Постанова № 40951110, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3156/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0002741510.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати в повному обсязі Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.03.2013 позивачем було подано до податкового органу Уточнюючий Розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за три квартали 2012 року, в якому було уточнено суму нарахованого до сплати податку на прибуток відокремленого підрозділу за три квартали 2012 року та суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року

Так, у графі 19 вказаного уточнюючого розрахунку позивачем уточнено авансовий внесок, який підлягає сплаті в розмірі 2429 грн.

В подальшому Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань несвоєчасності сплати податку на прибуток Бориспільською філією по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз», за результатами якої складено Акт перевірки про несвоєчасну сплату від 09.04.2014 №180/15-1/25298271.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення ПАТ «Київоблгаз» п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток, зокрема, понад 30 календарних днів в розмірі 13398,45 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 №0002741510, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» в сумі 2679,69 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 №0002741510, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт несвоєчасної сплати позивачем авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 13398,45 грн. із затримкою понад 30 календарних днів та наявність правових підстав для накладення на позивача штрафу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З 01.01.2013 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 року № 5083-VІ було запроваджено щомісячну сплату платниками податку на прибуток авансових внесків з цього податку.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до ч.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України однією з підстав припинення податкового обов'язку є його виконання, тобто фактична сплата податку чи збору.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

За змістом п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів зазначає, що податковими органами було невірно розраховані граничні строки сплати авансовою внеску з податку на прибуток. З огляду на акт перевірки від 09.04.2014 №180/15-1/25298271 терміни граничної сплати авансового внеску з податку на прибуток розраховувались за період з березня 2013 по лютий 2014 року, а тому податкові органи повинні були керуватися виключно п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, так як пункт 2 підрозділу 4 розділу XX ПКУ стосувався регулювання сплати авансового внеску тільки за період січень - лютий 2013 року.

В свою чергу, сплата авансових внесків за період з березня 2013 року до лютого 2014 року здійснюється у строк, встановлений для місячного податковою періоду, який визначається відповідно до п.49.18.1 ст. 49 та п.57.1 ст. 57 ПК України, тобто не пізніше 30 числа звітного місяця. При цьому, якщо останній день сплати припадає на вихідний або святковий день, то ПК України не передбачає перенесення термінів сплати.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивач повинен був сплатити авансовий внесок за податок на прибуток, визначений в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за три квартали 2012 року, однак позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 13398,45 грн. із затримкою понад 30 календарних днів.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає ПК України, а саме п. 57.1. ст.57 ПК України, де зазначено, що авансовий внесок з податку па прибуток сплачується у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік (а не за три квартали, тобто 9 місяців, звітного року) без подання податкової декларації.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ «Київоблгаз» 27.03.2013. відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, до податкових органів було подано у уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 2012 рік. Згідно з вказаним уточнюючим розpaxунком авансовий внесок, що підлягатиме сплаті у березні - грудні 2013 року та січні лютому 2014 року становить суму у розмірі 5 415 грн. (код рядка №19).

Належна і своєчасна оплата Позивачем авансового внеску у вказані ПК України строки та розмірах підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 75 від 14.01.2013 року (за січень 2013 року у сумі 2429, 00 грн.), №573 від 14.02.2013 року (за лютий 2013 року у сумі 2429, 00 грн.), № 919 від 12.03.2014 року (за березень 2013 року у сумі 4941, 00 грн.), №1180 від 27.03.2013 року (за березень 2013 року у сумі 472, 00 грн.), №1642 від 22.04.2013 року (за квітень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №2140 від 28.05.2013 року (за травень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №2610 від 25.06.2013 року (за червень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №3152 від 25.07.2013 року (за липень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №3510 від 15.08.2013 року (за серпень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №4153 від 26.09.2013 року (за вересень 2013 року у сумі 5415, 00 грн.), №5000 від 29.10.2013 року (за жовтень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №5902 від 28.11.2013 року (за листопад 2013 року у сумі 5413, 00 грн.), №6755 від 30.12.2013 року (за грудень 2013 року у сумі 5413, 00 грн.) та №370 від 30.01.2014 року (за січень 2014 року у сумі 5413, 00 грн.) з відмітками банку про перерахунок.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі затримки до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, платник податків притягується до відповідальності у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податковими органами граничні строки сплати грошового зобов'язання із затримкою до 30 календарних днів були визначені з порушенням норм ПК України, зокрема п. 57.1 ст. 57 ПК України, а суд першої інстанції помилково прийняв дані строки як належні.

Підсумовуючи наведені положення діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана Постанова постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2014 року №0002741510.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний тескт Постанови виготовлено 14 жовтня 2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.