Постанова № 40948697, 16.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р. Справа№ 910/16513/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

від позивача: представник - Чеботарьова І.Г. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Святюк С.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р.

у справі № 910/16513/13 (головуючий суддя Головатюк Л.Д., судді Удалова О.Г., Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

про стягнення 450 219,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з відповідача на свою користь 136056,59 грн. інфляційних нарахувань, 262636,52 грн. пені та 51526,29 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 135-12-БО від 31.01.2012 про закупівлю природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. у справі №910/16513/13 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 51526 грн. 29 коп. 3% річних, 41256 грн. 59 коп. інфляційних збитків, 2626 грн. 36 коп. пені, судовий збір в сумі 7108 грн. 39 коп., в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 260010,16 грн. та 94800,00 грн. інфляційних нарахувань та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 260010,16 грн. та 94800,00 грн. інфляційних нарахувань.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині зменшення пені та відмови у стягненні 94800,00 грн. інфляційних втрат прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ним вжито всі можливі заходи для погашення заборгованості, кошти з рахунку із спеціальним режимом використання невідкладно перераховувались, як плата за природний газ та надалі будуть перераховуватись відповідно до встановленого законодавством порядку.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №135-12-БО про закупівлю природного газу (договір).

У відповідності до умов Договору продавець зобов'язується поставити покупцеві в 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсязі, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 1.2. договору, продавець передає покупцеві для ТЕЦ-5 з 01.10.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 200 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що обсяги газу можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат.

Пунктами 5.2.-5.3. договору встановлено, що місце поставки газу: продавець передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газорозподільного підприємства (надалі - пункти приймання-передачі).

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0%.

Тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 61,12 грн., всього з ПДВ - 3945,90 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 776956 000,00 грн., крім того ПДВ - 12224000,00 грн.., разом з ПДВ - 789180000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 4.3. договору зазначено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором(п. 4.4. договору).

У разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, він набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2012 року, і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У п. 4.3. договору зазначено, що у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв газ обсягом 114473,644 тис.куб.м на загальну суму 284337016,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2012 року.

Позивач вказує на те, що відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в зазначеному періоді 2012 року природний газ виконував невчасно, систематично порушуючи встановлені договором строки оплати, тобто виконав з порушенням встановлених п. 4.1 договору строків, тобто розраховувався за газ після 14 числа місяця, а тому просив стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 7.3 договору, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляцію за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір № 135-12-БО від 31.01.2012 є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-липня 2012 року, а відповідач прийняв газ обсягом 114473,644 тис.куб.м на загальну суму 284337016,55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме від 31.01.2012 на суму 104102158,26 грн., від 29.02.2012 на суму 125920992,59 грн., від 31.03.2012 на суму 91536873,77 грн. та іншими.

Також позивач зазначає, що оплату за природний газ за січень-липень 2012 року відповідач провів не вчасно, а саме в частині сплати, що підтверджується довідками про рух коштів по рахункам.

Станом на день подання позовної заяви до місцевого господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу відсутня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3. договору).

Позивач просить стягнути з відповідача 262636,52 грн. пені.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини між сторонами склалися на підставі Договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Між сторонами підписано договір, у якому встановлено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.3 договору.

Позивачем розраховано пеню, яка становить 262 636,52 грн.

В суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій, обґрунтовуючи це тим, що якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даного клопотання частково та про зменшення пені, що підлягає стягненню у розмірі 1% від суми пені, з огляду на наступне.

Так, на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 03.12.2008 № 1082, з метою удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ, ПАТ Київенерго відкрито в Державному Ощадному банку України поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти від споживачів теплової енергії і які за встановленим алгоритмом обов'язково автоматично відраховуються на рахунок позивача, як оплата вартості спожитого Відповідачем природного газу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1082 встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії.

Таким чином, порушення строків оплати за газ відбувалося не повністю з вини ПАТ Київенерго, оскільки розрахунки за природний газ здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою.

Платіжними дорученнями підтверджується, усі платежі за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012 № 135-12-БО на користь НАК "Нафтогаз України" проводилися саме через спеціальні рахунки, відкриті в AT "Ощадбанк" на виконання Постанови КМУ № 1082.

Зазначене додатково підтверджує часткову відсутність вини ПАТ "Київенерго" у порушенні строків оплати за поставлений газ, адже згідно Постанови КМУ № 1082 усі категорії споживачів теплової та електричної енергії сплачують вартість отриманих ними послуг саме на рахунки зі спеціальним режимом використання відкриті у AT "Ощадбанк", після чого зазначені кошти банк перераховує на рахунки НАК "Нафтогаз України"

Крім того, відносини щодо газопостачання, у тому числі питання оплати за газ, регулюються не тільки договором, а насамперед чинним законодавством України, зокрема: Законом України "Про ціни та ціноутворення" (в частині ціноутворення), Законом України "Про теплопостачання" (в частині заборони припиняти газопостачання та споживання газу для поставки тепла), Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в частині заборони припиняти газопостачання та споживання газу для поставки тепла та світла), Законом України "Про державний бюджет на 2012 рік" (щодо оплати за газ шляхом виділення субвенцій з бюджету, постановою КМУ № 1082 (щодо алгоритму розподілу коштів).

Відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами.

ПАТ "Київенерго" є підприємством, що має стратегічне значення для держави. Загальновідомо, що зупинка роботи Компанії навіть на нетривалий термін неодмінно призведе до екологічної, техногенної та соціальної катастрофи.

Соціальна спрямованість діяльності відповідача по забезпеченню киян та інших споживачів життєво необхідними тепловою та електричною енергіями обумовлює особливості здійснення відповідачем господарської діяльності.

Ці особливості полягають в тому, що відповідач не може керуватися загальними принципами здійснення підприємницької діяльності на власний розсуд при наявності покладених на нього зобов'язань з безперебійного забезпечення тепловою та електричною енергією споживачів м. Києва, а має діяти виключно в межах дозволяючих або забороняючих норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Поставлений позивачем природний газ за спірним договором споживався відповідачем не для задоволення власних потреб, а виключно для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів в електричній енергії.

Таким чином, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ Київенерго у прострочені платежів за газ повністю відсутня.

Отже, стягнення пені у зазначеному позивачем розмірі призведе до погіршення й так важкого фінансово-економічного стану в енергетичній сфері, і як наслідок перебої в забезпеченні тепловою та електричною енергією споживачів м. Києва.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан підприємства, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, а тому дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені

Так, матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до розміру 2339,23 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 136056,59 грн. інфляційних втрат та 51526,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.3. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором №135-12-БО, є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в заниженість тільки від факт прос рочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012.

При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що розрахунок 3% річних проведено позивачем вірно, а отже позовні вимоги на суму 3% річних в сумі 51 526,29 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення 136 056,59 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що дана сума нарахована на заборгованість в розмірі 45352196,25 грн., яка існувала лише протягом 4-х днів - з 15.03.2012 по 18.03.2012.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

На виконання рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку вживання індексів інфляції при розгляді судових справ") вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з врахуванням цього місяця.

Таким чином, індекс інфляції нараховується на заборгованість, яка існувала як мінімум 15 днів.

Як вже зазначалося, сума заборгованості, на яку позивач нарахував інфляційні збитки проіснувала всього 4 дні, а тому в силу вищезазначених норм, нарахування інфляційних збитків на таку суму не є правомірним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що сума заборгованості, яка існувала понад 15 днів становить 13752196,25 грн., а отже саме на цю суму і мають бути нараховані інфляційні збитки через неналежне виконання зобов'язання. Як правильно визначено судом першої інстанції, сума інфляційних збитків складає 41 256,59 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року у справі № 910/16513/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16513/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала