Ухвала суду № 40949382, 03.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

03 жовтня 2014 року м. Київ № 826/14831/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом

Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

до

Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про

накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках платника податків у банках, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2014 року ДПІ у Вижницькому районі ГУ Міндоходів у Чернівецькій області звернулась до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта» про:

- накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках платника податків у банках;

- зобов’язання виконати законні вимоги податкового керуючого;

- надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 941 609,25 грн. за рахунок майна платника податків.

Згідно з п.п.3, 6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 7 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що суд повертає позовну заяву позивачу, якщо позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, подано суб’єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого статтею 99 цього Кодексу.

Звертаючись до суду податковий орган обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з даним позовом положеннями п.п.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, яким закріплено право контролюючих органів звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов’язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Вважається узгодженою сума податкового та/або грошового зобов’язання: самостійно обчислена платником податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені ПК України строки (п.54.1 ст.54 ПК України): розрахована контролюючим органом, яка не оскаржена і не сплачена у встановлені цим Кодексом строки (п.54.5 ст.54 ПК України): розрахована контролюючим органом після закінчення процедури адміністративного оскарження (п.56.17 ст.56 ПК України).

З огляду на зазначене, належними доказами на підтвердження наявності підстав для звернення контролюючого органу до суду із вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є: податкові декларації (розрахунки) із визначеною самостійно платником податків сумою зобов’язання; копії податкових повідомлень-рішень вручених (направлених) платнику податків з відповідними відмітками уповноваженої особи платника або поштового відділення; копії рішень контролюючих органів на підтвердження закінчення процедури адміністративного оскарження або копії судових рішень.

Крім того слід зазначити, що законодавець в п.п.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України наділяючи контролюючий орган правом на звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, пов’язує виникнення такого права з певними конкретними обставинами, а саме, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Такі обставини, з урахуванням частини 4 статті 70 КАС України, відповідно до якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, мають бути підтверджені актами, складеними у відповідності до п.89.4 ст.89 та п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, заявником не надано належним чином завіреної копії акта, складеного у відповідності до п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України в підтвердження існування обставин, наявність яких в силу положень п.п.20.1.32 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до адміністративного суду з даним поданням.

Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Письмовими доказами є документи, які за змістом ч.2 ст.69, ч.4 ст.79, п.6 ч.1 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.

Відповідно до частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п’ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.4 ч. 1).

В порушення ч.2 ст.106 КАС України контролюючим органом у позовній заяві не наведено підстав виникнення боргу та не додано доказів на підтвердження узгодження суми боргу у встановленому законодавством порядку, що унеможливлює встановлення дати виникнення заборгованості та її підстави, а також не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, з якими законодавець пов’язує виникнення права контролюючого органу на звернення до суду з даними вимогами, що, в свою чергу спричиняє перешкоди у вирішенні питання про можливість відкриття провадження у даній справі з огляду на приписи п.7 ч.3 ст.108 КАС України.

Крім того, у прохальній частині позову контролюючий орган крім іншого просить надати дозвіл на погашення суми боргу за рахунок майна ПАТ «Укрнафта».

Ввідповідно до п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Однак, на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог, контролюючим органом не надано актуальних доказів на підтвердження наявності у платника податків майна, на яке поширюється право податкової застави та здійснення її реєстрації у встановленому законом порядку.

Разом з цим, позовні матеріали не містять інформації (доказів) з якої б вбачалося здійснення податковим органом заходів спрямованих на погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення належних йому коштів на підставі судових рішень, або ж інформації щодо відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунках платника (копії інкасових доручень тощо), які б могли бути спрямовані на погашення податкової заборгованості ПАТ «Укрнафта», що є передумовою звернення позивача з даною вимогою до суду.

До того ж, за змістом прохальної частини позовної заяви позивач просить надати дозвіл на реалізацію описаних активів ПАТ «Укрнафта», однак при цьому не зазначає конкретної суми податкового боргу, на погашення якої позивач просить суд надати дозвіл, не вказує майна, щодо реалізації якого просить надати дозвіл.

Пунктом 7 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що суд повертає позовну заяву позивачу, якщо позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, подано суб’єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого статтею 99 цього Кодексу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Дані положення кореспондуються з твердженнями зазначеними п.4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1840/24372 (далі по тексту – Порядок №576).

Відповідно до п.4.6 Порядку №576, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Разом з тим, податковим органом до позовної заяви не додано належний доказ направлення податкової вимоги №347-25 від 01.09.2014 року – надане поштовою службою повідомлення про вручення рекомендованого відправлення із зазначенням дати вручення повноважній особі платника податків або із наведенням причин невручення, що передбачено Податковим кодексом України та Порядком №576.

Одночасно слід зазначити, що надані податковим органом копії квитанції №8422 від 01.09.2014 та опису вкладення рекомендованого листа не можуть бути визнані належним доказом направлення/вручення податкової вимоги №347-25 від 01.09.2014 року, оскільки з наданих документів неможливо встановити дату вручення вказаної податкової вимоги платнику податків або повернення з відміткою пошти про неможливість вручення.

Згідно ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Виявлені недоліки необхідно усунути шляхом направлення до суду уточненої позовної заяви з зазначенням підстав та періоду виникнення боргу та доказів на підтвердження узгодження суми боргу у встановленому законодавством порядку, а також доказів направлення такої заяви з додатками відповідачу; доказів здійснення перевірки стану збереження майна; докази того, що майно до цього часу фізично перебуває у відповідача; докази реєстрації обтяжень майна у відповідному Реєстрі обтяжень такого майна; докази здійснення податковим органом заходів спрямованих на погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення належних йому коштів; документальні підтвердження щодо відсутності (недостатності) грошових коштів у відповідача; належних доказів направлення/вручення податкової вимоги №347-25 від 01.09.2014 року.

Керуючись ст.ст.105, 106, ч.1 ст.108, ст.160, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без руху.

2. Встановити позивачу семиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст.254 та ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.А. Добрівська