Рішення № 40952522, 16.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.14р. Справа № 904/6258/14За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 9 375 632 грн. 26 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Букоємський Р.В., представник, дов. № 14-138 від 13.05.2014 року

від відповідача - Копилова Г.Г., представник, дов. № 1 від 08.01.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про стягнення 9 375 632 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу №13/3329-ТЕ-3 від 28.12.2012р., в частині своєчасної та повної сплати заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 20.08.2014 року порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.09.2014р.

11.09.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти позовних вимог щодо стягнення основного боргу, надав відзив на позовну заяву, яким просив суд зменшити розмір пені та визнати причини порушення зобов'язань виключними, що зумовлені несвоєчасними та частковими оплатами населення, бюджетними та іншими організаціями за спожиту теплову енергію, заборгованості держави з різниці в тарифах на теплову енергію. (а.с.84-86)

В судовому засіданні, в присутності представників сторін оголошено перерву до 16.10.2014р.

16.10.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець-позивач) та комунальним підприємством "Новомосковськтеплоенерго" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3329-ТЕ-3 від 28.12.2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. (а.с.9-14) (з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.)

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині поставки газу до 30.06.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п. 11.1 договору з в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.)

Відповідно до п. 1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 13956,847 тис. куб. м. Продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу. (п.2.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2013р.).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3 договору)

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач на виконання умов договору протягом січня 2013р. - грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12918727,42 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.17-35)

Як зазначає позивач у позовній заяві, всупереч умов договору, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 5 338 851,41 грн., станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 579 876,01 грн., що не заперечується відповідачем.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, на підставі п. 7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 688 172,39 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 200 968,56грн. та втрати від інфляції в сумі 906 615,30 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт отримання відповідачем природного газу, підтверджується матеріалами справи, а саме актами приймання - передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.17-35)

Доказів повної оплати поставленого позивачем природного газу, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий газ передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого природного газу не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, відповідач проти наявності заборгованості та прострочення зобов'язання за договором не заперечує, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7 579 876,01 грн. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Судом перевірено розрахунок 3% річних з урахуванням п.1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, яким встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. (Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок здійснено вірно.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена у повному обсязі та у встановлений строк не була, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів та не заперечується відповідачем, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 200 968,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 906 615, 30 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 688 172,39 грн. судом встановлено наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд перевіривши нарахування позивачем пені за порушення відповідачем строків оплати за спірним договором за період з 14.02.13р. по 14.04.2014 р. на загальну суму 688 172,39 грн., вважає що вона нарахована невірно, оскільки позивачем не було дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме: у розрахунку пені за зобов'язаннями лютого 2013р. нараховано пеню за 184 дні -77063,19 грн., квітня 2013р. нараховано пеню за 184 дні - 11124,01 грн., червня 2013 року нараховано пеню за 184 дні-202,76 грн., липня 2013 року нараховано пеню за 184 дні - 197,94 грн., вересня 2013 року нараховано пеню за 274 дні - 321,20 грн., що призвело до помилкового розрахунку, тоді як у відповідності до перерахованого судом розрахунку здійсненого за 183 дні прострочення зобов'язання у відповідних місяцях є пеня: за лютий 2013р.-76870,75 грн., за квітень 2013р. - 11066,39грн., за червень 2013 року -201,67 грн., за липень 2013 року - 196,86 грн., за вересень 2013 року - 214,52 грн., що загальною сумою складає пеню, яка підлягає стягненню- 687 813,40 грн.

Разом з цим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені господарським судом встановлено, що:

- відповідач є юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2. договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності);

- заборгованість виникла в зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства;

- прострочення зобов'язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов'язань бюджетом;

- підприємство не здійснює господарської діяльності і не має іншого джерела доходів;

- відповідач вживає заходів до виконання зобов'язання, веде судово-претензійну роботу по зменшенню дебіторської заборгованості;

- в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків.

Таким чином, судом встановлено, що основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість та невідшкодування Державою різниці в тарифах. Дана заборгованість утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію.

Те, що єдиним видом діяльності відповідача є вироблення та постачання теплової енергії і саме з коштів отриманих за надані послуги відповідач здійснює розрахунки з кредиторами, велика заборгованість населення, бюджетних установ, невідшкодування різниці в тарифах, які не покривають витрат відповідача на вироблення теплової енергії свідчать про об'єктивну неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі і в установлений строк.

На підставі вищенаведеного, а також враховуючи те, що відповідач проти позову не заперечував, суму боргу визнав у повному обсязі, є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє виключно бюджетним організаціям та установам, велика кредиторська заборгованість, яка складає 35129000грн., яка утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію, станом на 10.09.2014р. борги яких складають: населення -7077,6 тис. грн., бюджетних установ 467,1 тис. грн., інших 859,6 тис. грн., при цьому законодавством України не передбачено реального механізму стягнення пені з населення за несвоєчасну плату за надані житлово-комунальні послуги, відповідач здійснює передбачені законодавством заходи, щодо примусового стягнення заборгованості з боржників, а позивачем не надано до справи належних та допустимих доказів того, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №13/3329-ТЕ-3 від 28.12.2012 року потягло за собою завдання збитків ПАТ "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", з огляду на викладені обставини, господарський суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частково зменшити розмір пені на 50% від належної до стягнення, що буде становити суму 343 906 грн. 70 коп. - пені.

Зазначена правова позиція, також викладена у постанові ВГСУ №904/1322/14 від 30.09.2014р., № 904/3866/14 від 09.10.14 та у постанові ВГСУ № 904/4429/13 від 05.12.13.

На підставі наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 7 579 876 грн. 01 коп. суми основного боргу, 343906грн. 70 коп. - пені, 200 968 грн. 56 коп. - 3% річних, 906 615 грн. 30 коп. - інфляційних втрат

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки, так як зазначена сума зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 70396 грн. 56 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. М.Головка, 17, код 03342190) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ " (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код 20077720) 7579876 грн. 01 коп. суми основного боргу, 343 906 грн. 70 коп. - пені, 200968 грн. 56 коп. - 3% річних, 906 615 грн. 30 коп. - інфляційних втрат та 70396 грн. 56 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 17.10.2014р.