Рішення № 40952615, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11752/14

14.10.14

За позовом Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім»

до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»

про стягнення 103 801,79 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» (далі – відповідач) про стягнення 103 801,79 грн. боргу за Договором на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 01-2001 від 01.10.2001 р. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 01-2001 від 01.10.2001 р., позивач надав відповідачу відповідні послуги, за які останній не розрахувався у повному обсязі, у зв’язку з чим позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11752/14, розгляд справи призначено на 09.07.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов’язано, зокрема, відповідача надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень, а також контррозрахунок суми заявленої до стягнення і докази погашення зазначеної суми.

03.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про подальший розгляд справи без участі його представника. У вказаному клопотанні відповідач звертає увагу на скрутний фінансовий стан підприємства.

08.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 05.08.2014 р.

05.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 05.08.2014 р. від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла телеграма, в якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 20.08.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р., у зв’язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/11752/14 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2014 р. суддею Любченко М.О. було прийнято до свого провадження справу № 910/11752/14 та призначено її до розгляду на 09.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р., у зв’язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, справу № 910/11752/14 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято до свого провадження справу № 910/11752/14 та призначено її до розгляду на 09.09.2014 р.

09.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 14.10.2014 р. При цьому, відповідача в черговий раз зобов’язано виконати вимоги попередніх ухвал суду.

10.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представники сторін в судове засідання 14.10.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2001 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг № 01-2001 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію та ремонт виробничого корпусу, розташованого за адресою: м. Львів, вулиця Золота, 8, загальною площею 5 915 кв.м., а відповідач зобов’язався брати участь у витратах на виконання цих робіт пропорційно до займаної ним площі згідно виставлених погоджених рахунків.

Відповідно до п. 2.1. Договору було визначено, що позивач зобов’язується, зокрема, забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та уотриманням виробничого комплексу; надання відповідачу комунальних послуг з оплатою за діючими розціниками і тарифами (електричне освітлення, водопостачання і водовідведення, опаленням в зимовий період та телефонним зв’язком) та правом користування санвузлом, розміщеним на 3 поверсі виробничого комплексу, при умові його обслуговування.

Згідно з пп. 2.2.3. п. 2.3. Договору відповідач зобов’язався щомісяця на рахунок позивача перераховувати оплату за комунальні послуги протягом 10 банківських днів після одержання рахунку. Розрахунок за електроенергію здійснюється по окремо встановленому лічильнику. Оплата за опалення, водопостачання і водовідведення здійснюється згідно з додатками Б, В. Оплата за послуги телефонного зв’язку здійснюється згідно з рахунками, наданими УТЕЛ і Укртелеком.

Відповідно до п. 5.1. Договору його укладено строком на 20 років і він є чинним з 01.10.2001 р.

В якості додатків до Договору сторони підписали Плани розміщення приміщень та Розрахунки щомісячних платежів за комунальні та інші послуги.

В процесі виконання Договору в період з 01.01.2012 р. по 28.02.2014 р. позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 103 801,79 грн., а саме: № 3 від 31.01.2012 р. на суму 7 179, 98 грн., № 8 від 29.02.2012 р. на суму 13 389, 48 грн., № 13 від 30.03.2012 р. на суму 5 608, 64 грн., № 16 від 30.04.2012 р. на суму 2 430, 89 грн., № 23 від 31.05.2012 р. на суму 562, 91 грн., № 28 від 29.06.2012 р. на суму 846, 07 грн., № 32 від 31.07.2012 р. на суму 1 038, 82 грн., № 37 від 31.08.2012 р. на суму 1 054, 92 грн., № 41 від 28.09.2012 р. на суму 771, 24 грн., № 44 від 31.10.2012 р. на суму 316, 70 грн., № 50 від 30.11.2012 р. на суму 3 908, 78 грн., № 55 від 31.12.2012 р. від 8 734, 09 грн., № 3 від 31.01.2013 р. на суму 8 567, 02 грн., № 8 від 26.02.2013 р. на суму 6 331, 18 грн., № 13 від 29.03.2013 р. на суму 7 527, 82 грн., № 18 від 30.04.2013 р. на суму 1 639, 57 грн., № 23 від 31.05.2013 р. на суму 530, 35 грн., № 28 від 27.06.2013 р. на суму 438, 79 грн., № 32 від 31.07.2013 р. на суму 491, 74 грн., № 36 від 30.08.2013 р. на суму 498, 54 грн., № 39 від 30.09.2013 р. на суму 684, 04 грн., № 42 від 31.10.2013 р. на суму 629, 66 грн., № 45 від 23.11.2013 р. на суму 5 135, 90 грн., № 48 від 31.12.2013 р. на суму 8 983, 46 грн., № 2 від 31.01.2014 р. на суму 8 853, 74 грн., № 5 від 28.02.2014 р. на суму 7 647, 46 грн.

28.02.2014 р. сторони підписали Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2014 р., відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 103 801, 79 грн.

З вказаного Акту вбачається, що за період 01.01.2012 р. відповідачу позивачем також було надано послуги за Договором на суму 36 310,61 грн., яка була погашена відповідачем платежами 20.01.2011 р. на суму 3 355, 15 грн., 18.02.2011 р. на суму 6 594, 80 грн., 26.12.2011 р. на суму 6 153, 89 грн., 24.01.2012 р. на суму 9 055, 88 грн. та 19.04.2012 р. на суму 11 150, 89 грн.

10.04.2014 р. позивач направив відповідачу претензію № 65П-вих. від 09.04.2014 р., якою просив погасити наявний борг за комунальні послуги в сумі 103 801,79 грн., однак вона була залишена відповідачем без розгляду та задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, згідно з пп. 2.2.3. п. 2.3. Договору відповідач зобов’язався щомісяця на рахунок позивача перераховувати оплату за комунальні послуги протягом 10 банківських днів після одержання рахунку.

Відповідачем не надано суду доказів неодержання рахунків, копії яких долучені до матеріалів справи з відповідними поштовими квитанціями про їх направлення відповідачу.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив повністю їх вартості, відповідна сума боргу, яка існує на момент розгляду даного спору на визначений позивачем період, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд ухвалами від 16.06.2014 р., 09.07.2014 р., 05.08.2014 р., 13.08.2014 р., 09.09.2014 р. зобов’язував відповідача надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень, а також контррозрахунок суми заявленої до стягнення і докази погашення зазначеної суми.

Вказаних вимог суду відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов’язки щодо оплати вартості наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» (03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 46; код ЄДРПОУ 00149943) на користь Державного підприємства «Львівський державний інститут з проектування нафтопереробних і нафтохімічних підприємств «Львівдіпронафтохім» (79039, Львівська область, місто Львів, вулиця Золота, будинок 8; код ЄДРПОУ 00150113) 103 801 (сто три тисячі вісімсот одну) грн. 79 коп. основного боргу та 2 076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя В.С. Ломака