Рішення № 40954322, 17.09.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/694/14-ц р.

2/622/401/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.

при секретарі: Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Одноробівська сільська рада Харківської області, реєстраційна служба Золочівського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та за законом, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, після смерті його матері ОСОБА_3.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що його матері ОСОБА_3 на підставі запису у погосподарській книзі належав вказаний житловий будинок з надвірними будівлями. За життя мати склала заповіт, яким, заповіла усе належне їй майно двом своїм синам, позивачу та відповідачу. Після смерті матері відповідач спадщину не прийняв. Однак, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини нотаріусом позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з мотивів відсутності державної реєстрації права власності на спадковий будинок. В даний час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право власності не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивач, відповідач та треті особи не з'явилися. Позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що заявлені вимоги підтримує, просить справу розглянути за його відсутності. Відповідач ОСОБА_2 також надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти визнання за його братом права власності на спадкове майно, у вигляді спірного житлового будинку, що залишився після смерті їх матері. Представник Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області та представник реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області Богач Ю.І. надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що, згідно запису в погосподарській книзі Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області №9, за 1996-2000 роки особовий рахунок НОМЕР_1 житловий будинок АДРЕСА_1 числиться за померлою ОСОБА_3, що підтверджується наданою суду довідкою Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 04.04.2013р. №02-21/193 (а.с.15).

Відповідно до наданого суду технічного паспорту виданого 10 квітня 2014 року КП «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району» на житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа будинку становить 49,4 квадратних метрів, житлова 35,5 квадратних метрів, будинок складається з приміщень: кухні, двох житлових кімнат, тамбуру, сіней, веранди та господарських будівель: тамбуру літ «а», ганку літ «а-1», літньої кухні літ «Б», веранди літ «б», п'яти сараїв літ «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», погребу літ «З», огорожі №1-3, (а.с. 12-14).

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обовязкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень закону «Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР» від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР,1968, №28 ст. 177) кожна сільська вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку. При цьому виникнення права власності не залежало від його державної реєстрації.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

З врахуванням наведених норм, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 володіла будинком АДРЕСА_1, на праві власності, що підтверджується записом у погосподарській книзі Одноробівської сільській раді Золочівського району Харківської області, проте через існування іншого порядку реєстрації права власності, їй не було видано правовстановлюючих документів в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 доводиться рідним братом відповідачу ОСОБА_2, обоє вони доводяться синами ОСОБА_3.

13 травня 1992 року ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, заповівши усе майно, що належатиме їй на день смерті двом своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, даний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Пендюріною Л.С. та зареєстровано у реєстрі за номером 1613. Даний заповіт не скасовано та не змінено. (а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 88 років померла ОСОБА_3, про що 12 березня 1999 року виконавчим комітетом Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області складено актовий запис про смерть №12, та 03 квітня 2014 року відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області видано повторно свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2(а.с.9).

З наданої суду довідки Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області від 04.04.2013р. №02-21/193 вбачається, що станом на момент смерті спадкодавці ОСОБА_3 разом з нею у будинку мешкали її син ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_6. За інформацією Золочівської державної нотаріальної контори від 03 вересня 2014 року №1432/01-16 після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу. Із заявою про прийняття спадщини 07.05.1999 року звернувся її син ОСОБА_1, якому 28 лютого 2001 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку пай. Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від неї не надходило, свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом на видавалися. Заповіт ОСОБА_3 не змінено та не скасовано.

23 квітня 2014 року нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_7 відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, по видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю відсутністю правовстановлюючого документа.

Статті 1217,1218, 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно положень ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статті 1268,1269 ЦК України обумовлює порядок прийняття спадщини так спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 4 ст. 174 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3, відкрилася спадщина, до складу якої в тому числі входить житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями ОСОБА_3 за її заповітом в рівних частках є два її сина - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Таким чином, відповідно до положень статей 1268,1269 ЦК України позивач ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері, оскільки спадщину прийняв фактично, проживаючи на момент смерті разом із спадкодавцем, крім того ним протягом 6 місячного строку подано заяву про прийняття спадщини. В той час як спадкоємцем ОСОБА_2 жодні дії по прийняттю спадщини вчинені не були, відповідно останній є таким що не прийняв спадщину. Дана обставина визнана відповідачем.

Враховуючи неприйняття спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 своєї 1/2 частки у спадщині після смерті матері ОСОБА_3, право на цю частину спадкового майна переходить до осіб, визначених у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до наведених положень закону позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом після смерті їх матері ОСОБА_3 Враховуючи неприйняття відповідачем спадщини та відсутність інших спадкоємців, єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_3 є позивач, який у встановленому порядку прийняв спадщину. Таким чином позивач набув право власності на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_3 на 1/2 частину в порядку спадкування за заповітом та на 1/2 частину в порядку спадкування за законом, проте враховуючи відсутність правовстановлюючих документів позивач позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, в зв'язку з чим його право підлягає захисту, а позов задоволенню.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,