Постанова № 40950634, 24.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 09:08 № 826/9756/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В. за участю представників: позивача - Овсяннікова В.В., відповідача - Стеценко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг» до Держаної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро зобов'язання вчинити певні дії, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг» (далі - ТОВ «Тех-Трейдінг», позивач) з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про:

- зобов'язання ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Тех-Трейдінг», оформленої актом перевірки №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року і поновити в ній дані, що містяться в поданих ТОВ «Тех-Трейдінг» податкових звітах з податку на додану вартість за період січень-травень 2014 року;

- заборону Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати акт №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборону надавати копію даного акту у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що дії відповідача по проведенню зустрічної звірки є неправомірними, а тому висновки акту від 08.05.2014 року№1284/26-55-22-07/38748848 не відповідають дійсності, є безпідставними та зроблені всупереч положень чинного законодавства, без дослідження будь-яких документів позивача.

Зокрема, позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій. У вказаних актах мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість, а відтак вчинення вказаних вище дій суперечить чинному законодавству.

Окрім цього, позивач вважає, що висновки вказані в акті щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платниками зобов'язань перед бюджетом, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, та не мають підтверджених доказів, отриманих у ході перевірки. Податкове повідомлення-рішення станом на день подачі позову після складання акту про можливість проведення зустрічної звірки позивачу вручено не було, хоча відповідачем було виявлено порушення у формуванні податкової звітності.

А тому, на думку позивача, недотримання ДПІ, порядку проведення перевірки та/чи оформлення її результатів є достатньою підставою для визнання протиправних дій посадових осіб - контролюючого органу що винесли акт перевірки, а також самої перевірки недійсною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, відповідні дії щодо проведення перевірки ґрунтувалися на вимогах закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Тех-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 38788848) зареєстроване 04 червня 2013 року Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві за № 1 070 102 0000 050194. Місцезнаходження вказаного товариства: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 13/2.

ТОВ «Тех-Трейдінг» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05 червня 2013 року за № 26551392165 та станом на момент проведення звірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

До видів діяльності ТОВ «Тех-Трейдінг» за КВЕД відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 09.10.2013 року відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.9 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві здійснено заходи щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Тех-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 38788848), за результатами якої складено акт від 08 травня 2014 року № 1284/26-55-22-07/38748848 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Тех-Трейдінг» (код за ЄДРПОУ 38788848) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року».

Вказаною звіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198, п. 198.2, 198.3 та п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкових зобов'язань з додатку на додану вартість за період з січня 2014р. по березень 2014р. на суму 4 680 264, 00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з січня 2014р. по березень 2014р. на суму 4 676 377, 00 грн.

Окрім цього, за результатами звірки не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ та податковий кредит з ПДВ за період з січня 2014р. по березень 2014р.

Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Незгода з діями відповідача по внесенню за результатами проведення зустрічної звірки даних до Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації, обумовило звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З приписів пункту 61.1 статті 61 ПК України встановлено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Статтею 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, у тому числі, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Зустрічна звірка є однією із складових інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Пункт 73.5 статті 73 ПК України зазначає, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232 затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок та наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, якими визначено механізми дії податкового органу у разі необхідності здійснення такої звірки.

Відповідно до п. 4.6 Методичних рекомендацій, за результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій.

Водночас, відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

При цьому, відповідно до п. 2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДПС України від 31.10.2012 № 948, після впровадження підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" форми, передбачені додатками 1 - 9 до Методичних рекомендацій, а також передбачені Методичними рекомендаціями документи складаються, ведуться та накопичуються в електронному вигляді в підсистемі "Податковий аудит" системи "Податковий блок".

Працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" (підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" - після її впровадження) на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок документальної планової (невиїзної позапланової) перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта (довідки) перевірки (звірки), інших складених актів (довідок), прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення, складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, адміністративного або судового оскарження грошового зобов'язання, визначеного у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку (до підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" додатково вноситься: наказ про проведення перевірки; протокол засідання постійної комісії із розгляду спірних питань, заперечення до акта перевірки, висновок і відповіді на такі заперечення; додатково приєднуються акти в електронному вигляді з усіма передбаченими додатками, інші визначені підсистемою дані).

У випадку якщо перевірку здійснювали (очолювали) працівники іншого органу ДПС, такими працівниками забезпечується складання та надання не пізніше наступного робочого дня органу ДПС, де на обліку перебуває платник податків, необхідної інформації для внесення до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" (підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" - після її впровадження) та інших баз даних органів ДПС.

Відповідні підрозділи органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, забезпечують внесення до інформаційних баз даних відповідної інформації та даних не пізніше наступного робочого дня з дня отримання, а також вжиття заходів щодо своєчасного погашення платником податків донарахованих перевіркою сум податкових зобов'язань із відповідним повідомленням органу ДПС, що здійснював (очолював) перевірку, про результати апеляційного узгодження, а також повноту і своєчасність їх сплати.

На підставі проведених перевірок підрозділи органу ДПС, який проводив (очолював) перевірку, узагальнюють інформацію про виявлені схеми ухилень від оподаткування або мінімізації податкових зобов'язань (у випадку їх виявлення) та вносять їх до АС "Реєстр схем і елементів ухилення".

Відповідно до п. 66.1 ст. 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:

- інформація органів державної реєстрації;

- інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;

- документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;

- інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;

- рішення суду, що набрало законної сили;

- дані перевірок платників податків.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п.п. 54.1, 54.3 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платником податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично провів перевірку платника податку ТОВ «Тех-Трейдінг» про що свідчить зміст Акту №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року, використовуючи при цьому системи податкового органу: АІС «Податковий блок», Пошукову-довідкову систему ЦБД ДПС України, АІС ОР, тощо.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Тен-Трейдінг» до податкового органу та у зв'язку з не поданням балансу підприємства, відповідачем встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та не встановлено отримання ТОВ «Тех-Трейдінг» дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Окрім цього, інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Тех-Трейдінг» відсутня.

За результатами такої перевірки податковим органом встановлено завищення за період з січня 2014р. по березень 2014р податкових зобов'язань з додатку на додану вартість на суму 4 680 264, 00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4 676 377, 00 грн.

При цьому, жодних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не виносилося та наказів щодо проведення перевірок позивача не видавалося.

Враховуючи встановлені під час розгляду вказаної адміністративної справи факти, суд при її вирішенні виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що за результатами проведеного аналізу податкової звітності з податку на додану вартість з січня 2014 року по березень 2014 року, а саме додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» вбачається, що ТОВ «Тех-Трейдінг» задекларовано податкові зобов'язання на суму 4 680 264, 00 грн. та податковий кредит на суму 4 676 377, 00 грн.

Суд також зазначає, що позивачем жодних документів, які б відображали зміст господарських операцій та його право на формування відповідних сум податкового кредиту під час розгляду справи надано не було.

Окрім цього, позивачем в обґрунтування своєї позиції жодних доводів та належних і допустимих доказів, які спростовували відомості, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки надано не було, а висновок позивача про протиправність дій відповідача по включенню висновків вищевказаного акту до інформаційних баз даних органів державної податкової служби ґрунтується виключно на порушеннях пов'язаних з проведенням такої звірки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до зазначених вище норм Методичних рекомендацій та ПК України до обов'язку податкового органу віднесено внесення даних за результатами перевірок до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС "Аудит" (підсистеми "Податковий аудит" системи "Податковий блок" - після її впровадження) та інших баз даних органів ДПС.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами, за результатами яких було задекларовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Держаної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) вилучити з Аналітичної системи (перегляд результатів співставлення) системи АС «Податковий блок» інформації про результати перевірки ТОВ «Тех-Трейдінг», оформленої актом перевірки №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року і поновити в ній дані, що містяться в поданих ТОВ «Тех-Трейдінг» податкових звітах з податку на додану вартість за період січень-травень 2014 року.

Щодо вимоги про заборону Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати акт №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборону надавати копію даного акту у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Під час розгляду даної адміністративної справи фактів використання та поширення відповідачем акту від 06.06.2014р. № 442/26-57-22-04-10/38506872 не встановлено, відповідних доказів сторонами надано не було.

А тому, враховуючи, що вимога позивача про заборону Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати акт №1284/26-55-22-07/38748848 від 08.05.2014 року при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборону надавати копію даного акту у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам спрямована на майбутнє, остання до задоволення не підлягає, оскільки не відповідає меті, передбаченій ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість відповідачем доведено правомірність його дій.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Трейдінг» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.09.2014 р.