Постанова № 40951559, 15.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2423/14

15 жовтня 2014 року 09год. 28хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр"

до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2014р. №0000781500, №000791500, №0000801500 та від 14.08.2014р. №0001461500, №0001471500.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що твердження податкового органу про безпідставне завищення сум податкового кредиту за період лютий-квітень місяці 2014 року по господарських операціях товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" з товариствами з обмеженою відповідальністю «Сервік» та «Топаз-ЛТД» є надуманими, оскільки до перевірки були надані договори та усі первинні документи, що підтверджують факт надання послуг по поточному обслуговуванню під'їзної залізничної колії та очистці залізничних вагонів.

Вказує, що зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача очевидний, оскільки останній є виробником щебеневої продукції, яка доставляється до її покупців за допомогою залізничного транспорту. Під'їзна залізнична колія перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" ще з 1964 року.

За наведених обставин, представник позивача вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суду бюджетного відшкодування з ПДВ є безпідставними та належать до скасування.

Представник відповідача подав заперечення проти позову у яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю. На обґрунтування поданих заперечень вказав, що позивачем під час проведення перевірки не пред'явлено всіх необхідних первинних документів, а саме: дозволу на ремонт і обслуговування колій, актів, оформлених відповідно до вимог Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів. Вважає, що саме такі документи є обов'язковими для підтвердження господарських операцій, вчинених між товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" з товариствами з обмеженою відповідальністю «Сервік» та «Топаз-ЛТД».

За наведених обставин, зазначає, що податковим органом правомірно зменшено суду бюджетного відшкодування з ПДВ, прийнявши податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 року №0000781500, №000791500, №0000801500 та від 14.08.2014 року №0001461500, №0001471500.

У судових засіданнях 08.09.2014 року та 06.10.2014 року представник відповідача позовні вимоги заперечив та надав пояснення аналогічні, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Натомість, у судове засідання 15.10.2014 року останній не прибув, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Вирішуючи заявлене представником податкового органу клопотання про відкладення судового розгляду, судом враховується, що згідно з ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, а також ту обставину, що представником податкового органу надані вже були надані пояснення, якими він заперечує позовні вимоги.

Відповідно до ст. 56 КАС України представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Крім того, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Суд бере до уваги, що податковий орган, як відповідач у справі, не позбавлений права та можливості направити у судове засідання будь-якого іншого представника.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання представника відповідача задоволенню не належить. Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України справа може бути розглянута на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів та з урахуванням наданих представниками сторін пояснень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 04.06.2014 року по 13.06.2014 року та з 22.07.2014 року по 24.07.2014 року посадовими особами відповідача були проведені документальні позапланові виїзні перевірки правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий-квітень місяці 2014 року. За результатами перевірок складено акти від 16.06.2014 року №170/15/00290239 (а. с. 13-35) та від 31.07.2014 року №225/17-14-15/00290239 (а. с. 36-56).

Проведеними перевірками встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. 200.1, 200.4, 200.5, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Так, у висновках акту перевірки від 16.06.2014 року №170/15/00290239 зафіксовано, що позивачем неправомірно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2014 року в сумі 4863,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 4863,00 грн., за березень 2014 року в сумі 4863,0,00 грн.; неправомірно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року на суму 4863,00 грн., за березень 2014 року на суму 4863,00 грн.

У висновках акту перевірки від 31.07.2014 року №225/17-14-15/00290239 зафіксовано, що позивачем неправомірно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2014 року в сумі 13792,0 грн.; неправомірно завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2014 року на суму 4863,00 грн.

Вищевказані висновки податкового органу зроблені у зв'язку з недостатнім документальним підтвердженням позивачем здійснених господарських операцій з ТОВ «Сервік» по поточному обслуговуванню під'їзної залізничної колії та ТОВ «Топаз-ЛТД» по очистці залізничних вагонів.

На підставі висновків актів перевірок відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000781500 від 27.06.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 4863 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1216 грн., №0000791500 від 27.06.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2014 року у розмірі 4863 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1216,00 грн., №0000801500 від 27.06.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за березень 2014 року у розмірі 4863 грн., №0001461500 від 14.08.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 13792 грн., №0001471500 від 14.08.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року на 4863 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2432 грн. (а. с. 8-12).

Суд не погоджується із викладеними в актах перевірки висновками відповідача та, відповідно, винесеними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.

В судовому засіданні не заперечується сторонами та підтверджено актом перевірки, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ "Сервік" (підрядник) та ТОВ "Вирівський кар'єр" (замовник) 31.12.2013 року укладено договір №10/13 щодо надання послуг поточного обслуговування під'їзної залізничної колії, відповідно до якого підрядник зобов'язувався прийняти на поточне обслуговування під'їзну залізничну колію (загальна розгорнута довжина 9964,56 м.п. та 9 стрілочних переводів), власником якої є ТОВ "Вирівський кар'єр". Згідно з даного договору підрядник підтримує у робочому стані колійне господарство замовника з метою безперебійної подачі та відправки вагонів, для чого щомісячно здійснює профілактичні заходи на колії (а. с. 57). До даного договору долучено Калькуляція місячної вартості послуг по поточному утриманню залізничної колії і стрілочних переводів з Розрахунком до калькуляції (а. с. 61, 62).

