Рішення № 40948996, 16.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2014 Справа № 917/1886/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", вул. Водопровідна, 16, м. Одеса, 65007

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька,141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621

про стягнення 10 978,62 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 10978,62 грн. заборгованості згідно договору поставки товару № 0071-СН від 23.01.2013 року, з яких: 9048,18 грн. основного боргу; 728,90 грн. пені за 180 днів з моменту прострочення; 1067,69 грн. інфляції за період з лютого по липень 2014 року; 133,85 грн. – 3% річних за період з 20.01.2014 року по 05.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості та підстави нарахування і стягнення пені, інфляції, річних.

Ухвалою від 02.10.2014 року судом прийнята заява позивача від 02.10.2014 року про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляції, річних, а ціна позову склала 10 978,62 грн.

Позивач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином (розписка від 02.10.2014 року в матеріалах справи).

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки позивачем надані суду всі документи, необхідні для вирішення спору, а представник позивача надавав пояснення по суті позовних вимог в попередньому судовому засіданні.

Відповідач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, витребуваних документів на вимогу суду не подав вдруге. Відповідачем надіслано клопотання про відкладення слухання справи на іншу дату з посиланням на неможливість явки представника в дане судове засідання. Клопотання суд відхиляє, оскільки воно не обґрунтоване будь-якими доказами.

Суд розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між сторонами по справі був укладений Договір поставки № 0071-СН від 23.01.2013 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, постачальник (позивач) зобов'язаний поставити і передати у власність покупця (відповідача) визначений цим Договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору (п. 1.2. Договору).

Загальна сума Договору складає 140671,66 грн. в тому числі ПДВ (п. 1.3. Договору в редакції додаткової угоди № 8 від 16.10.2013 року).

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу (п. 2.4. Договору).

На виконання Договору позивачем передавався відповідачу товар.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неоплату відповідачем товару, що переданий йому згідно довіреності №0000003696 від 18.12.2013 року (а.с. 31) за накладними:

- № 14628 від 19.12.2013 року на суму 7872,18 грн. (а.с. 19);

- № 14727 від 23.12.2013 року на суму 11176,00 грн. (а.с. 20),

а всього на суму 9048,18 грн.

Як свідчать матеріали справи товар за цими накладними отримувався відповідачем без будь-яких зауважень щодо його кількості чи якості.

Розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки (п. 6.1. договору).

Таким чином, товар повинен бути оплаченим відповідачем в строк:

- по 18.01.2014 року включно згідно накладної № 14628 від 19.12.2013 року;

- по 22.01.2014 року згідно накладної № 14727 від 23.12.2013 року;

Отже, враховуючи умови Договору, строк виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань настав, проте доказів оплати товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач звертався до відповідача з пропозицією провести звірку взаємних розрахунків та надіслав відповідний акт, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та чеком відділу поштового зв'язку від 22.09.2014 троку (а.с. 32-36). Відповідач жодним чином на звернення позивача не відреагував - звірка проведена не була, акт зі сторони відповідача не підписано, будь-які заперечення чи контррозрахунок суми заборгованості позивачу не направив.

Таким чином, відповідач порушив передбачені Договором строки оплати товару - кошти за товар повністю внесені не були, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 9048,18 грн. і визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню в межах заявленої суми.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача 632,82 грн. пені за накладною №14628 від 19.12.2013 року за 180 днів прострочки в період з 20.01.2014 року по 19.07.2014 року; 96,08 грн. пені за накладною №14727 від 23.12.2013 року за 180 днів прострочки в період з 24.01.2014 року по 23.07.2014 року, що разом складає 728,90 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 28-30).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки зобов'язання за договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до законодавства та Договору.

Судом враховується, що прострочка відповідача згідно накладної № 14628 від 19.12.2013 року розпочалася з 19.01.2014 року, а за накладною № 14727 від 23.12.2013 року – з 23.01.2014 року. При цьому позивач нарахував пеню з 20.01.2014 року по 19.07.2014 року та з 24.01.2014 року по 23.07.2014 року відповідно, тобто нарахування почав з другого дня прострочення, але в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Здійснення позивачем нарахування пені не за весь період прострочення, а лише за його певну частину є правом позивача та не суперечить вимогам закону

При перевірці правильності розрахунку пені судом не виявлено її завищення з боку позивача, а навпаки - фактично позивач вимагає стягнення пені в меншому розмірі, ніж міг би заявити (за розрахунком суду на 3,21 грн. менше), тому позов в цій частині вимог задовольняється судом повністю.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 1067,69 грн. інфляційних збитків за період з лютого по липень 2014 року, а також 133,85 грн. 3% річних за весь час прострочення (тобто від дати початку прострочення за кожною накладною до дня звернення з позовом до суду), а саме за період з 20.01.2014 року по 05.09.2014 року за накладною № 14628 від 19.12.2013 року та з 24.01.2014 року по 05.09.2014 року за накладною №14727 від 23.12.2013 року.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Перевірка правильності розрахунку позивачем пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга.Закон".

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати вартості отриманого товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позов задовольняється повністю, з відповідача підлягає до стягнення основна заборгованість за переданий товар на суму 9048,18 грн., а також 728,90 грн. пені; 133,85 грн. 3% річних, 1067,69 грн. інфляційних витрат, що разом складає 10978,62 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька,141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05756783 на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", вул. Водопровідна, 16, м. Одеса, 65007, код 26209430 – 9048 грн. 18 коп. боргу, 133 грн. 85 коп. 3% річних; 728 грн. 90 коп. пені; 1067 грн. 69 коп. інфляційних витрат; 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.