Ухвала суду № 40950929, 01.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-2075/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Богданенка І.Ю., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Федосєєвій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Купава-Авто»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р.

у справі № 1170/2а-2075/11

за позовом Приватного підприємства «Купава-Авто» (далі - позивач)

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000452310 про сплату 38 545 грн. основного платежу та 9 636,25 грн. штрафних санкцій і податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000492310 про сплату 48 181 грн. основного платежу та 12 045,25 грн. штрафних санкцій.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Рішення мотивовано, тим, що позивачем не доведено фактичне придбання товару у контрагента, а отже віднесення ним суми ПДВ до податкового кредиту є протиправним, а висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 74.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правомірним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи. Так, основним аргументом відповідача є посилання на Акт перевірки від 17.03.2011 року № 16/23-6/37096971, в якому відсутні зауваження до первинних документів. Посилається на вимоги Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що з ПП «Фартекс плюс» було здійснено поставку товару позивачу, а останнім оплачено товар. Зазначені операції було оформлено документально належним чином, а отже позивач мав право на віднесення ПДВ до податкового кредиту відповідно до норм чинного законодавства.

Представники учасників процесу у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 08.04.2011 року по 29.04.2011 року посадовими особами відповідача, на підставі направлень № 152/23-10/33423446 від 07.04.2011 року та № 314/23-10/334234446 була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевірка позивача проводилась з урахуванням Акту невиїзної документальної перевірки ПП «Фартекс Плюс» № 16/23-6/37096971 від 17.03.2011 року, проведеної Кіровоградською ОДПІ, відповідно до висновків якого за юридичною адресою підприємство не знаходиться, первинні та бухгалтерські документи (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки) відсутні. Також встановлено, що при здійсненні фінансово-господарських операцій договори не укладалися.

За результатами перевірки 11.05.2011 року складено Акт № 167/23/10/33423446 (а.с. 20-47), відповідно до висновків якого з боку позивача встановлені наступні порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ПП «Фартекс Плюс» та позивачем при придбанні товарів;

- перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ та податку на прибуток при придбанні товарів, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48 181 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 48 181 грн. внаслідок завищення валових витрат за рахунок віднесення до валових витрат, витрат по придбанню будівельних матеріалів від підприємства, яке має ознаками фіктивності, а саме ПП «Фартекс Плюс» по нікчемному правочину;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 38 545 грн., в тому силі в листопаді 2010 року в сумі 14 604 грн., в грудні 2010 року в сумі 23 941 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях з придбання ТМЦ по податкових накладних, що виписані за відсутності поставок товарів по нікчемних правочинах;

- п. 3 «Порядку заповнення та подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 451 щодо невнесення даних про суми нарахованих та виплачених доходів приватним підприємцям за придбані у них товари у розрахунку форми - 1ДФ за 2 та 4 квартал 2010 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.05.2011 року № 0000452310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 48 181,25 грн., з яких за основним платежем 38 545 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 9 626,25 грн. (а.с. 48);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.05.2011 року № 0000492310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 60 226,25 грн., з яких за основним платежем на суму 48 181 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 12 045,25 грн. (а.с. 49).

З Акту перевірки вбачається, що в порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати всього на суму 192 725 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 192 725 грн., за рахунок внесення до валових витрат, витрат по придбанню будівельних матеріалів від підприємства, яке має ознаками фіктивності, а саме ПП «Фартекс Плюс» по нікчемному правочину.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 23.05.2011 року № 0000452310 та № 0000492310 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом вказаних приписів, право платника податку на віднесення вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та право на податковий кредит наступають за наявності одночасно двох умов, а саме: фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини:

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала);

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо);

- відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що не є достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану суму податку на додану вартість сама лише наявність податкових та видаткових накладних, виданих позивачу контрагентом, адже законність вимог позивача також повинна бути підтверджена реальністю виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи письмовий договір щодо придбання позивачем у ПП «Фартекс Плюс» товар (будівельні матеріали) не укладався, купівля товару здійснювалася на підставі усної домовленості. Відомості щодо транспортування будівельних матеріалів до перевірки не надано.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів між юридичними особами письмова форма є обов'язковою.

Згідно ч.1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Проте, це не є підставою вважати такий правочин нікчемним, а тому висновок відповідача з цього питання є помилковим.

Таким чином, укладена позивачем та його контрагентом угода не відповідає формі, що визначена цивільним законодавством.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги наступне.

На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення (а.с. 59-62), а на підтвердження фактичного отримання товару надано накладні (а.с. 50-58).

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи не можуть бути визнаними як належні докази для віднесення зазначених вище витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено ознаку щодо фактичного придбання будівельних матеріалів та сантехніки.

Накладні не мають таких обов'язкових реквізитів, як місце складання та посадову особу, яка здійснила господарську операцію від ПП «Фартекс Плюс», що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні даної операції від зазначеного підприємства. Відповідно, зазначені документи не дають підстав для висновку щодо придбання позивачем будівельних матеріалів та сантехніки, тобто про перехід до нього права власності на товар.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що інших документів, які б достовірно підтверджували придбання будівельних матеріалів та сантехніки (довіреностей, товарно-транспортних накладних) позивачем суду не надано.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні (далі - ТТН). Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри: перший екземпляр - залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також про відсутність товарного характеру господарської операції також свідчить Акт невиїзної документальної перевірки ПП «Фартекс Плюс» № 16/23-6/37096971 від 17.03.2011 року, проведеної Кіровоградською ОДПІ (а.с. 188-198).

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що усі операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів та сантехніки з ПП «Фартекс Плюс» задекларовані на підставі первинних документів, виданих та отриманих податкових накладних. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності.

У зв'язку з вищенаведеним, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України "Про податок на додану вартість" та Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валові витрати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно у відповідності до норм податкового законодавства прийнято податкові повідомлення-рішення.

При цьому, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків, про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Купава-Авто» залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 р. у справі № 1170/2а-2075/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: А.О. Коршун