Рішення № 40954112, 20.10.2014, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Cправа № 638/5887/14-ц

2/638/3420/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Задорожного М.І.

при секретарі Жупник Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» про визнання права власності та заборону вчиняти певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» про визнання права власності на майнові права на житлову квартиру із двох кімнат (тип 2А) за розрахунковою площею 76,85 кв.м, що розташована на 15-му поверсі 21-етажної секції житлового будинку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 (в районі СШ № 116) та заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» (місцезнаходження: 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Громадянська, будинок 5, код ЄДРПОУ 25178393) здійснювати дії щодо переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином) майнових прав на зазначену житлову квартиру на користь третіх осіб.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір про участь у будівництві за № 105 від 17 травня 2007 року. За умовами вказаного договору, відповідач у порядку, передбаченому вказаним договором, зобов'язався здійснити будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою та передати у власність ОСОБА_2 одну квартиру з двох кімнат загальною площею 77,1 кв.м., а остання зобов'язалася її прийняти та сплатити відповідачу вклад у розмірі 511 173 ( п'ятсот одинадцять тисяч сто сімдесят три) гривні, що становить еквівалент 100 230 доларів США при розрахунковому курсі долара США до національної валюти - 5,1 на момент укладення договору. Відповідно до угоди про корегування від 21.08. 2008 року до договору № 105 від 17 травня 2007 року, п 2. інвестиційна вартість квартири зменшилась на 1657 грн. і становить 509 516 гривень, а її площа зменшена до 76,85м.кв.

11.08.2009 року за угодою про поступку вимоги по договору про участь у будівництві право вимоги за договором перейшло до позивача.

Повний розрахунок та відсутність фінансових порушень з боку позивача підтверджується платіжним дорученням № 2648 від 18.05.2007 року та угодою про коректування до договору № 105 від 17.05.2007 року, які свідчить про те, що грошові зобов'язання позивача перед відповідачем виконані у повному обсязі, у сумі, що встановлена договором.

Згідно пункту 1.4. договору № 105 від 17 травня 2007 року строк закінчення будівництва та здачі об'єкту в експлуатацію - 2-й квартал 2009 року. Проте, на сьогоднішній день об'єкт інвестування не добудований, та відповідно не придатний для введення в експлуатацію, що спричиняє порушення майнових прав позивача.

Представник позивача надав заяву по уточнення позовних вимог, відповідно до якої, встановлено більш чітко місце знаходження квартири в осях. Також, представник позивача підтримала позов у повному обсязі та просила розглядати справу за відсутності її та позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій позов визнав повністю і пояснив, що об'єкт інвестування не добудовано через фінансову кризу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 обгрунтований, доказаний та підлягає задоволенню.

17.05.2007 року між ТОВ «Макрокап Девелопмент Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір № 105 про участь у будівництві багатоквартирного жилого будинку на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 (в районі СШ № 116). По закінченню будівництва відповідач зобов'язався передати ОСОБА_2 у власність одну з двокімнатних квартир (тип2А), загальною площею 77,1 кв.м., розташовану на 15-му поверсі, 21 - поверхової секції. Строк завершення будівництва 2 квартал 2009 року.

Крім того, сторони зазначеного договору від 17.05.2007 року домовилися, що розмір вкладу у спільну діяльність складає 511 173 гривень, що складає еквівалент 100 230 доларів США про розрахунку курсу долару США до національної валюти-5,1 на момент укладення договору.

Відповідно до угоди про корегування від 21.08. 2008 року до договору № 105 від 17 травня 2007 року, п 2. інвестиційна вартість квартири зменшилась на 1657 грн. і становить 509 516 гривень, а її площа зменшена до 76,85м.кв.

11.08.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена угода про відступлення права вимоги за договором про участь у будівництві, відповідно до якого ОСОБА_2 передає та ОСОБА_1 приймає на себе право вимоги, що виникає з договору, а також всі права та обов'язки учасника за договором про участь у будівництві № 105 від 17.05.2007 року. На момент укладення даної угоди ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов'язання за договором та по закінченню будівництва має право вимоги передачі квартири.

За своїм правовим змістом договір про участь у будівництві № 105 від 17 травня 2007 року є договором купівлі - продажу майнових прав.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Таким чином, продаж майнових прав не суперечить чинному законодавству.

Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажуможуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Пунктом 2 вказаної статті встановлено, що майнові права є не споживною річчю. Таким чином майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що майновими правами, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги. Що в свою чергу дає підстави вважати що право вимоги оформлення права власності на квартиру є саме майновим правом за своєю суттю, так як воно відмінне від права власності на нерухоме майно у вигляді квартири проте безпосередньо пов'язане з нерухомим майном у вигляді квартири.

Оскільки частиною 2 ст. 190 ЦК України розповсюджено правовий режим речі на майнові права, до них можуть бути застосовані норми Книги III ЦК України. Таким чином, майнові права у тому числі право вимоги оформлення права власності на квартиру є неспоживаною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, і можуть бути об'єктом права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до статті 202 ЦК України встановлено, що дво - або багатосторонній правочин є тотожнім з поняттям договір. Так, вказаний вище договір є двостороннім правочином, спрямованим на набуття цивільних прав та обов'язків між сторонами.

Статтею 202 ЦК України зокрема встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підписання вищезгаданого договору було, на думку позивача спрямованою на набуття цивільних прав та обов'язків. Таким чином, у позивача виникло майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та обов'язок сплати вартості вказаної квартири, а у відповідача виникло право на отримання вартості квартири та кореспондуючий обов'язок оформлення права власності на вказану квартиру за позивачем.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказаний правочин не був визнаний судом недійсним та його недійсність не встановлена законом, що дає підстави для визнання його правомірним.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). При цьому пунктом 3 вказаної статті вказано, що у разі необхідності особа, яка є власником матеріалів, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. Таким чином, договір між позивачем та відповідачем було укладено за фактичної відсутності об'єкту нерухомості, який на момент укладення договору перебував у стадії будівництва, а позивачу було передано право вимоги за оплатним договором.

Так, за договором було відчужено майнові права, проте реєстрація вказаних прав у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно не може бути здійсненна, що свідчить про те, що вказані майнові права можуть бути повторно передані, відчужені на користь інших осіб.

Статтею 325 ЦК України встановлено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Пунктом 2 вказаної статті зокрема встановлено, що фізичні особи можуть бути власниками будь - якого майна, за вийнятком окремих видів майна, які не можуть їм належати. Законодавчих обмежень щодо володіння майновими правами не встановлено.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 386 ЦК України зокрема встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду із вимогою про заборонення вчинення нею дій, які можуть порушити її право, або з вимогою про вчинення певних дій, для запобігання такому порушенню.

Враховуючи той факт, що термін закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію чітко не визначений, що обумовлено негативними наслідками світової фінансово - економічної кризи у галузі будівництва, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про визнання за ним права власності на майнові права.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що власник, який передбачає можливість порушення права власності іншою особою може звернутися до суду із вимогою про заборонення вчинення нею дій які можуть порушити його право.

У зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог і в частині заборони відповідачам вчиняти певні дії щодо майна, на яке визнаються майнові права позивача.

Враховуючи вищевикладенета керуючись ст.ст. 177, 317, 328, 386, 655, 656, ЦК України, ст.ст. 107, 114, 118, 119, 120, 213-215, 226 ЦПК України, суд

ВИРІ ШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майнові права на житлову квартиру з двох кімнат (тип 2А) загальною площею 76,85 кв.м, що розташована у 21-ти поверховій секції на 15-тому поверсі в осях А-Б; 2-4, житлового будинку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 (в районі СШ № 116).

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» (місцезнаходження: 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Громадянська, будинок 5, код ЄДРПОУ 25178393) здійснювати дії щодо переоформлення (у тому числі відчуження, передачі у найм, передачі у заставу, обтяження іншим чином) майнових прав на житлову квартиру з двох кімнат (тип 2А) загальною площею 76,85 кв.м, що розташована у 21-ти поверховій секції на 15-тому поверсі в осях А-Б; 2-4, житлового будинку за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1 (в районі СШ № 116) на користь третіх осіб.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: