Постанова № 40950794, 10.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2014 року 11:30 № 826/14313/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до треті особи Відділу примусового виконання рішень Управління державної казначейської служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 1. Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», 2. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 3. Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»провизнання протиправною та скасування Вимоги від 05.06.2014 р. № 2314/10323,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної казначейської служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в якому просить визнати протиправною та скасувати Вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2314/10323 від 05.06.2014 р., що пред'явлена 10.06.2014 року керівнику Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» винесено Вимогу про усунення порушень законодавства про виконавче провадження від 05.06.2014 р. № 2314/103323.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав на протиправність пред'явленої відповідачем вимоги, що полягає у порушенні останнім принципу обґрунтованості, що закріплений п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України. Крім того, оскаржувана вимога суперечить положенням чинного законодавства, а тому не може бути задоволена.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, вважає, що в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження ВП № 32620389 не було порушено прав позивача, скільки державний виконавець діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Представники третьої особи 1, 2, 3 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про розгляд справи без їх участі або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП № 38147620 до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» сум боргових зобов'язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору.

14.02.2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесена Постанова про арешт коштів боржника, що обліковуються на рахунках останнього №№26081100048752, 26033100048001 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4158282,58 грн.

Зазначена постанова про арешт коштів Боржника від 14.02.2013 року, разом із супровідним листом від 14.02.2013 року, була отримана позивачем 20.02.2013 року за вихідним №10.5-186/37-2201.

Отримавши 20.03.2013 року зазначену вище постанову від 14.02.2013 року, ПАТ «Укрсоцбанк» надав відповідь від 04.03.2013 року, та зазначив, що постанова залишається без виконання та повертається у зв'язку з тим, що Боржник - Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» в системі ПАТ «Укрсоцбанк» не обслуговується, рахунків не відкривав.

11.03.2014 р., разом із супровідним листом №2314/3462 від 03.03.2014 року, ПАТ «Укрсоцбанк» отримав нову постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.03.2014 року про накладення арешту на кошти боржника.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом за вихідним №10.5-186/37-1996 від 13.03.2014 року повідомив, що відповідно до положень п.10.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (надалі - «Інструкція НБУ №22»), ним 11.03.2014 накладено арешт на поточний рахунок Боржника №26006011163216, а постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2014 року оприбуткована на позабалансовий рахунок №9806.

Під час дії постанови відповідача від 03.03.2014 року про накладення арешту позивач зупинив видаткові операції за рахунком клієнта з дня їх отримання (11.03.2014) згідно п.10.6. Інструкції НБУ №22.

Операції по поточному рахунку боржника №26006011163216 банком були зупинені 11.03.2014 року на підставі постанови від 03.03.2014 року.

Як зазначив позивач, відповідач вважає, що ПАТ «Укрсоцбанк» повинен був зупинити видаткові операції по рахунку боржника №26006011163216 не з 11.03.2014 року, а з 03.02.2014 року.

Як наслідок, на думку відповідача, в період з 03.02.2014 року по 11.03.2014 року по поточному рахунку №26006011163216 боржника проводилися грошові операції.

З огляду на вищенаведене та з метою усунення порушення законодавства про виконавче провадження ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язаний суми помилкових переказів з рахунку №26006011163216 за період з 03.02.2014 року по 11.03.2014 року переказати на депозитний рахунок відповідача за рахунок власних коштів.

З цією метою відповідач направив особисто керівнику ПАТ «Укрсоцбанк» Вимогу за вихідним №2314/10323 від 05.06.2014 року, відповідно до якої зобов'язав:

- усунути порушення законодавства про виконавче провадження шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів, що вчинені з рахунку Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 за період з 03.02.2014 року по 11.03.2014 року;

- особисто з'явитись 17.06.2014 року об 11-00 годині до відповідача за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, к.314 з метою надання доказів виконання даної Вимоги та надання особистих пояснень стосовно причин руху коштів боржника з рахунку №26006011163216 за період з 03.02.2014 року по 11.03.2014 року.

Зазначена Вимога до керівника ПАТ «Укрсоцбанк» надійшла поштою до установи ПАТ «Укрсоцбанк» 05.06.2014 року за вхідним реєстраційним №37/9083.

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову незаконною, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) спеціальний закон, який регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Частиною першою статті 6 Закону N 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до статті 1 Закону N 606-XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як слідує з матеріалів справи, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2014 р. у справі № 826/8746/14 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2014 р. у справі № 826/13545/14 була визнана законність оскаржуваних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, допущених ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом перерахування відповідачу, за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк», сум помилкових переказів з рахунку «НКП Нікопольтеплоенерго» № 26006011163216 за період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р.

Окрім цього, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 17.09.2014 р. у справі № 203/5626/14-п було визнано винною начальника Нікопольського відділення № ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіну Вікторію Миколаївну у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП - невиконання законних вимог державного виконавця. Даною постановою суду також була визнана законність оскаржуваних вимог державного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, допущених ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування до відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № 26006011163216 за період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р.

Однак дані рішення не набрали законної сили.

Разом з тим, слід зазначити, що порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, передбачений у ст. 52 Закону N 606-XIV.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону N 606-XIV державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Таким чином звернення стягнення на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах відбувається шляхом накладення арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно повідомлення Державної податкової служби України від 17.01.2013 р. відповідачем встановлено, що в структурному підрозділі ПАТ «Укрсоцбанк» - Нікопольській філії відкрито рахунки боржника -НКП "Нікопольтеплоенерго" №№ 26081100048752, 26033100048001.

14.02.2013 р. відповідачем була винесена постанова про арешт боржника, якою накладено арешт на кошти НКП "Нікопольтеплоенерго", що обліковуються на рахунках №№ 26081100048752, 26033100048001, відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» у межах суми стягнення за наказом № 8/5005/168/2012, виданим 27.02.2012 Господарським судом Дніпропетровської області в розмірі 4158282,58 грн.

Судом встановлено, що копія постанови була направлена для виконання за адресою: м. Нікополь, пр-т Трубників, 11- а, разом із супровідним листом-вимогою від 14.02.2013 р. №2.3.-14/3026, якою банківську установу було зобов'язано в триденний строк з моменту отримання постанови повідомити відділ про прийняття її до виконання та про залишок грошових коштів на рахунках на момент їх арешту.

Окрім цього, вищевказаним супровідним листом-вимогою банківську установу було попереджено, що арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Постанова про арешт кошів боржника від 14.02.2013 р. була отримана банківською установою 20.02.2013, разом із супровідним листом-вимогою від 14.02.13 №2.3.-14/3026.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III (надалі - Закон N 2121-III), арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до п. 10.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (надалі - Інструкція № 22), банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що арешт на кошти накладає державний виконавець своєю постановою, а банківська установа лише приймає до виконання документ, про арешт коштів та здійснює зупинення видаткових операцій за рахунок боржника. При цьому, жодний із вищевказаних нормативно-правових актів не надає права банківській установі відмовити у арешті коштів та повернути документ про арешт коштів без виконання.

Слід також зазначити, що жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено право банку надавати правову оцінку документам виконавчого провадження.

Зокрема, в силу ч. 1 ст. 82 Закону N 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

У разі закриття рахунку за ініціативою клієнта, у випадках реорганізації чи ліквідації юридичних осіб або з ініціативи банку арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком (п. 10.10 Інструкції № 22).

Отже, якщо постанова про арешт коштів боржника не оскаржена у встановленому законом порядку, вона є дійсною та підлягає безумовному виконанню, а тому посадові особи банку мають діяти у межах наданих їх повноважень та Закону N 2121-III.

Таким чином визнання позивачем нечинною постанови про арешт коштів боржника, повернення постанови державного виконавця без виконання є протиправним.

Відповідно до положень п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III (надалі - Закон N 2346-III) у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.

Отже, норми вказаного закону пов'язують необхідність зупинення видаткових операцій на новому рахунку боржника не з наявністю у банку арештованих коштів клієнта, а з наявністю будь-якого публічного обтяження рухомого майна боржника.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (надалі - Закон N 1255-IV) передбачено, що публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 11 Закону N 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Згідно п. 2 ст. 57 Закону N 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, в процесі здійснення виконавчого провадження відповідач має право накладати арешт, зокрема, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

За таких обставин обов'язком банку є виконання приписів державного виконавця. З огляду на що, позивач мав зупинити видаткові операції на рахунку клієнта. Слід також наголосити на тому, що в силу приписів ч.4 ст. 52 Закону N 606-XIV арешт накладається також і на кошти, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відновлення видаткових операцій на рахунках такого клієнта здійснюється у разі, якщо державний виконавець не повідомив про прийняте рішення щодо накладення арешту у встановлений строк після отримання повідомлення про відкриття нового рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення Державної податкової служби України від 25.02.2014 р. було встановлено, що в ПАТ «Укрсоцбанк» відкрито новий рахунок боржника - НКП «Нікопольтеплоенерго» № 26006011163216.

Однак, ПАТ «Укрсоцбанк» не зупинив видаткові операції на рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № 26006011163216 та не повідомив відповідача про відкриття нового рахунку.

Доказом вищенаведеного є пояснення начальника Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіної В.М., зафіксовані актом державного виконавця від 17.06.2014 р. та зазначено, що дії, передбачені Законом N 2346-III не здійснювалися.

Як наслідок, в період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р. мали місце дії з коштами боржника, оскільки видаткові операції на вищезгаданому рахунку були зупинені банківською установою лише 11.03.2014 р. на підставі постанови про арешт коштів боржника від 03.03.2014 р., винесеної згідно відомостей Державної податкової служби України.

Суд критично оцінює посилання позивача на лист НБУ від 04.03.2011 р. № 25-111/523-3297 «Роз'яснення з питань нового законодавства» в якості обґрунтування невиконання приписів відповідача та незупинення видаткових операцій на рахунку боржника, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актам, а тому посилання позивача на останній суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження», а, отже, є неправомірним.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону N 2346-III помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно пп. 32.3.1 п. 32.3 ст. 32 вказаного Закону у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Відповідно до п. 2.36 Інструкції № 22 якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону N 2346-III неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Враховуючи, що операції на рахунках боржника були заборонені, суд дійшов висновку, що всі отримувачі коштів є неналежними.

Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» в період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р. було здійснено помилкові перекази коштів на рахунку № 26006011163216, відтак, останні не були отримані відповідачем згідно платіжної вимоги № 572/В5/3.

Таким чином, з метою усунення порушень законодавства про виконавче провадження позивач зобов'язаний суми помилкових переказів з рахунку № 26006011163216 за період з 03.02.2014 р. по 11.03.2014 р. переказати відповідачу за рахунок власних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Вимога Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2314/10323 від 05.06.2014 р. є такою, що винесена в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач надав достатні докази, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69 -71, 94, 160 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук