Постанова № 40948737, 14.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/12934/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Іванов П.О.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2014р. у справі № 910/12934/14 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьктепло»

про стягнення 1762017,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 978623,28 грн. та 3% річних в сумі 783237,51 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.08.14р. позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 703745,33 грн. трьох відсотків річних, 946271,66 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та витрати по сплаті судового збору в розмірі 33000,34 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки судове рішення про стягнення з Відповідача коштів фактично не виконано, Позивач вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Проте, пеня в розмірі 637201,91 грн., стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.11р. у справі №37/170 має походження та правову природу пені і після винесення судом рішення вона не змінює свою правову природу та не включається до суми основного боргу. Відтак, місцевий суд дійшов висновку про те, що три проценти річних та сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції можуть бути нараховані лише на суму основного боргу (8100505,98 грн.) стягнуту за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.11р. у справі №37/170.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.14р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, та неправомірно відмовив у стягненні суми 3% річних та суми інфляційних втрат, які Позивачем нараховані на пеню, стягнуту рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.11р. у справі №37/170.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.14р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.10.14р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

31.12.09р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/09-2441-ТЕ-20, відповідно до умов якого Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідачеві природний газ, за наявності його обсягів, а Відповідач зобов'язувався прийняти від Позивача та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього договору. Проте Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу не виконав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.11р. у справі №37/170 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення 9552732,80 грн. за договором поставки природного газу, позов задоволено повністю, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 8100505,98 грн. основного боргу, 637201,91 грн. пені, 250384,88 грн. трьох відсотків річних, 564640,03 грн. інфляційних нарахувань, 25500,00 державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене рішення набрало законної сили 02.08.11р.

02.08.11р. Господарським судом міста Києва був виданий наказ про примусове виконання рішення.

Доказів, які б свідчили про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.11р. у справі № 37/170 у примусовому порядку, Відповідач суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. №14 прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 18.02.14р. №3-2гс14 обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, тому що штраф є одним з видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового. Оскільки у справі, що розглядається рішенням суду було стягнуто штраф, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилась, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих відносин положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Проте, коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, неустойка у грошове зобов'язання не перетворюється, тому відсутні підстави для нарахування на таку заборгованість інфляційних та відсотків річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову Позивачу у позові в частині стягнення з Відповідача інфляційних та відсотків річних, нарахованих на раніше стягнуту рішенням суду пеню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2014р. у справі №910/12934/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2014р. у справі №910/12934/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.10.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун