіть якщо він є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов, який ґрунтується на переказному векселі, щодо всього того, до чого може бути пред'явлена вимога відповідно до статей 48, 49 Закону.

Отже, юридична особа (тобто виключно такий суб'єкт правовідносин, який наділений відповідною правомочністю), може бути законним держателем простих векселів за №723233011272 від 14.01.2000 року на суму 14074000грн. 00коп. та №723233011293 від 14.01.2000 року на суму 13000000грн. 00коп. та має право пред'являти їх до оплати, або заявляти прямий позов саме до ЗАТ "Торговий дім "Артеміда", яке є зобов'язаною особою (боржником) за вказаними векселями.

Дана позиція підтверджується і нормами Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 10.10.1992 року за №528, в пункті 1 яких зазначено, що до затвердження Порядку випуску та обігу векселів використання вексельних бланків здійснюється відповідно до Положення про переказний та простий вексель, затвердженого постановою ЦВН і РНК СРСР від 07.08.1937 року №104/1341, з урахуванням таких особливостей використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що визначаються такими відповідно до чинного законодавства України.

Згідно статті 23 ЦК УРСР юридичними особами визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді. З огляду на приписи статей 430-434 ЦК УРСР договір про сумісну діяльність не є юридичною особою і не може бути законним держателем векселів або зобов'язаною за векселем особою (боржником) взагалі, скільки до неї неможливо заявити прямий позов, що суперечить правовій природі вексельних відносин.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами,

які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом

тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі

оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані

подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також

документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені

після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не

розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в

ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Таким чином обов'язок

кредиторів надсилати до господарського суду письмові заяви з вимогами до

боржника, разом з документами, що їх підтверджують, а також процесуальна

процедура затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів є

свідченням того, що суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість заявлених вимог

кредиторів, причому як вимог включених розпорядником майна до реєстру так і

вимог, по яких є заперечення боржника.

Таким чином, незважаючи на те, що боржник - ЗАТ "Торговий дім "Артеміда", визнав кредиторські вимоги Заводу у справі №6/66/10, господарським судом досліджено їх обґрунтованість і законність та ухвалою від 24.01.2006 року ліквідовано юридичну особу - банкрута ЗАТ "Торговий дім "Артеміда" з виявленими непогашеними вимогами Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на суму 27074000 грн. 00 коп. , що має преюдиційне значення при вирішенні даного спору та є додатковим доказом того, що саме ЗАТ "Торговий дім "Артеміда", а не Спільна діяльність "ІНФОРМАЦІЯ_2" є зобов'язаною особою за векселями і саме позивач є законним держателем простих векселів №723233011272 від 14.01.2000 року на суму 14074000 грн. 00 коп. та №723233011293 від 14.01.2000 року на суму 13000000 грн. 00 коп.

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства

України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній

або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді

інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено

ці обставини. .

У справі №6/66/10 господарського суду Кіровоградської області встановлено факти по відношенню до позивача, які не потрібно знову доводити. Ці факти свідчать про те, що Спільна діяльність "ІНФОРМАЦІЯ_2" не була і не могла бути учасником господарських відносин, пов'язаних з використанням (передачею) простих векселів на загальну суму 27074000грн. 00коп.

Слід також зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23.01.2008 року за №14-593 ЗАТ "Любава" ліквідовано за рішенням суду 22.03.2004 року.

Згідно пункту 7 Договору про спільну діяльність від 28.04.1997 року умовою припинення договору в односторонньому порядку є припинення юридичної особи, тобто одного із учасників Договору. Припинення юридичної особи ЗАТ "Любава" за рішенням суду від 22.03.2004 року, яке є учасником Договору про спільну діяльність, є підставою припинення Договору про спільну діяльність від 28.04.1997 року.

Однією з підстав нарахування податкового зобов'язання за спірними додатковими повідомленнями-рішеннями став висновок податкової служби про те, що суми збитків від результатів спільної діяльності відносяться до складу валових витрат учасника в податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності.

Враховуючи те, що спільна діяльність була ліквідована у зв'язку з припиненням 22.03.2004 року одного із учасників, у позивача з першого кварталу 2004 року виникло право на віднесення до складу валових витрат збитків від її діяльності.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновок ДПІ у м. Кіровограді про те, що суми збитків відносяться до складу валових витрат учасника в податковий період отримання такої компенсації, але не раніше періоду повної ліквідації спільної діяльності є юридично неспроможним, оскільки спільна діяльність не має жодного відношення до спільних операцій з векселями. Крім того Договір про спільну діяльність з 22.03.2004 року припинився в зв'язку з ліквідацією одного з його учасників та у позивача виникло право на віднесення до складу валових витрат збитків від її діяльності.

В зв'язку з зазначеним є недоречним посилання в акті перевірки від 22.02.2007 року на положення пункту 15 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації.

За правилами підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визначення раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством.

Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Кіровограді від 19.03.2007року №0001531510/0, від 31.05.2007 року №0001531510/1, від 10.08.2007 року №0001531510/2, від 25.10.2007 року №0001531510/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 776415 грн. 00 коп. основного платежу та 38821 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції, а всього 815236 грн. 00 коп.

Доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 - залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 11 лютого 2008 року у справі № 14/287 - залишити без змін .

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Ухвалу складено в повному обсязі 13.07.2009р.

Головуючий суддя: М.П. Кожан

Судді: А.О. Коршун

О.В. Юхименко

Копія вірна: головуючий суддя