Постанова № 40948782, 13.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" жовтня 2014 р. Справа № 903/344/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Цуманське лісове господарство"

на рішення господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р.

у справі № 903/344/14 (суддя Костюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ"

до відповідача Державного підприємства "Цуманське лісове господарство"

за участю третіх осіб, на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області;

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Ківерцівському районі Волинської області;

3) Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

про стягнення 626 712,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинюк С.І.

від відповідача: Мельник О.В.

від третіх осіб:

1) не з'явився;

2) не з'явився;

3) не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р. у справі №903/344/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" до Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" про стягнення 626 712,16 грн.

припинено провадження у справі на суму 56 950 грн. Присуджено стягнути з Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" 569 762,16 грн. заборгованості, а також 12 534,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори: 01.08.2013 року - договір підряду №А-8, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту дороги урочища "Розвилка"; 05.11.2013 року - договір субпідряду №20-20/13 по здійсненню заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів лісогосподарських угідь, відновлення (капітальний ремонт) гідромеліоративної мережі; 13.02.2014 року - договір про надання послуг №ЦА-2014; 12.09.2013 року - договір субпідряду №6-6/13, за яким передбачалось виконання робіт з капітального ремонту (здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів, лісогосподарських угідь на території ДП "Цуманське лісове господарство", відновлення (капітальний ремонт) гідромеліоративної мережі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 569 762,16 грн., з яких 255 542,40 грн. по договорах субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 року та 314 219,76 грн. по договору підряду № А-8 від 01.08.2013 року, а провадження на суму 56 950 слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума погашена після порушення провадження у справі.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції також було враховано відповідні положення ст.. 837, 838, 844, 854 ЦК України, а також правові позиції, наведені у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року, постановах Верховного Суду України (справа№11/446 від 15.05.2012 року), постановах Вищого господарського суду України (справи №910/1274/13 від 24.09.2013 року, №914/1760/13 від 13.11.2013 року).

Мотивуючи свої висновки, місцевий господарський суд вказав на те, що факт виконання робіт за договором підряду №А-8 від 01.08.2013 року та субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 року підтверджено актами приймання виконаних робіт ф.КБ-2в та довідками про їх вартість ф.КБ-3. Як передбачено умовами даних договорів, часткова оплата підтверджена платіжними дорученнями про перерахування коштів та товаро-транспортними накладними на відпуск товару.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача заборгованості в частині 56 950, 00 грн. слід припинити, а позовні вимоги задоволити в частині стягнення 569 762,16 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Державне підприємство "Цуманське лісове господарство" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р. у справі №903/344/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Згідно п. 23. Договору субпідряду № 20-20/13 від 05.11.2013 р. фінансування робіт (капітального ремонту) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Зобов'язання сторін щодо фінансування визначаються Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668.

Відповідно до п. 83 даної Постанови КМУ фінансування робіт (будівництва об'єкта)

проводиться за планом, який складається замовником, узгоджується з інвестором

(головним розпорядником бюджетних коштів) та підрядником і є невід'ємною частиною договору підряду. План фінансування будівництва складається на підставі титулу будови (об'єкта); проекту організації будівництва з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконанні роботи. Сторони узгоджують план фінансування будівництва у порядку, визначеному договором.

Також, скаржник звертає увагу на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт після обов'язкового затвердження службою технічного нагляду. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і прийняття всіх передбачених договором (контрактом) робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів.

Як зазначає скаржник, позивач не надав господарському суду Волинської області ні план фінансування робіт, ні декларацію про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат, ні акт приймання виконаних робіт, який затверджений службою технічного нагляду, тому можна стверджувати, що суд першої інстанції передчасно та неправомірно дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 255 542,40 грн. заборгованості по договору субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 року.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у якості обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з ДП «Цуманське лісове господарство» заборгованості у сумі 314 219,76 грн. за договором підряду № А-8 від 01.08.2013 року позивач надав суду довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, які складені з порушенням чинного законодавства, зокрема у довідці про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за грудень 2013 року зазначена вартість поточного ремонту ділянки дороги Сильненького лісництва (кв. 35, 28) ДП «Цуманське ЛГ» в сумі 51 403, 16 грн. та поточного ремонту ділянки дороги Сильненького лісництва (кв. 28, 24) ДП «Цуманське ЛГ» в сумі 51 403,16 грн., що не відповідає дійсності та умовам даного договору підряду.

Також зазначає, що до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (ф. КБ-2) позивачем безпідставно були включені роботи, на виконання яких має бути наданий спеціальний дозвіл - лісорубний квиток або лісовий квиток, які позивачем у якості підтвердження правомірності включення даних робіт до акту приймання виконання будівельних робіт за грудень 2013 року суду не були надані.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник відповідача вказувала на наявність кримінального провадження порушеного Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області з приводу привласнення посадовими ТзОВ "Арзу" 100000 грн. грошових коштів , які були безпідставно перераховані з рахунку ДП "Цуманське ЛГ" за транспортні кошти згідно договору ЦА-2014 від 13.02.2014р.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЗУ" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Згідно з п. 4 Договору субпідряду № 20-20/13 від 05.11.13 строк виконання робіт листопад-грудень 2013 року, склад та обсяги робіт визначено проектною документацією.

Пунктом 14 Договору субпідряду № 20-20/13 від 05.11.13 передбачено, що забезпечення робіт (будівництво об'єкта) проектною документацією покладається на генпідрядника (ДП«Цуманське лісове господарство») із врахуванням положень Загальних умов, інших нормативних документів.

Згідно пунктів 7, 23 Договору субпідряду № 20-20/13 від 05.11.13 договірна - ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, є твердою та складає 255 542,40 грн., а фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Також, процесуальний опонент скаржника зазначає, що між сторонами без будь-яких заперечень чи зауважень, недоліків було підписано та скріплено печатками довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБЗ) за листопад 2013 року на суму 255542,40 грн., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року (форма №КБ2в), що є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що кошти в сумі 255 542,40 грн. надійшли 30.12.2013, однак були повернуті казначейською службою до Державного бюджету України. Представник казначейської служби, повернення коштів пояснила закінченням фінансового року 25.12.2013р. Також, Державною фінансовою інспекцією у Волинській області було проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості господарських операцій, достовірності даних включених до актів виконаних робіт та стану розрахунків ТОВ «Арзу» із в т.ч. ДП «Цуманське лісове господарство», по яких станом на 01.03.2014р. у Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства рахується кредиторська заборгованість в частині здійснення капітальних видатків, результати якої відображені в довідці № 070-22/024 від 25.04.14р. Перевіркою підтверджена наявна заборгованість в сумі 255542,40 грн. по договору субпідряду № 20-20/13 від 05.11.13р.

Поряд з тим, позивач вказує на положення п.п. 5.4., 5.5. Договору підряду № А-8 від 01.08.2013 р., відповідно до яких замовник на протязі трьох робочих днів перевіряє реальність акту виконаних робіт і підписує його в частині фактично виконаних робіт. У випадку, якщо в строк, зазначений п. 5.4 договору, замовник не заявить виконавцю про відступи від умов договору чи інші недоліки в роботі, роботи вважаються виконаними виконавцем належним чином та прийнятими замовником.

Станом на сьогоднішній день, як зазначає позивач, між сторонами було підписано та скріплено печатками відповідні акти КБ-2в та КБ-3, які підтверджують факт виконання та прийняття робіт за договором підряду № А-8 від 01.08.13р., а також часткове погашення заборгованості, яка продовжує погашатися відповідачем у справі, що підтверджує факт прийняття та схвалення виконаних ТОВ «Арзу» робіт.

За наведеного вище, позивач вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому в задоволенні останньої слід відмовити.

13 жовтня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та порушено норми процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р. у справі №903/344/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Крім того відповідачем 13.10.2014р. подане письмове клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи з метою визаначення кількості та якості виконанних позивачем робіт (а.с. 210).

Представник позивача - ТзОВ "АРЗУ" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Клопотання відповідача про призначення судової будівельно - технічної експертизи вважає необгрунтованим і таким, що не підлягає задволенню . З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 8 квітня 2014 року позивач - ТзОВ "АРЗУ" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом (вих.. № 14 від 08.04.2014 р.) про стягнення з відповідача - ДП "Цуманське лісове господарство" 626 712,16 грн. заборгованості за договорами підряду, субпідряду та надання послуг (а.с. 2-65).

03.06.2014 р. позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої повідомлено, що 08.05.2014 р. ДП "Цуманське лісове господарство" було оплачено в якості оплати кредиторської заборгованості на користь ТОВ «Арзу» 10 000, 00 грн., що підтверджують платіжні доручення № 1666, 1694. Таким чином, позовні вимоги було зменшено до суми 616 712, 16 грн. (а.с.79-81).

Поряд з тим, 17.06.2014 року позивач подав заяву №2 про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 569 762,16 грн., вказуючи, що в рахунок сплати заборгованості по ТТН №№78,88 було відпущено лісопродукції на суму 46 950 грн., в підтвердження долучає зазначені накладні від 13.05.2014 року (а.с. 121-123).

Отже, з врахуванням наведених вище заяв про зменшення суми позову, сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, складає 569 762,16 грн.

Таким чином, предметом спору у даній справі виступає вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 569 762,16 грн., яка складається із заборгованості в сумі 255 542,40 грн. по договору субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 року та заборгованості в сумі 314 219,76 грн. по договору підряду №А-8 від 01.08.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 р. між Державним підприємством «Цуманське лісове господарство» (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арзу» (підрядник/позивач) було укладено договір підряду №А-8 (а.с. 8-11).

За умовами п.п.1.1., 1.2. вказаного договору, позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту дороги урочища "Розвилка" - село Сильне Сильненського лісництва, протяжністю 2,125 км.

Відповідно до п. 3.1. договірна ціна за даним договором становить 922 943 грн.

У розділі 4 даного договору сторони погодили строки виконання робіт. Так, роботи повинні розпочатись підрядником в трьохденний строк після передачі підряднику проектно-кошторисної, дозвільної та іншої необхідної документації, будівельного майданчику та отримання авансового платежу і завершитись в строк до повного розрахунку: початок робіт - 1 серпня 2013 року; завершення робіт - 31 грудня 2013 року.

У відповідності до п. 5.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються між замовником і підрядником на підставі акта виконаних робіт ф.КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт та витрат ф.КБ-3, складених у відповідності з положеннями чинних ДБН та ВБН.

За умовами договору (п.5.3) кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Факт виконання позивачем по даному договору робіт на загальну суму 602 134,16 грн. підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт ф.КБ-3 (а.с. 12) та актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року №1,2,3 які підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені їх печатками (а.с.13-23).

Як свідчать встановлені обставини справи, після порушення провадження у справі відповідачем було перераховано 10 000 грн. (платіжними дорученнями №1666, №1694, а.с. 80-81) та 13.05.2014 року по ТТН №87/88 поставлено товару на суму 46 950 грн. (а.с. 122-123), тому станом на момент винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції (17.06.2014 року) заборгованість по даному договору складає 314219,76 грн.

Таким чином, заборгованість в частині суми 56 950 грн. відповідачем було погашено до вирішення спору по суті.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

В абз. 1, 3 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням того факту, що наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості на суму суми 56 950грн. до винесення судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо встановлення правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 314 219, 76 грн. заборгованості за договором підряду № А-8 від 01.08.2013 р., суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу дії ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Укладений між сторонами договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами ч.1, 2 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту договору підряду № А-8 від 01.08.2013 р., в п. 5.3. останнього сторони визначили, що кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Часткова оплата по вказаному договору підтверджена платіжними дорученнями про перерахування коштів та товарно-транспортними накладними на відпуск товару. Натомість докази на підтвердження факту погашення заборгованості на суму 314 219, 76 грн. в матеріалах справи відсутні.

Встановлені обставини у даній справі, зокрема, факт засвідчення підписом відповідача довідки про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт по даному договору, вказують на те, що відповідач брав участь у здійсненні господарської операції щодо прийняття виконаних робіт, а тому в останнього виникли обов'язки щодо оплати за виконані на свою користь роботи.

При цьому, варто відзначити, що зі змісту укладеного між сторонами договору не вбачається посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» та постанову Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 р. «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва» в частині проведення розрахунків.

В той же час, з огляду на положення п. 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005р., яким визначено, що передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи, спростовуються твердження скаржника щодо недотримання позивачем при виконанні робіт вимог постанови КМУ в частині обов'язку проведення технічного нагляду та здачі об'єктів в експлуатацію. Адже, такі обов'язки за умовами договору на позивача не покладалися.

За наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо встановлення правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 314 219, 76 грн. заборгованості за договором підряду № А-8 від 01.08.2013 р.

З'ясовуючи питання про те, чи існують визначені законом підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 р. в розмірі 255 542, 40 грн., суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2013 року між сторонами було укладено договір субпідряду №20-20/13 (а.с. 24-28).

За умовами вказаного договору, субпідрядник - ТзОВ "АРЗУ" зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту по здійсненню заходів щодо запобігання підтоплення населених пунктів лісогосподарських угідь на території Сильненського лісництва Ківерцівського району Волинської області, відновлення (капітальний ремонт) гідромеліативної мережі (ділянка №2).

Відповідно до п. 3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією.

Згідно з п.4 строк виконання робіт листопад-грудень 2013 року.

У п. 7 договору сторони погодили, що договірна ціна робіт визначена на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору, є твердою і складає 255 542,40 грн.

Відповідно до п. 23 договору, фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а згідно з п. 24 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із врахуванням положень загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 на підставі типових форм №КБ-2в, КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за видами.

Отже, виходячи зі змісту наведених умов договору, зобов'язання по оплаті виникає в залежності від терміну, в який були виконані роботи.

У п. 30. договору сторони погодили, що приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) буде здійснюватися відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Аналогічні положення містить постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві", відповідно до пункту 91 якої передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме довідкою про вартість виконаних будівельних робіт ф.КБ-3 та актом приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в за листопад 2013 року, які підписані Генпідрядником - ДП "Цуманське лісове господарство" та Субпідрядником - ТзОВ "АРЗУ" та скріплені їх печатками, підтверджується факт виконання робіт по договору №20-20/13 від 05.11.2013 року на суму 255 542,40 грн. (а.с.29-32).

Відповідно до матеріалів перевірки Державної фінансової інспекції у Волинській області, довідка №070-22/024 від 25.04.2014 року, дебіторська заборгованість по розрахунках з управлінням за договором №20-20/13 від 05.11.2013 року, станом на 01.03.2014 року в обліку ДП "Цуманське лісове господарство" становила 255 542,40 грн. (а.с. 98-99).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на спростування факту виникнення у відповідача заборгованості за договором субпідряду №20-20/13 від 05.11.2013 року на суму 255 542,40 грн.

Як вірно відзначив суд першої інстанції, посилання відповідача на не поступлення коштів з державного бюджету не є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції зважає на таке.

Така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, оскільки остання не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання. Так, ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В той же час, умову Договору, наведену у пункті 23, з приводу того, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, сторони не визначили як відкладальну обставину у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, а відповідно обов'язок відповідача по оплаті виконаних та прийнятих робіт не поставлений в залежність від надходження коштів з Державного бюджету.

Клопотання відповідача про призначення судової будівельно - технічної експертизи з метою визаначення кількості та якості виконанних позивачем робіт відхилене судом апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Пунктами 5.4, 5.5 договору підряду № А-8 від 01.08.2013 р. передбачено, що після підготовки акту виконаних робіт підрядник передає його на підпис замовнику, а останній на протязі трьох робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних робіт. У випадку, якщо в строк зазначений в п.5.4 договору, замовник не заявить виконавцю про відступи від умов договору чи інші недоліки в роботі, роботи вважаються виконаними виконавцем належним чином та прийнятими замовником.

Частинами 1 - 4 ст. 853 ЦК України передбачено :

1. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

2. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

3. Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

4. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін, з моменту підписання актів виконаних робіт і до моменту розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких заяв чи повідомлень з приводу якості чи недоліків виконаних робіт відповідач (замовник) до позивача (виконавця) не заявляв та не направляв. Відповідачем не надано судам першої та апеляційної інстанції жодного доказу на підтвердження порушення умов якості чи недоліків виконаних робіт з боку позивача.

Заявляючи клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи відповідач лише припускає можливість того, що прийняті ним роботи можуть бути виконані з відхиленням від вимог договору чи ДБН щодо якості.

Враховуючи викладені обставини, умови пунктів 5.4, 5.5 договору підряду № А-8 від 01.08.2013 р. та норми ст. 853 ЦК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про призначення експертизи.

Щодо наявності кримінального провадження порушеного Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області з приводу привласнення посадовими ТзОВ "Арзу" 100000 грн. грошових коштів, які були безпідставно перераховані з рахунку ДП "Цуманське ЛГ" за транспортні кошти згідно договору ЦА-2014 від 13.02.2014р. , то дана обставина не впливає на вирішення спору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялася вимога про стягнення боргу за транспортні послуги згідно договору ЦА-2014 від 13.02.2014р., оскільки відповідач на момент подячі позову за них розрахувався, а відповідно вказані обставини не відносяться до предмету спору у даній справі.

Таким чином, твердження скаржника щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог спростовуються наведеним вище.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо встановлення правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, як таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не суперечить вимогам чинного законодавства

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р. у справі №903/344/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 17.06.2014 р. у справі №903/344/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Цуманське лісове господарство" - без задоволення.

2. Справу № 903/344/14 надіслати господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.