Постанова № 40950870, 15.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2014 року № 826/11519/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Флексосервіс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Флексосервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.07.2014 року № 0005392208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11519/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 серпня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року зупинено провадження у справі № 826/11519/14 за позовом Приватного підприємства "Флексосервіс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 липня 2014 року № 0005392208 до 22 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 22 вересня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

В період з 23.06.2014 по 25.06.2014 року посадовою особою відповідача на підставі направлення № 733/26-58-22-08-09 від 23.06.2014 року згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 23.06.2014 року № 1569, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Флексосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Оланса» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2014 року № 3038/26-58-22-08-11/32211174 (далі по тексту - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення

- п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 223541 грн. за квітень 2011 року;

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податко на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 257072 грн., у тому числі по періодам: за ІІ квартал 2011 року на суму 257072 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 року на суму 257072 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року на суму 257072 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0005392208, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 257072 грн.

За результатами оскарження податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0005392208 рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 року № 9084/10/26-15-10-06-15 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, заниження позивачем податку на прибуток ґрунтується на наступних обставинах .

Так, від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт від 17.04.2012 № 238/22-5/37009962 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Оланса», в якому зазначено, що, враховуючи відсутність реальності угод постачання по ланцюгу, неможливо підтвердити реальність угод з продажу товарів по ТОВ «Оланса» за лютий - червень 2011 року. Як наслідок, ПП «Флексосервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Оланса» завищено витрати на загальну суму 1117705 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 257072 грн.

Враховуючи зазначене, контролюючим органом збільшено позивачу податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 257072 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження неправомірності включення суми ПДВ згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Оланса».

Представник відповідача адміністративний позов не визнав з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта перевірки від 03.07.2014 року № 3038/26-58-22-08-11/32211174.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оланса», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що 15.03.2011 року між ТОВ «Оланса» (Постачальник) та ПП «Флексосервіс» (Покупець) укладено договір № 1503/2, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити матеріали для поліграфічного виробництва (надалі - Продукція), а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього договору. Умови поставик DDP.

Ціни на продукцію обумовлюються Сторонами та вказуються у видаткових накладних. Ціни на продукцію включають доставку по м. Києву.

Основою для оплати продукції є рахунки-фактури Постачальника, що оформлюються при кожному відвантаженні продукції. Загальну суму цього Договору складає сума Продукції, отриманої за всіма видатковими накладними. Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом 90 календарних днів після отримання відповідної партії Продукції. Розрахунок за цим Договором здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкових розрахунків.

В рамках виконання зазначеного договору позивачу постачались фарба, самоклеючий папір, уповільнювач флексофарби, висікальна пластина згідно видаткових накладних від 01.04.2011 року № 35, від 04.04.2011 року № 82, від 05.04.2011 року № 100, від 20.04.2011 року № 219, від 25.04.2011 року № 248, які в рамках укладеного договору оплачувались за наявними в матеріалах справи рахнками-фактурами від 01.04.2011 року № 35, від 04.04.2011 року № 82, від 05.04.2011 року № 100, від 20.04.2011 року № 219, від 25.04.2011 року № 248.

Довіреностями від 01.04.2011 року № 117, від 04.04.2011 року № 119, від 05.04.2011 року № 124, від 20.04.2011 року № 143, від 25.04.2011 року № 151 позивач уповноважив керівника підприємства на отримання продукції в рамках укладеного з ТОВ «Оланса» договору.

На підтвердження факту перевезення продукції позивачем долучено до матеріалів справи копії посвідчень про відрядження від 07.04.2011 року № ФС-0000008, від 27.04.2011 року № 0000011 та подорожніх листів та журнал-ордер і відомість по рахунку 105 Транспортні засоби за 2011 рік, з яких вбачається, що на балансі позивача наявні автомобілі, якими вказана продукція перевозилась від ТОВ «Оланса» до місця їх зберігання - складських приміщень, переданих позивачу в користування за договорами оренди від 09.10.2008 року № 2008/19А, додатковою угодою до вказаного договору від 01.01.2010 року, договору оренди від 01.11.2009 року № 2009/26А та додаткової угоди від 01.01.2011 року, договору оренди від 01.01.2010 року № 2010/2А, від 01.02.2011 року № 2011/11А, від 01.04.2011 року № 16-Ю.

На відвантажену згідно видаткових накладних продукцію ТОВ «Оланса» виписало позивачу податкові накладні від 01.04.2011 року № 35, 04.04.2011 року № 82, 05.04.2011 року № 100, 20.04.2011 року № 219 25.04.2011 року № 248, складені у відповідності до вимог чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства, що стали підставою для включення відповідних сум до складу витрат.

Вказані господарські операції оплачені у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на відповідні поточні рахунки, що підтверджується копіями виписки банку за особовим рахунком, карткою рахунку 631 по ТОВ «Оланса», наданих позивачем та долучених до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як вбачається з обставин справи, позивачем включено до складу витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Оланса» за перевіряємий період на підставі первинних документів, виданих контрагентом позивача у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;(п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, отримана в рамках договору від 15.03.2011 року № 1503/2, продукція використовувалась позивачем у виробництві на власних виробничих потужностях, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів списання від 29.04.2011 року № ФС-000027, від 31.05.2011 року № ФС-000045, від 30.06.2011 року № ФС-000046, від 29.07.2011 року № ФС-000047, на підставі яких можливо зробити висновок про використання вказаної продукції у виробництві шляхом списання зі складу зберігання на рахунок 23 «Виробництво».

Проте, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, відповідач посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по складу витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності» чи неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі господарська операція з придбання таких товарів не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, саме на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особи був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

При цьому, вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як встановлено в частині першій статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень; у погодинному розмірі - 7,3 гривні.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру належить сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не 487,20 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що Приватним підприємством «Флексосервіс» сплачено судовий збір у розмірі 4872,00 грн.

Отже, беручи до уваги, що позовні вимоги про оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0005392208 підлягають задоволенню, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 4872,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Флексосервіс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 липня 2014 року № 0005392208.

3. Судові витрати в сумі 4872,00 грн. присудити на користь Приватного підприємства «Флексосервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник