Ухвала суду № 40952222, 17.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2014 року Справа № 910/3713/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Л. Рогач розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" на постановувід 22.09.2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/3713/14 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергобаланс Монтаж" до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" Публічне акціонерне товариство "Київенерго" Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" касаційна скарга від 01.10.2014 року на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 р." № 719-VII від 16.01.2014 року мінімальна заробітна плата на 2014 рік з 01.01.2014 року встановлена в розмірі 1 218,00 грн.

Згідно підпункту "1" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Підпунктом "5" пункту 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Скаржником до касаційної скарги додано платіжне доручення № 720 від 01.10.2014 року про перерахування судового збору у сумі 3286,00 грн.

Однак, даний документ не може бути прийнято судом в якості доказу належного виконання приписів частини 4 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (надалі - "Інструкція"), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, в тому числі вимоги щодо заповнення розрахункових документів, зокрема платіжних доручень.

Згідно пункту 3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

В той же час, додане позивачем платіжне доручення в графі "призначення платежу" містить зазначення "судовий збір за под. касац. скарги на пост. Київськ. апел. госп. суду від ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" у справі № 910/3713/174 від 22.09.14 р.".

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що подане відповідачем платіжне доручення не можна вважати належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі за № 910/3713/14.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга, подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" підлягає поверненню відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі № 910/3713/14 господарського суду Київської області повернути скаржнику.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач