Постанова № 40948738, 13.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" жовтня 2014 р. Справа № 918/630/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бригинець Л.М. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич"

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 р.

у справі № 918/630/14 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич"

про стягнення в сумі 630 558 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Андрієнко І.В.;

відповідача: Овчаров А.Р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.06.14 р. у справі №918/630/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення в сумі 630 558 грн. 80 коп. задоволено. Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" 562 072 грн. 29 коп. - основного боргу, 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних, 39 183 грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 12 611 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 1879 від 15.05.2014 р.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терлич" (Покупець) було укладено Договір поставки №310/11 від 01.08.2011 р. У період з грудня 2011 року по січень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" фактично передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" отримало товар на підставі підписаних сторонами та скріплених відбитками їх печаток видаткових накладних.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав частково, сплативши 19 009 грн. 29 коп., у зв'язку з чим в останнього утворилася заборгованість по оплаті товару в розмірі 562 072 грн. 29 коп., що підтверджується витягом з журналу-ордеру по рахунку 631.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції послався на відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також окремі роз'яснення, наведені у п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Крім того, суд першої інстанції, в обгрунтування своїх висновків, вказав на те, що у видаткових накладних немає посилання на укладений між сторонами Договір поставки. Разом з тим, відповідач отримав товар та підписав товарно-розпорядчі документи на нього - накладні, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару - виконав її частково. Отже, фактично між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу.

Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції також зазначив, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, тому покупець (відповідач у даному випадку) на підставі ст.692 ЦК України був зобов'язаний повністю оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Посилаючись на факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару та враховуючи положення ст.. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач нарахував 29 303 грн. 39 коп. - 3% річних та 39183 грн. 12 коп. - інфляційних втрат цілком правомірно, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.14 р. у справі №918/630/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

При задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поствлений товар згідно видаткових накладних, судом першої інстанції було проігноровано, що дані видаткові накладні не є належними доказами передачі товару, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути доказом здійснення господарської операції.

Скаржник наголошує на тому, що для цілей бухгалтерського обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи. Первинними документами для підтвердження поставки товару є оформлена накладна та довіреність від підприємства - покупця на особу, яка отримує товар, за встановленою формою.

Однак, як стверджує скаржник, задовольняючи позов згідно видаткових накладних судом першої інстанції не було враховано, що видаткові накладні в графі "отримав" не містять підпису особи, яка прийняла товар, а в графі "за довіреністю" не містить посилання на будь-яку довіреність, а в графі "отримав" міститься лише підпис невідомої особи. З огляду на вказане, апелянт вважає, що подані позивачем видаткові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження того факту, що господарська операція фактично відбулась. Крім того, в матеріалах справи відсутня жодна довіреність, видана ТОВ "Терлич" на отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Прод Майстер", як один з первинних документів здійснення господарської операції.

Також, з урахуванням положень ст.. 692, 530 ЦК України, скаржник зауважує, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості не підлягають задоволенню з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування простроченої заборгованості ТОВ "Терлич" перед ТОВ "Прод Майстер" за поставку товару, строк оплати за який настав.

Виходячи з положень ст.. 662 ЦК України, скаржник наголошує на тому, що позивач повинен був поставити харчову плівку та гофроящик, передавши товаросупровідні документи, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи) і тільки після цього у відповідача настав би обов'язок щодо оплати товару.

За таких обставин, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

З урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., позивач свтерджує, що навіть у випадку незазначення у видаткових накладних реквізитів договору поставки, видаткові накладні є підтвердженням вчинення правочиків між сторонами у письмовій формі та є самостійними підставами для виникнення зобов'язань між сторонами. Водночас, посилання апелянта на неналежне оформлення видаткових накладних (відсутність зазначення посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення та відсутність зазначення реквізитів доручення, за яким отримувався товар) не спростовує факт отримання апелянтом товару згідно зазначених видаткових накладних.

Також, процесуальний опонент скаржника зважає на те, що згідно з п. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", довіреність не є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, вона не відноситься до розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язок ведення і зберігання яких передбачений правилами ведення податкового обліку. Тобто, як зазначає позивач, довіреність не є первинним документом, який встановлює факт отримання товару апелянтом, а є лише документом, в якому зазначено рішення уповноваженої особи (керівника) товариства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для товариства визначений перелік та кількість цінностей. Внаслідок чого суд першої інстанції, враховуючи наявність завірених печаткою товариства підписів відповідача на видаткових накладних, вважав за непотрібне досліджувати наявність доручень апелянта на отримання товару.

Поряд з тим, позивач зауважує, що загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу (поставки), чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Так як інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач, як свтерджує позивач, повинен був розрахуватися після отримання товару.

За наведеного вище, позивач стверджує про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідач також надані письмові пояснення в я ких вказується, що основним видом економічної діяльності ТзОВ "Терлич" є виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів (код КВЕД 10.73) (а.с. 145-147).

При виробництві макаронних виробів відповідачем використовується плівка для харчових продуктів згідно з вимогами, які регламентуються ДСТУ 7043:2009 "Вироби макаронні. Загальні технічні умови".

В порушення наведених вище вимог закону (ст. 662 ЦК України), позивач не надав на пакувальні матеріали (харчову плівку та гофороящика) товаросупровідні документи, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи).

Вказаний факт підверджується відповіддю за № 06-08/2199 від 24.09.2014р. Головного управління Держсанепідемслужби у Рівненській області на запит ТОВ "Терлич" № 355 від 15.09.2014р. про те, що за даними Реєстру протягом 2011-2013рр. висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком) державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались (а.с. 152).

Крім того, позивач жодним чином не відреагував на вимогу відповідача від 13.06.2014р. (вих. № 222) щодо надання товаросупровідних документів на пакувальні матеріали.

З урахуванням встановлених обставин справи в частині невиконання позивачем вимог закону щодо надання відповідачеві разом із товаром товаросупровідних документів відповідач вважає, що згідно ч. 2ст. 666 ЦК України, виникає право повернути товар продавцеві (позивачу).

13 жовтня 2014 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.14 р. у справі №918/630/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терлич" (Покупець) укладено Договір поставки №310/11 від 01.08.2011 р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 9).

Вказаний Договір засвідчений підписами та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні, згідно з якими у період з грудня 2011 року по січень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" отримало товар (видаткові накладні: №ПМ-0001241 від 22.12.2011 р. на суму 47 496 грн. 00 коп., №ПМ-0001243 від 22.12.2011 р. на суму 32 141 грн. 95 коп., №ПМ-0000354 від 26.01.2012 р. на суму 48 657 грн. 23 коп., №ПМ-0000355 від 30.01.2012 р. на суму 48657 грн. 23 коп., №ПМ-0002348 від 27.06.2012 р. на суму 8 911 грн. 20 коп., №ПМ-000258 від 31.07.2012 р. на суму 29 691 грн. 36 коп., №ПМ-0002598 від 01.08.2012 р. на суму 56 955 грн. 84 коп., №ПМ-0003635 від 24.10.2012 р. на суму 14 426 грн. 64 коп., №ПМ-0003651 від 24.10.2012 р. на суму 59 870 грн. 10 коп., №ПМ-0003654 від 24.10.2012 р. на суму 59 348 грн. 22 коп., №ПМ-0003655 від 24.10.2012 р. на суму 59 273 грн. 16 коп., №ПМ-0003656 від 24.10.2012 р., №ПМ-0003657 від 24.10.2012 р. на суму 51 298 грн. 57 коп., №ПМ-0000217 від 18.01.2013 р. на суму 38 996 грн. 16 коп. (а.с. 11-24)).

Загальна вартість поставленого товару складає 581081 грн. 58 коп.

З аналізу змісту копій видаткових накладних, судом апеляційної інстанції встановлено той факт, що у вказаних документах відсутні посилання на укладений між сторонами Договір поставки №310/11 від 01.08.2011 р.

За результатами проведених розрахунків та згідно даних переліку видаткових накладних на товар за період з 22.12.2011р. по 18.01.2013 р. (а.с. 25), судом констатовано той факт, що відповідач частково оплатив вартість отриманого товару на суму 19 009 грн. 29 коп., що підтверджується витягом з журналу-ордеру по рахунку 631 (а.с. 26).

В матеріалах справи також міститься копія вимоги про надання товаросупровідних документів № 222 від 13.06.2014 р., адресована ТОВ "Терлич" на адресу ТОВ "Прод Майстер", відповідно до якої відповідач просив позивача на підставі ст. 666 ЦК України в 5-денний строк з моменту отримання даної вимоги надіслати належним чином засвідчені копії товаросупровідних документів, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно - епідеміологічної експертизи) по усіх поставках, що мали місце, починаючи з 2011 по 2013 рр. (а.с. 49, 101).

В матеріалах справи відсутні докази реагування позивача на вказану вимогу.

Відповідно до Довідки вих. № 372 від 29.09.2014р., долученої відповідачем до матеріалів справи, станом на 29.09.2014р. на складі ТОВ "Терлич" зберігається товар - пакувальні матеріали (харчова плівка та гофроящик) ТОВ "Прод Майстер". Відповідач вказав, що зазначений товар не замовляв та не уповноважував будь-яких осіб на його прийняття від ТОВ "Прод - Майстер" згідно видаткових накладних, оскільки жодних довіреностей на отримання ТМЦ у ТОВ "Прод Майстер" не видавав. Крім того, на пакувальні матеріали відсутні товаросупровідні документи (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи) (а.с. 148).

Головне управління Держсанепідемслужби у Рівненській області листом № 06-08/2199 від 24.09.2014р. на запит ТОВ "Терлич" № 355 від 15.09.2014р. проінформувало про те, що за даними Реєстру протягом 2011-2013рр. висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком) державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались (а.с. 152).

Позивачем долучено до матеріалів справи копію відповіді Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 19472/17-16-15-01-07 від 10.10.2014р., відповідно до якої на запит позивача № 452 від 08.10.2014р. повідомлено, що розбіжності в автоматизованій системі співставлення 5 додатків за періоди з грудня 2011 року по березень 2013 року між ТОВ "Прод Майстер" та ТОВ "Терлич" відсутні (а.с. 167).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особа, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із встановлених обставин у даній справі, предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості по договору поставки та штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать про те, що видаткові накладні на які посилається позивач не містять посилань на договір №310/11 від 01.08.2011 р. Крім того, видаткові накладні № ПМ-0001241 від 22.12.2011р. та № ПМ - 0001243 від 22.12.2011р., які були додані до позову самим відповідачем в графі: "прийняв (ла)" не містять підпису особи, уповноваженої на прийняття товару від імені відповідача (а.с. 11-12). В подальшому на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надані оригінали вказаних накладних з печаткою відповідача та підписом в графі: "прийняв (ла)" без зазначення особи. При цьому, в судовому засіданні представник позивача належним чином не пояснила, чому до позову були додані накладні без підпису і яким чином вони в подальшому були підписані.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В той же час, відповідач не заперечує факт наявності пакувальних матеріалів на складі ТОВ "Терлич", про що свідчить довідка від 29.09.2014р. за вих. № 372 (а.с. 148). При цьому, як пояснив відповідач в судових засіданнях суду апеляціійної інстанції, ТОВ "Терлич" не замовляв такий товар та не уповноважував будь-яких осіб на прийняття пакувальних матеріалів від позивача згідно видаткових накладних за період з 2011 р. по 2013 р., а тому готовий повернути товар позивачу.

З наявних в матеріалах справи доказів, судова колегія констатує факт відсутності довіреностей, виданих ТОВ "Терлич" на отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Прод - Майстер" згідно видаткових накладних. Окрім того, видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, зокрема, відсутні номер та дата довіреностей, на підставі яких було уповноважено відповідну особу на отримання товару від імені відповідача. Разом з тим, окремі видаткові накладні не містять підпису від імені відповідача.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В силу дії частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17 липня 2012 року за №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на наведене вище, судова колегія суду апеялційної інстаенції констатує той факт, що надані позивачем копії видаткових накладних за поставками товару не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Таким чином, системний аналіз наведених вище правових положень свідчить про те, що належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна, тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами, визначеними ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно відомостей, які містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних - підприємців від 14.02.2014р. за № 18170780, основним видом економічної діяльності ТзОВ "Терлич" є виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів (код КВЕД 10.73) (а.с. 149-150).

При виробництві макаронних виробів відповідачем використовується плівка для харчових продуктів згідно з вимогами, які регламентуються ДСТУ 7043:2009 "Вироби макаронні. Загальні технічні умови".

В порушення наведених вище вимог закону (ст. 662 ЦК України), позивач не надав на пакувальні матеріали (харчову плівку та гофороящика) товаросупровідні документи, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи).

На підвердження відсутності вказаних вище документів відповідач надав відповідь за № 06-08/2199 від 24.09.2014р. Головного управління Держсанепідемслужби у Рівненській області на запит ТОВ "Терлич" № 355 від 15.09.2014р. про те, що за даними Реєстру протягом 2011-2013рр. висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком) державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались (а.с. 152).

Крім того, позивач жодним чином не відреагував на вимогу відповідача від 13.06.2014р. (вих. № 222) щодо надання товаросупровідних документів на пакувальні матеріали.

З урахуванням встановлених обставин справи в частині невиконання позивачем вимог закону щодо надання відповідачеві разом із товаром товаросупровідних документів, колегія суддів звертає увагу на те, що за таких умов у відповідача, в силу дії ч. 2ст. 666 ЦК України, виникає право повернути товар продавцеві (позивачу).

В той же час, відповідач не заперечує факт наявності пакувальних матеріалів на складі ТОВ "Терлич", про що свідчить довідка від 29.09.2014р. за вих. № 372 (а.с. 148). При цьому, як пояснив відповідач в судових засіданнях суду апеляціійної інстанції, ТОВ "Терлич" не замовляв такий товар та не уповноважував будь-яких осіб на прийняття пакувальних матеріалів від позивача згідно видаткових накладних за період з 2011 р. по 2013 р., а тому готовий повернути товар позивачу.

Відсутність належним чином оформлених видаткових накладних, які містять підпис уповноваженої особи про отримання товару, довіреності на отримання товару та товаросупровідних документів щодо якості та приналежності товару (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), свідчить про те, що товар було передано неуповноваженій особі, а відповідно позивач не може посилатися на передачу вказаних документів відповідачу. Позивапчем також не надано жодного доказу на підтвердження передачі товаросупровідних документів щодо якості та приналежності товару відповідачу.

Також, судова колегія не приймає до уваги доводи позивача з приводу підтвердження факту поставки та отримання товару відповідачем з подальшим виникненням в останнього обов'язку по оплаті отриманого товару на підставі документів податкової звітності (реєстри виданих та отриманих податкових накладних) (а.с. 168-181). При цьому колегія суддів суду апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відображення позивачем у податковій звітності господарської операції не має значення, оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки. Тому допустимими доказами мали б бути видаткові накладні, підписані представниками обох сторін. За відсутності первинних документів як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних та декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності не виключає можливості її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в податкових деклараціях (ст. 50 Податкового кодексу України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції не вбачає визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Натомість, суд першої інстанції не врахував наведені вище положення Закону, у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі. Поряд з тим, місцевим господарським судом не досліджувалося питання щодо порушення позивачем вимог закону в частині надання покупцеві разом із товаром товаросупровідних документів. Також, судом першої інстанції залишилося нез'ясованим питання щодо дефектів оформлення видаткових накладних та наявності довіреностей на підтвердження повноважень особи щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача. Наведене в сукупності зумовило неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду єнеповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 р. у справі №918/630/14 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.14 р. у справі №918/630/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 23, код 37796780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" (35100, Рівненська область, Млинівський район, смт. Млинів, вул. Народна, буд. 50 кімн. 4, код 36921849) - 6 305 грн. 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.