Право власності ТОВ "Вирівський кар'єр" на під'їзні залізничні шляхи підтверджена Реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна від 02.07.2001 року, виданим Бюро технічної інвентаризації, наказом Фонду державного майна України від 15.06.2001 року №207 з Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Вирівський кар'єр", технічним паспортом (а. с. 112-126).

До податкового кредиту ТОВ "Вирівський кар'єр" по взаємовідносинах з ТОВ "Сервік" при виконанні вищевказаного договору віднесено податок на додану вартість за податковими накладними №01 від 31.01.2014 року, №03 від 27.02.2014 року, №05 від 31.03.2014 року, №12 від 30.04.2014 року (а. с. 70, 73, 76, 79).

Виконання підрядних робіт по договору та розрахунок за надані послуги підтверджується актами приймання виконаних робіт (а. с. 69, 72, 75, 78) та платіжними дорученнями (а. с. 71, 74, 77, 80).

Оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що залізничні колії, які належать на праві власності ТОВ "Вирівський кар'єр", підлягали будівництву, то суд відхиляє доводи податкового органу про необхідність уведення їх в експлуатацію в порядку, який встановлений Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів (наказ Мінтрансу від 21.10.1999 року №507) та оформлення при цьому актів, встановленої цим Положенням форми.

Також, суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність у ТОВ "Сервік" спеціальних дозволів, які дають йому право виконувати роботи по поточному обслуговуванню колій позивача, оскільки у п.112 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року №15, вказано, що роботи, які безпосередньо виконуються при обслуговуванні залізничного транспорту, електротранспорту, рухомого складу потребують не спеціального дозволу, а лише спеціального навчання і щорічної перевірки знань з питань охорони праці.

Порядок видачі дозволів на виконання робіт з підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року, №1107. Додатком 2 до цього порядку визначений Перелік видів робіт підвищеної небезпеки, до якого роботи, пов'язані з обслуговування та проведенням поточних ремонтів залізничних колій не включені і не потребують отримання дозволу. Це підтверджує і ДП "Рівненський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" в листі ТОВ "Вирівський кар'єр" від 20.11.2012 року (а. с. 166).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 16.04.2014 року між ТОВ «Топаз-ЛТД» (підрядник) та ТОВ Вирівський кар'єр укладено договір про надання послуг №5 згідно з яким підрядник зобов'язується надати послуги по очистці та обладнанню залізнодорожних вагонів, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи (а. с. 5).

До податкового кредиту ТОВ "Вирівський кар'єр" по взаємовідносинах з ТОВ «Топаз-ЛТД» при виконанні вищевказаного договору віднесено податок на додану вартість за податковими накладними №13 від 17.04.2014 року, №26 від 30.04.2014 року (а. с. 84, 85).

Виконання підрядних робіт по договору та розрахунок за надані послуги підтверджується актом здачі-прийняття робіт (а. с. 83) та платіжними дорученнями (а. с. 86, 87).

На момент вчинення господарських операцій з позивачем товариства «Сервік» та «Топаз-ЛТД» були зареєстровані, як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, тому є достовірні і такі, що не підлягають сумніву. Вказане не заперечується сторонами та підтверджується самими актами перевірок.

Факт здійснення господарських операцій з отримання послуг від товариств «Сервік» та «Топаз-ЛТД» по поточному обслуговуванню під'їзної залізничної колії та очистці залізничних вагонів відповідно, суд вважає доведеним, оскільки підтверджується документами, які містять необхідний обсяг інформації про фактично надані послуги. Спірні витрати позивача є необхідною умовою здійснення ним статутної діяльності, а тому є пов'язаними з його господарською діяльністю й належать до бухгалтерських та податкових витрат підприємства.

Дані бухгалтерського обліку позивача підтверджують відображення в бухгалтерському обліку фактичне придбання позивачем послуг від ТОВ "Сервік" та ТОВ «Топаз-ЛТД», про що зазначено в акті перевірки.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені приписи Податкового кодексу України вказують, що для підтвердження правомірності формування податкового кредиту платнику податків під час перевірки необхідно надати податковому органу первинні документи, розрахункові документи та податкові накладні. Надання інших документів, які би підтверджували право платника податків на податковий кредит, Податковий кодекс не вимагає.

Для цілей оподаткування, у відповідності до п.44.1 ст.44 ПКУ платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року від N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Документи ТОВ "Вирівський кар'єр" по взаємовідносинах з ТОВ "Сервік" та ТОВ «Топаз-ЛТД» відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Отже, дані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак - є належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст. 70 КАС України, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що придбання ТОВ "Вирівський кар'єр" послуг за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному виду господарської діяльності позивача та спрямоване на одержання доходу, реальність зазначених господарських операцій підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України вказує на те, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Враховуючи вищенаведене, відповідачем безпідставно зроблено висновок про те, що позивачем допущено порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, пп. 200.1, 200.4, 200.5, 200.14 ст. 200 ПК України щодо завищення від'ємного значення суми бюджетного відшкодування ПДВ за період лютий-квітень місяці 2014 року.

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 27.06.2014 року №0000781500, №000791500, №0000801500 та від 14.08.2014 року №0001461500, №0001471500 є протиправними та належать до скасування, а позовні вимоги - до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати присуджуються позивачу у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Сарненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 27 червня 2014 року №0000781500, №000791500, №0000801500 та від 14 серпня 2014 року №0001461500, №0001471500 визнати протиправними та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.