Ухвала суду № 40948969, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44 тел. 284-18-98

_______________

У Х В А Л А

20.10.2014

Справа № 910/10301/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол»

Про звернення стягнення на майно

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» (далі – відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол» (далі – відповідач-2) про звернення стягнення на майно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.14. позов задоволено повністю, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокристалгруп» за Договором кредитної лінії № 35/КЛ/10 від 16.09.10. в розмірі 1 445 272, 30 грн. звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави рухомого майна від 03.08.12. та Договором застави виробничого обладнання № 35/КЛ/10/З-3 від 07.08.12., встановлено спосіб реалізації та початкову ціну реалізації предмета застави; стягнуто з відповідачів судовий збір.

15.10.14. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, рахунки, грошові кошти відповідача-2 в межах суми 1 185 071,48 грн., накладення арешту на майно, що передане в заставу позивачу відповідачем-2 та заборони відповідачу-2 вчиняти дії щодо розпорядження заставним майном, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Заяву обґрунтовано невиконанням відповідачем-2 умов Договору поруки від 03.08.12. та ігнорування листа позивача, що містить вимогу сплатити наявну заборгованість за вказаним Договором.

Крім того, заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркол» витрачає грошові кошти, що надходять на його вкладні (депозитні) рахунки, не для розрахунку з позивачем.

Також, позивач вважає, що накладення арешту на заставне майно допоможе його зберегти.

Судом враховано викладене в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» про те, що питання про забезпечення позову може вирішуватись господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, учасників судового процесу і заслуховування їх думки.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз’яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.06. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про те, що відповідач-2 буде ухилятись від виконання рішення суду в даній справі не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, останнім не доведено, що майно та грошові кошти, які є у відповідача-2 на момент прийняття рішення у справі № 910/10301/14, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому судом враховано, що здійснення видаткових кредитних операцій по власному поточному рахунку, отримання кредитів і передача в заставу активів може свідчити про дії, що супроводжують господарську діяльність особи, в даному випадку відповідача-2, щодо якої просять вжити заходи до забезпечення позову, а не про ухиляння її в майбутньому від виконання рішення суду.

Крім того, згідно з п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Крім того суд акцентує увагу на тому, що нормами ст. 67 ГПК України не передбачено можливості вжиття трьох заходів до забезпечення позову одночасно – накладення арешту на грошові кошти та майно, заборони вчиняти дії, у разі пред`явлення однієї майнової вимоги.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвокати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", так як заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Преміум» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, рахунки, грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркол» в межах суми 1 185 071,48 грн., накладення арешту на майно, що передане в заставу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Преміум» Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркол» та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркол» вчиняти дії щодо розпорядження заставним майном.

Суддя Т.М. Ващенко