Постанова № 40952291, 15.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року Справа № 904/2790/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г, Подобєда І.Н.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кудрявцев А.Л. представник, довіреність № 01/1014 від 01.10.14;

від відповідача: Подопригора Д.Ю. представник, довіреність № 30 від 23.09.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2014 року у справі № 904/2790/14

за позовом Приватного підприємства «Інвестдорсервіс», м. Кривий Ріг

до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення 237346грн. 30коп.

ВСТАНОВИВ

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2014р. у справі №904/2790/14 (суддя Кеся Н.Б.) було позов задоволено, стягнуто з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Приватного підприємства «Інвестдорсервіс» заборгованість у розмірі 203480грн. 17коп., пеню у розмірі 13262грн. 45коп., 3% річних у розмірі 5535грн. 78коп., інфляційні збитки в розмірі 22789грн.73 коп., судові витрати по справі у розмірі 4901грн. 37коп.

Рішення суду вмотивоване тим, що відповідно до умов договору поставки постачальник здійснив поставку товару, що підтверджено видатковою накладною, ТТН, довіреністю на отримання товару, за який відповідач у встановлений термін не розрахувався, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість. Приймаючи рішення суд застосував положення статей 16, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 20, 193 Господарського кодексу України.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2014р. по справі № 904/2790/14 в частині стягнення з нього основного боргу в розмірі 203480грн. 17коп., пені у розмірі 13262грн. 45коп., 3% річних у розмірі 5535грн. 78коп., інфляційних збитків в розмірі 22789грн. 73коп., судових витрати по справі у розмірі 4901грн. 37 коп. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що рішення суду прийнято з порушення ст. 4 Господарського процесуального кодексу, оскільки судом першої інстанції надана перевага доказам та доводам позивача та не враховані доводи відповідача, що призвело на його думку до неправильного вирішення справи по суті.

З посиланням на норми ч. 3 ст. 220, 221 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України стверджує, що позивач не в повному обсязі виконав умови п. 6.4 договору щодо надання покупцю до початку приймання ресурсів оригіналів документів, тому відповідач не мав змоги виконати зобов'язання з їх оплати. Судом не враховано положення п. 6.5 договору за яким зобов'язання постачальника з поставки не вважається виконаним до надання документів, зазначених у п. 6.4.

Вважає, що заборгованість по договору не є заборгованістю у розумінні ст.ст. 220, 221 ГК України, зі сторони відповідача порушення договору відсутні, у зв'язку з зазначеними обставинами у суду були відсутні підстави для стягнення пені, 3%річних, та інфляційних збитків.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в силі.

У судовому засіданні 15.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Між ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (покупцем) та ПП "Інвестдорсервіс" (постачальником) був укладений договір № 101 від 22.05.2013р. на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали (далі "Ресурси") на умовах передбачених цим Договором (п. 1.1).

Кількість, номенклатура Ресурсів вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.2 договору).

Під партією Ресурсів розуміються Ресурси передані на умовах цього договору по одному транспортному документу (п. 2.5 договору).

Постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, на умовах, у терміни та за цінами зазначеними в специфікаціях (п. 3.1, 3.2, 4.1 договору).

Оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів. (п. 5.2 договору).

Приймання ресурсів за кількістю проводиться згідно з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. № П-6 із змінами та доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ і ГОСТ для даного виду ресурсів (п. 6.1договору).

Постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів, транспортні та супровідні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника, пакувальні документи, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених випадках), акт прийому передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.

Постачальник зобов'язаний надати покупцю рекомендованим листом або під розписку в отриманні податкову накладну на всю суму виниклих у постачальника податкових зобов'язань у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ (п. 6.4 договору).

Зобов'язання постачальника з поставки ресурсів не вважаються виконаними до надання документів, зазначених у п. 6.4 цього договору (п. 6.5 договору).

У разі постачання ресурсів, що не відповідають умовам договору (за якістю, номенклатурою, упаковкою) або супровідним документам, а також ресурсів, пошкоджених наслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника за договором з постачальником), ресурси приймаються покупцем на зберігання (п. 6.6 договору).

Уразі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді (п. 7.2 договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015р. (п. 10.4-10.5 договору).

Згідно зі специфікацією № 1 від 22.05.2013р. постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступні ресурси:

Рельс Р-43, ГОСТ 7173-54 у кількості 4,5тн., ціною 8320,00грн., загальною вартістю 37440,00грн.;

Рельс КР-70, ГОСТ4121-76, у кількості 14тн., ціною 9250,00грн. загальною вартістю 129500,00грн. Разом з урахуванням ПДВ 200328,00грн.

Транспортні витрати несе покупець, Ресурси поставляються автомобільним транспортом. Умови поставки: FCA (склад постачальника, м. Кривий Ріг) відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів « Інкотермс» в редакції 2000 року.

Термін поставки: протягом 2-х календарних днів від дати заявки покупця.

Умови оплати протягом 40 календарних днів від дати поставки.

Датою поставки вважається дата, вказана у товаротранспортній накладній. Ціна договору не підлягає перегляду у сторону збільшення, допускається толеранс по кількості +/-10%. (п. 1, 2, 4, 5, 7, 8 специфікації).

На виконання умов вказаного договору позивач за видатковою накладною № 11 від 05.06.2013р. передав представнику відповідача Стретовичу В.І., який діяв на підставі довіреності № 989 від 04.06.2013р. рейку Р-43 у кількості 4.908 тн. на суму 40834,56грн. та рейку КР-70 у кількості 13,917тн. вартістю 128732,25 грн., разом з ПДВ загальною вартістю 203480,17грн. Відвантаження зі складу постачальника підтверджено товарно-транспортною накладною № 11 від 05.06.2013р., згідно якої автопідприємство ТОВ «Гірничі Машини Бізнес Комфорт» за замовленням ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" здійснив перевезення вищезазначеного вантажу відповідачу.

Листом № 16/09-3 від 16.09.2013р. позивач повідомив відповідача про те, що строк оплати продукції за накладною № 11 від 05.062013р. настав 15.07.2013р. та просив оплатити заборгованість.

Листом № 017-1222 від 13.03.2014р. відповідач повідомив позивача, що вишукує можливість для погашення заборгованості у сумі 203480,17грн. та запропонував розглянути наступний графік погашення кредиторської заборгованості в період березень-травень 2014:

21.03.2014р., 04.04.2014р., 18.04.2014р. по 50000грн., до 09.05.2014р. 53480,17грн.

Листом № 017-1533 від 03.04.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що ним приймаються заходи для погашення заборгованості на умовах узгодженого графіку на період березень-травень 2014р., але з причин обмеженого виділення коштів підприємству, виконання строків оплат по графіку на даний час не представляється можливим.

Згідно з умовами п. 7.2 договору № 101 від 22.05.2013р. позивачем нарахована пеня за період з 14.08.2013р. по 03.06.2014р. за 293 дні у сумі 23847,27грн. (203480,17грн.х0,04%х293 дні) за несвоєчасну оплату ресурсів та 3% річних з 15.07.2013р по 03.06.2014р. 5418,7грн., інфляційні збитки за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. 15057,48грн.

Згідно з заявою позивача про збільшення позовних вимог від 24.06.2014р. останнім нараховано 3% річних з 15.07.2013р. по 10.06.2014р. 5535,78грн., інфляційні збитки за період з жовтня 2013р. по травень 2014р. 22789,73грн. та пені за період з 14.08.2013р. по 12.02.2014р. з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України 13262,45грн.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладання та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Норми ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також визначають, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 і 2 ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Стаття 666 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з умовами платежів, узгодженими сторонами у розділі 5 договору поставки № 101від 22.05.2013р., оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, протягом терміну зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.

Відповідно до специфікації № 1до договору від 22.05.2013р. оплата за поставлений ресурс повинна бути здійснена покупцем протягом 40 днів від дня поставки. Датою поставки вважається, дата зазначена у товаротранспортній накладній.

Таким чином, умовами договору обов'язок покупця здійснити оплату за отриманий товар на поточний рахунок постачальника, не поставлена в залежність від наявності чи відсутності оригіналу рахунку, тому відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування коштів на рахунок постачальника за отриманий за видатковою накладною № 11 від 05.06.2013р. та ТТН № 11 від 05.06.2013р. товар не пізніш 15.07.2013р.

Посилання відповідача на невиконання позивачем зустрічного зобов'язання щодо надання документів передбачених п. 6.4 договору та що відповідно до п. 6.5 договору зобов'язання постачальника з поставки товару не вважаються виконаними до надання документів зазначених у п. 6.4 договору та відсутність обов'язку покупця з оплати товару відхиляються судовою колегією як помилкові.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку є зустрічним виконанням зобов'язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 220, ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають зі змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Як вбачається зі змісту р.6 договору № 101 від 22.05.2013р. він присвячений умовам приймання передачі ресурсів за кількістю та якістю, зокрема п. 6.4 передбачає обов'язок постачальника до початку прийняття ресурсів надати покупцю оригінали документів, у тому числі рахунок на оплату ресурсів, транспортних та супровідних документів.

Відповідно до п. 6.1 договору приймання ресурсів за кількістю проводиться згідно з вимогами Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» від 15.06.1965р. № П-6, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР.

Згідно з п.п. 6, 12 вищезазначеної Інструкції приймання продукції, яка поставляється без тари, у відкритій тарі, а також приймання за вагою брутто та кількістю місць продукції, яка поставляється у тарі, здійснюється - на складі постачальника - при вивозі продукції отримувачем.

Приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супроводжувальними документами (рахунку-фактурі, специфікації, описом, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та у акті зазначається, які документи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, продукція відповідачем прийнята на складі постачальника та вивезена автомобільним транспортом без будь-яких зауважень, у тому числі щодо не надання постачальником до початку приймання продукції комплекту документів передбачених п. 6.4 договору, тому судова колегія вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами, відповідно до вимог ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу, не доведено не виконання постачальником свого обов'язку відповідно п. 6.4 договору та настання наслідків передбачених п. 6.5 договору.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем доведено належними доказами, що відповідачем допущено порушення строків та порядку оплати за поставлений Товар, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми 203480,17грн., 5535,78грн. 3% річних, 22789,73 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 7.2 договору № 101 від 22.05.2013р. встановлена відповідальність покупця за порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну сплати ресурсів, у вигляді пені в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період прострочення з 14.08.2013р. по 12.02.2014р., що складає 13262,45грн., розрахунок є вірним і таким, що відповідає обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2014 року у справі №904/2790/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 20.10.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд