Рішення № 40948807, 14.10.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" жовтня 2014 р. Справа № 906/1038/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (м.Гайсин, Вінницька область)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (сільрада Малинівська, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 34164,83 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (м.Гайсин, Вінницька область) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський Бекон" (сільрада Малинівська, Малинський район, Житомирська область) про стягнення 34164,83 грн., з яких 25125,00 грн. основного боргу, 1953,55 грн. пені, 2512,50 грн. штрафу, 1734,66грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2839,12грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1038/14, розгляд справи призначено на 18.09.2014р. і зобов'язано сторони подати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.09.2014р. розгляд справи відкладено на 02.10.2014р. та за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору згідно ч.3 ст.69 ГПК України.

В судове засідання 02.10.2014р. представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом своєчасно та належним чином.

На адресу господарського суду 02.10.2014р. від представника позивача за довіреністю надійшло клопотання (вих.№34/14 від 01.10.2014р.) про долучення до матеріалів справи документів згідно переліку; отримані документи долучені судом до матеріалів справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання повноважних представників сторін та необхідність подання сторонами додаткових доказів по справі, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 02.10.2014 р. відклав розгляд справи на 14.10.2014 р.

В засідання суду представники сторін не з'явились.

Від позивача 14.10.2014р. надійшло письмове пояснення (вх.№13245, а.с.93). У вказаних поясненнях, наданих на вимогу ухвали суду, представник позивача зазначила, що згідно п.6.6. договору передбачено сплату штрафних санкцій в досудовому порядку на вимогу позивача, проте, позивач не скористався даним правом, оскільки ним не було отримано навіть відповіді на претензію щодо погашення основної суми боргу, а в п.7.1. договору позивач та відповідач обумовили, що досудове врегулювання спору не є обов'язковим. При цьому, згідно пояснень, позивач вважає за необхідне скористатися правом на компенсацію за несвоєчасне виконання зобов'язання в процесі розгляді даної господарської справи про стягнення основної суми боргу. Вказує, що таке право позивача передбачено чинним законодавством України, а саме: наслідки порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232,234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; відповідно до ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовим наслідком порушення грошового зобов'язання, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачено договором або актами законодавства), інфляційні нарахування та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Також, представник позивача зазначає, що згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим, тому вважає, що неподання позивачем (кредитором) доказів того звернення не тягне за собою відмови у задоволенні відповідних позовних вимог.

Відповідач про причини неявки представника в суд не повідомив; вимоги ухвал суду від 01.08.2014р., 18.09.2014 р. та 02.10.2014 р. не виконав.

Слід зазначити, що судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" за юридичною адресою товариства: 11642, Житомирська обл., Малинський р-н, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4, рекомендованим з повідомленням (ухвала про порушення провадження у справі) та рекомендованими листами (ухвали про відкладення розгляду справи). Наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ТОВ "Малинський бекон" з ухвалою суду про порушення провадження у справі свідчить про отримання відповідачем кореспонденції, надісланою за його юридичною адресою.

Про направлення відповідачу рекомендованим листом ухвали суду від 02.10.2013р. свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 06.10.2014 р. (а.с.96-97).

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи,

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (покупець) укладено договір поставки №ПК 190613 (а.с.9-14).

Відповідно до п.1.1. договору, на умовах і в порядку, передбаченими даним договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату. Постачальник разом з продажем товару надає консультаційні послуги покупцю з питань здоров'я та зростання тварин. Вартість послуг включена у вартість товару.

За пунктом 1.2. договору, предметом даного договору є товар для відгодівлі тварин (надалі - товар), перелік і найменування якого визначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що асортимент, характеристики, кількість кожної конкретної партії товару, що поставляється згідно даного договору, погоджуються у відповідних заявках, що є додатком та невід'ємною частиною до даного договору та визначаються сторонами в накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виставляються на кожну окрему партію товару.

Згідно п.3.1. договору, поставка товару на об'єкт покупця здійснюється постачальником на умовах терміну СРТ- (Житомирська обл., Малинський р-н, с.Малинівка, провул.Леніна, 1-Д) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п.4.3. договору, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість відповідної партії товару протягом 15 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Умовою пункту 4.10. договору передбачено, загальна сума договору визначається вартістю отриманого товару протягом строку дії даного договору.

В розділі 6 договору сторони встановили умови стосовно відповідальності сторін.

Зокрема, підпунктом 6.2.1 договору передбачено, що за порушення умов оплати товару, визначених п.4.3. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

При цьому, згідно п.6.7. договору, неустойка нараховується протягом 3 (трьох) років з дня, наступного за днем порушення стороною свого обов'язку.

Відповідно до підпункту 6.2.2. договору, за порушення умов оплати товару, визначених в п.4.3. даного договору, понад 5 робочих днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафу, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.

В пункті 6.6. договору зазначено, що винна сторона зобов'язана сплатити нараховані суми неустойки (пеня, штраф) та відсотків за користування чужими грошовими коштами протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги від іншої сторони.

У відповідності до п.9.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору поставки №ПК190613 від 19.06.2013р. позивач виконав свої зобов'язання належним чином, поставивши відповідачу за період з червня 2013 року по січень 2014 року погоджений договором товар за видатковими накладними (а.с.15, 34-36, 38-44):

- №351 від 20.06.2013 р. на суму 39900,00 грн.,

- №517 від 18.07.2013 р. на суму 39900,00 грн.,

- №875 від 10.09.2013 р. на суму 39900,00 грн.,

- №985 від 25.09.2013 р. на суму 39900,00 грн.,

- №1202 від 25.10.2013 р. на суму 19500,00 грн.,

- №1315 від 07.11.2013 р. на суму 39000,00 грн.,

- №1442 від 25.11.2013 р. на суму 39000,00 грн.,

- №1625 від 17.12.2013 р. на суму 19500,00 грн.,

- №1672 від 23.12.2013 р. на суму 19500,00 грн.,

- №1730 від 26.12.2013 р. на суму 48750,00 грн.,

- №135 від 22.01.2014 р. на суму 24375,00 грн., на загальну суму 369,225 грн.

Як уже зазначалось, відповідно до пункту 4.3. договору, покупець зобов'язаний був перерахувати на поточний рахунок постачальника вартість відповідної партії товару протягом 15 календарних днів з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав.

Щодо сплати заборгованості за договором позивач звертався до відповідача з претензією за вих.№20/14 від 16.05.2014р. (а.с.18-19, докази отримання відповідачем 26.05.2014р. - а.с.20), проте, вимогу відповідач у повному обсязі не задовольнив, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до розрахунку суми боргу згідно договору поставки №ПК190613 від 19.06.2013р. (а.с.60-62) та поданих до справи виписок банку по особовому рахунку (а.с.48-58) за період з дня укладення договору до 06.06.2014р. за отриманий від позивача товар відповідач здійснив наступні платежі:

- 03.07.2013 р. в сумі 39900,00 грн.,

- 08.08.2013 р. в сумі 39900,00 грн.,

- 10.10.2013р. в сумі 39900,00 грн.,

- 18.10.2013 р. в сумі 9900,00 грн.,

- 23.10.2013р. в сумі 10000,00 грн.,

- 06.11.2013 р. в сумі 20000,00 грн.,

- 25.11.2013 р. в сумі 19500,00 грн.,

- 26.11.2013 р. в сумі 10000,00 грн.,

- 16.12.2013 р. в сумі 39000,00 грн.,

- 25.12.2013 р. в сумі 29000,00 грн.,

- 21.01.2014 р. в сумі 3000,00 грн.,

- 21.01.2014 р. в сумі 64000,00 грн.,

- 03.06.2014 р. в сумі 10000,00 грн.,

- 06.06.2014 р. в сумі 10000,00 грн., а отже, в загальній сумі 344100,00 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в розмірі 25125,00 грн.

Згідно довідки позивача, поданої до справи, станом на 29.09.2014р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" за відвантажений згідно договору поставки №ПК190613 від 19.06.2013р. товар, складає 25125,00 грн. (а.с.31).

Доказів погашення відповідачем вказаної суми боргу на момент розгляду справи суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 25125,00 грн. основного боргу є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №ПК190613 від 19.06.2013р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, в підпункті 6.2.1 договору сторонами встановлено, що за порушення умов оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару.

Крім того, в підпункті 6.2.2. договору обумовлено, що за порушення умов оплати товару понад 5 робочих днів, додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Таке право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов’язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Судом враховується вищевикладене, а також, те, що 19.06.2013р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки №ПК190613 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до вищевказаних умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1953,55 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 2512,50 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

При вирішенні позову щодо заявлених до стягнення додаткових, окрім суми основного боргу, нарахувань, судом також враховуються пояснення позивача з приводу змісту п.6.6. договору. Буквально за змістом даного договору, винна сторона зобов'язана сплатити нараховані суми неустойки (пеня, штраф) та відсотків за користування чужими грошовими коштами протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання відповідної письмової вимоги від іншої сторони.

Водночас, як зазначено у поясненнях позивача (вх.№13245, а.с.93), зміст даного пункту при укладенні договору розумівся сторонами як такий, що передбачав право позивача в досудовому порядку вимагати сплати відповідачем сум неустойки (штрафу, пені) та відсотків за користування чужими грошовими коштами, при цьому, в пункті 7.1. договору сторони погодили, що досудове врегулювання спору не є обов'язковим.

Зважаючи на зазначене, та обставина, що позивач до подання позову до суду не звертався до відповідача з приводу сплати сум неустойки (штрафу, пені) та відсотків за користування коштами, не спростовує права позивача вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбачених договором нарахувань за допущене прострочення виконання грошового зобов'язання при зверненні з відповідним позовом до суду.

За таких обставин, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 07.02.2014 р. по 24.07.2014 р. на існуючу суму боргу 25125,00 грн. (а.с.3-4) та штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару (а.с.4) та встановивши їх арифметичну правильність, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 1953,55 грн. пені та 2512,50 грн. штрафу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1734,66 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Стосовно позовних вимог в цій частині слід зазначити таке.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, а стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В договорі поставки №ПК190613 від 19.06.2013р. (пункт 6.4. договору) сторонами встановлено, що за весь час прострочення оплати товару, покупець понад суми пені, штрафу, збитків також сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару - 25% річних, що нараховуються на суму заборгованості за період прострочення.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1734,66 грн. Позовні вимоги в цій частині є законним та обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача також 2839,12 грн. інфляційних, нарахованих на суму боргу 25125,00 грн. за період прострочення з 07.02.2014 р. по 24.07.2014 р. Встановивши з перевірки здійсненого позивачем розрахунку інфляційних (а.с.4-5), що позивачем обраховано та заявлено суму інфляційних в межах правомірно нарахованої суми, господарський суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на свою користь з відповідача 2839,12 грн. інфляційних нарахувань.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі: стягненню з відповідача підлягають 25125,00 грн. основного боргу, 1953,55 грн. пені, 2512,50 грн. штрафу, 1734,66 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2839,12 грн. інфляційних.

Судові витрати по справі, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський Бекон" (11642, Житомирська обл., Малинський р-н, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4, ідентифікаційний код 37869460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н'юсайнс Ріел Істейт ЛТД" (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м.Гайсин, вул.Станційна, буд.6, корпус А, ідентифікаційний код 38442175):

- 25125,00 грн. основного боргу,

- 1953,55 грн. пені,

- 2512,50 грн. штрафу,

- 1734,66 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,

- 2839,12 грн. інфляційних,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.10.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу (реком.)