Постанова № 40951210, 15.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/3915/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Богінкевич С.М.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом військової частини А0515 до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Військова частина А0515 звернулася до Подільського районного суду м. Києва суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення державного виконавця.

Постановою Подільського районного суду м. Києва суду від 07 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненка С.С., що виразилася у видачі вимоги №1252/9 від 28.03.2014 року та скасовано вимогу головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненка С.С. №1252/9 від 28.03.2014 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третьою особою ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Подільського районного суду міста Києва від 07.08.14 у справі №758/3915/14-А та постановити нову постанову про відмову у позові.

Крім того, апелянт просить постановити окрему ухвалу щодо неприпустимості розкриття судом першої інстанції у судовому рішенні будь-яку відповідність умовних (номерів військових частини) та дійсних найменувань військових частин (установ, організацій, закладів); постановити окрему ухвалу щодо повідомлення Міністерства оборони України про неприпустимі дії представника позивача, що направлені на розкриття дійсного найменування військової частини - «військова частина А0515» та викриття й ідентифікування її як розвідувального органу Міністерства оборони України; постановити окрему ухвалу щодо повідомлення Служби безпеки України про дії представника позивача, що направлені на спробу розкриття дійсного найменування військової частини - «військова частина А0515» та викриття її як розвідувального органу Міністерства оборони України, тобто розголошення відомостей, що становлять державну таємницю відповідно до статей 1.7.1, 4.1.17, 4.2.1, 4.2.5 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, що затверджений наказом Служби безпеки України від 12.08.05 №440, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 17.08.05 за №902/11182.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справ. Також, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема, зазначає, що «військова частина А0515» не є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади (Міністерства оборони України), а є лише підпорядкованою організацією (військовою частиною), у зв'язку з чим, на думку апелянта, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки відповідач, здійснюючи виконавче провадження, стороною якого є військова частина А 0515, порушив статтю 21 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачена підвідомчість виконавчих проваджень відділами примусового виконання рішень, а тому вимога головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненка С.С. №1252/9 від 28.03.2014 року є протиправною.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши думку представника апелянта та представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.198, п.п.1, 4 ч. 1 ст.202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Вирішуючи даний спір, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі №2607/8752/12 зобов'язано військову частину А 0515 провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 та 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією, і виплатити різницю між перерахованою та отриманою сумами допомоги.

Керуючись статтею 11 КАС України, з метою офіційного з'ясування обставин по справі, судом здійснено пошук в ЄДРСР та встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 вересня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі №2607/8752/12 залишено без змін (номер в ЄДРСР 34119332).

З матеріалів справи вбачається, що на адресу військової частини А 0515 надійшла вимога головного державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненко С.С. від 28.03.2014 року за №1252/9, з якої вбачається, що відповідачем здійснюються заходи щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а-2676/8752/12 від 24.01.2013 року, виданого Київським апеляційним адміністративним судом про зобов'язання військової частини А 0515 провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 та 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією, і виплатити різницю між перерахованою та отриманою сумами допомоги.

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо здійснення ним заходів з примусового виконання виконавчого листа №2-а-2676/8752/12 від 24.01.2013 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення даного спору суду необхідно, зокрема, вирішити питання щодо наявності компетенції (повноважень) у відповідача щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а-2676/8752/12 від 24.01.2013 року.

Основним законом, який регулює вказані правовідносини є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Органами державної виконавчої служби згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень визначено статтею 21 Закону.

Нормами цієї статті встановлено, що на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи або сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень в установленому Міністерством юстиції України порядку.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що «військова частина А0515» є юридичною особою, має ідентифікаційний код юридичної особи «22990919» та провадить господарську діяльність за кодами КВЕД 80.20 Обслуговування систем безпеки ; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у. (основний).

Тобто, боржник - «військова частина А0515» не є структурним підрозділом центрального органу виконавчої влади Міністерства оборони України, а є підпорядкованою організацією (військовою частиною), що дає підстави колегії суддів зробити висновок, що виконання рішення згідно згаданого виконавчого листа покладається саме на відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, як на районний у місті відділ державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Колегія суддів зауважує, що позивач не надав як до відповідача, так і до матеріалів справи будь-якого документального доказу, що «військова частина А0515» є структурним підрозділом центрального органу влади та відноситься до «інших органів державної влади».

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач - відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві здійснюючи виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-2676/8752/12 від 24.01.2013 діяв на підставах, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання дій неправомірними та скасування вимоги головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Хлистуненка С.С. №1252/9 від 28.03.2014 року у суду відсутні.

Крім того, на питання суду апеляційної інстанції представник позивача повідомив, що постанова про відкриття провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-2676/8752/12 від 24.01.2013 року військовою частиною А0515 не оскаржувалася, що, на думку суду, додатково свідчить про безпідставність доводів позивача щодо пред'явлення виконавчого листа не за підвідомчістю виконання рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зобов'язати відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві утриматися від вчинення будь-яких дій, які спрямовані на виконання виконавчого листа №2а-2676/8752/12 від 24.01.2013 року, колегія суддів вважає безпідставною та вказує, що вчинення таких дій є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, а до компетенції адміністративних судів відноситься виключно оцінка законності дій (бездіяльності) чи рішень суб'єкта владних повноважень.

Щодо вимог апелянта щодо винесення окремих ухвал, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановлення окремої ухвали є виключною компетенцією суду і не залежить від заявлення такої вимоги апелянтом, а відповідно належних підстав для прийняття такої, колегії суддів не вбачає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм неналежну правову оцінку, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 07 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову військової частини А0515 до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: М.І. Кобаль

І.Й.Петрик

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Кобаль М.І.

Петрик І.Й.