Постанова № 40952472, 09.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 р. м. Житомир

справа № 806/4080/14 категорія 5.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Семенюк М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Кулик Т.Б., представника відповідача Біляченка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення 28032,06 грн.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить, визнати протиправними та скасувати прийняті Житомирською митницею Міністерства доходів і зборів України рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2014 року № 101060000/2014/300294/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.08.2014 року №101060000/2014/00394, а також стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Мівса" надмірно сплачені кошти (мито) у сумі 28032,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Житомирською митницею при митному оформленні партії товару безпідставно визначену митну вартість за резервним методом її визначення, чим порушено норми ст. 57 Митного кодексу України про послідовне застосування методів визначення митної вартості товарів. Вказав, що у митного органу були в наявності всі документи, необхідні для визначення митної вартості за основним методом її визначення щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Житомирської митниці позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.42-43), також пояснив, що дії посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови в митному оформленні товарів - відсутні.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав письмові заперечення на позовну заяву з проханням справу розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Встановлено, що в травні 2014 року між Компанією "Куанджоу Шуантянг Даймонд тул КОРП." (Китай) (Продавець) з однієї сторони та ТОВ "Мівса" (Покупець) з іншої сторони, укладено Контракт № SCTMIV 14-5, за яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити на умовах поставки CIF - Одеса, згідно правил тлумачення торгових термінів Інкотермс - 2010, шарошок (абразивних) Magnesite Abrasive для потальних станків, що використовуються товариством для полірування граніту. Поставка здійснюється окремими партіями, у відповідності до специфікацій, що додаються до контракту і являються його невід'ємною частиною. У специфікації узгоджується термін поставки, ціни, кількість та номери Magnesite Abrasive.

Відповідно до розділу 5 Контракту "Умови платежу" Покупець перераховує 100% вартості товару на рахунок Продавця на протязі 30 днів з моменту підписання специфікації. Валюта даного Контракту та платежу долар США.(а.с.8-9).

В серпні 2014 року товариством до митного органу було подано митну декларацію (далі - МД) № 101060000/2014/011919 від 13.08.2014 року на митне оформлення партії товару - магнезитний абразив, водний розчин хлористого магнія.

До декларацій на підтвердження митної вартості товарів було подано наступні документи: Контракт № SCTMIV 14-5 від 26.05.2014 року, специфікація №1/2014 від 23.06.2014 року до Контракту, інвойс від 23.06.2014 року № FYTMIV14-1, платіжне доручення на оплату товару № 53 від 10.07.2014 року та інші.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з митною декларацією Житомирською митницею 14.08.2014 року винесено рішення про коригування митної вартості товару № 101060000/2014/300294/2 по МД №101060000/2014/011919 (а.с.20).

Згідно зазначеного рішення митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (в Специфікації від 23.06.2014 року №1/2014 до контракту від 26.05.2014 року № SCTMIV 14-5 відсутні відомості про термін поставки даної партії товару, хоча це передбачено п. 3 даного контракту; відомості про умови поставки в митній декларації країни відправлення від 21.06.2014 року № 37082014008478751 відрізняються від відомостей про умови поставки в контракті від 26.05.2014 року № SCTMIV 14-5; митна декларація країни відправлення від 21.06.2014 року № 37082014008478751 складена раніше ніж комерційний інвойс від 23.06.2014 року № FYTMIV14-1).

За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою у порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.

Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-64 Митного кодексу України.

За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органом доходів та зборів митних вартостях МД № 101060000/2013/013852 від 13.08.2013 року, з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Джерело інформації інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Декларант має право: відповідно до ст. 52 Митного кодексу отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України у розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини 7 ст. 55 Митного кодексу України, або за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови оплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною органом доходів і зборів, оскаржити зазначене рішення про коригування митної вартості товарів у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 Розділу 1 Митного кодексу України або до суду.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначено у статтях 52 та 53 Митного кодексу України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - МК України).

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс -листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд критично оцінює твердження представника позивача, що у митного органу не було підстав для витребовування у ТОВ "Мівса" додаткових документів на підтвердження митної вартості товару.

При цьому, слід зазначити, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

В результаті проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, встановлено, що документи надані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, подані для митного оформлення містять розбіжності, що стало підставою для вимоги контролюючим органом надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

Так, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема: каталоги виробника товару та виписки з бухгалтерської документації (а.с.54).

Додаткові документи, які було витребувано митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача щодо надання додаткових документів виконано не було, що не заперечувалося його представником в суді (а.с. 55).

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що під час митного контролю у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо вартості імпортованого товару, а саме: в Специфікації від 23.06.2014 року № 1/2014 до контракту від 26.05.2014 року № SCTMIV14-5 відсутні відомості про термін поставки даної партії товару в супереч пункту 3 Контракту (а.с.10).

Крім того, відомості зазначені в митній декларації країни відправлення від 21.06.2014 року №370820140084678751 відрізняються від відомостей про умови поставки в контракті від 26.05.2014 року. Так, відповідно до п. 3 Контракту, товар поставляється на умовах CIF - Одеса, згідно правил тлумачення Інкотермс 2010, тоді як в митній декларації країни відправлення визначено поставку товару на умовах FOB, також суд зазначає, що в декларації країни відправлення зазначена нетто вага вантажу 25090 кг, в той час як в наданій для митного оформлення митній декларації - вага нетто 25440 кг.

Позивачем з метою усунення зазначених розбіжностей було надано до суду лист від 30.07.2014 року Куанджоу Шуангянг Даймонд тул Корп., зі змісту якого вбачається, "що в експортній декларації помилково наведені: нетто вага вантажу 25090 гк., дійсна нетто вага становить 25440 кг. згідно пакувального лита; умови поставки FOB, дійсні умови поставки CIF згідно Контракту".

Суд не приймає до уваги вказаний лист та зазначає, що він не надавався митному органу під час проведення процедури консультації на вимогу надати додаткові документи в порядку ч. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому не є належним доказом по справі. Також, суд звертає увагу, що "Расчет собистоимости фикертов" до Контракту № SCTMIV12-4 DSL 20.02.2012 року, наданий позивачем митному органу під час проведення процедури консультації для підтвердження вартості товару, не має відношення до контракту від 26.05.2014 року № SCTMIV14-5, на виконання якого поставлявся товар за митною декларацією № 101060000/2014/011919 від 13.08.2014 року.

Разом з тим, відповідачем проведено процедуру консультації з декларантом, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна у декларанта та у митного органу, про що зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд, також, вважає за необхідне зазначити, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості товару була проаналізована інформація, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінова інформація на подібні/ідентичні товари, що ввозились на митну територію України, після аналізу яких виникли сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості.

Згідно з статтею 361 МК України, однією з цілей системи управління ризиками є визначення обсягу процедур митного контролю. Контроль правильності визначення митної вартості товарів є однією з таких процедур.

Провести перевірку з врахуванням вартості ідентичних та подібних товарів можливо лише вивчивши подані документи, проаналізувавши оформлення минулих періодів та цінову інформацію ЄАІС ДМСУ, як це передбачено Розділами 2 і 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року № 362, відповідно до повноважень, наданих Міністерством фінансів України наказом від 24.05.2012 року N 597, які встановлюють, що:

- контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, в т.ч. рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- джерелами інформації, які використовуються під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю митної вартості товарів є спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

За інформацією митного органу, як пояснив представник відповідача, митна вартість ідентичної продукції, яка була продана на експорт в Україну з тієї ж країни, на тих же комерційних умовах і час експорту яких був максимально наближеним до оцінюваних товарів, була вищою, ніж оцінювані товари.

Тобто, митним органом, під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено, що є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Правомірність використання митним органом бази даних ЄАІС ДМСУ при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується також статтями 31, 33, 362 і 363 МК України та наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року N 362, яким затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Аналогічна правова позиція, яка в силу ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів, висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.10.2013 року по справі № 21-342а13.

Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у митному оформленні № 101060000/2014/00349 від 14.08.2014 року (а.с. 21).

За таких обставин, коли декларантом не виконано поставлені вимоги, то відповідач, відповідно до митного законодавства, обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення та картку відмови в митному оформленні. При цьому, встановивши невідповідність задекларованої позивачем вартості товару вартісному рівню того ж товару, який ввозився на митну територію України, відповідач правомірно дійшов висновку про неможливість у даному випадку застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що дії митного органу щодо винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2014/300294/2 від 14.08.2014 року, згідно якого митну вартість скориговано за резервним методом та прийняття оскаржуваної картки відмови відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи.

Враховуючи вищевикладене, прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову та приписи ст.ст. 87, 94 КАС України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з позивач належить стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 14 жовтня 2014 р.