Постанова № 40948678, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/8073/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Баранця О.М.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Добровольська С.А. представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт"

на рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року

по справі № 910/8073/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ватутінський хлібокомбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт"

про стягнення 256 642,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року по справі № 910/8073/14 та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт" строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство "Ватутінський хлібокомбінат" заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/8073/14 без змін, з підстав викладених у відзиві.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт" своїх представників в судове засідання не направило, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду хоче звернути увагу апелянта на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не з'явлення в судове засідання свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.

За таких обставин справа розглядається за відсутності відповідача, який повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 червня 2013 року між позивачем, в якості постачальника , та відповідачем, в якості дистриб'ютора, було укладено дистриб'юторський договір № ВД 21-17-13, відповідно до п.1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (дистриб'ютора) кондитерську продукцію в асортименті, погодженому сторонами в специфікації, в кількості та в терміни погоджені сторонами в замовленні, а відповідач зобов'язується приймати і оплачувати її на умовах, встановлених договором та додатками до нього/а.с.26/.

Відповідно до п.3.10 датою поставки продукції за договором визначено дату підписання накладної представниками обох сторін, що підтверджує факт прийняття продукції від позивача та є основою для проведення розрахунків.

Згідно п. 5.2 договору повноваження представників сторін можуть підтверджуватися довіреностями. Дистриб'ютор підписанням договору гарантує, що особа, яка приймає продукцію від постачальника в пункті передачі визначеному відповідно до п. 3.4 договору є уповноваженою особою дистриб'ютора на приймання продукції від постачальника.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у випадку втрати печатки (штампу), а також заміни матеріально відповідальних осіб, уповноважених дистриб'ютором приймати продукцію у постачальника, дистриб'ютор зобов'язаний до моменту поставки продукції повідомити про вказані обставини постачальника та надати нову редакцію переліку матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності, зразки їх підписів, зразки печатки (штампів), в іншому випадку дистриб'ютор не має права посилатися на відсутність повноважень у осіб та недійсність втраченого штампу (печатки), зазначених в переліку наданому постачальнику, і повністю відповідає за всі можливі ризики чи збитки, спричинені та пов'язані з вказаними обставинами.

Договором встановлено п.7.3, що дистриб'ютор зобов'язаний оплатити отриману продукцію по ціні що зазначена в накладних на передачу продукції протягом 21 календарного дня з моменту поставки продукції. Також цим пунктом договору визначено, що у випадку не оплати дистриб'ютором продукції протягом встановленого терміну, вважається, що дистриб'ютор користується грошовими коштами постачальника. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 20% річних від ціни несвоєчасно сплаченої продукції за кожен день користування грошовими коштами.

Датою оплати, згідно п. 7.4 договору, є дата надходження від дистриб'ютора грошей на розрахунковий рахунок або в касу постачальника.

У відповідності до п.7.7 договору вартість одиниці продукції, яка поставляється за договором, узгоджується в специфікації, яка підписується відповідно до п.1.2. договору та є його невід'ємною частиною, а також фіксується в накладних, податкових накладних, які видаються на кожну партію продукції, що поставляється дистриб'ютору за договором.

Відповідно п.10.2 договору у випадку невиконання термінів оплати, передбачених договором, дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. У разі прострочення оплати за отриманий товар більш як на 60 календарних днів дистриб'ютор сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від несплаченої суми.

На виконання умов договору позивач в період з 15.07.2013 по 07.10.2013 року відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 319 936,35 грн. відповідно до видаткових накладних № 345 від 15.07.2013 року на суму 27 293,79 грн., № 456 від 21.07.2013 року на суму 6 882,21 грн., № 455 від 21.07.2013 року на суму 1 024,43 грн., №563 від 29.07.2013 року на суму 20 043,26 грн., № 562 від 29.07.2013 року на суму 1 758,61 грн., № 700 від 05.08.2013 року на суму 11 707,39 грн., № 704 від 05.08.2013 року на суму 3 691,95 грн., № 833 від 10.08.2013 року на суму 15 893,46 грн., № 846 від 11.08.2013 року на суму 5207,85 грн., №1050 від 19.08.2013 року на суму 29 610,94 грн., №1238 від 25.08.2013 року на суму 27 237,63 грн., № 345 від 15.07.2013 року на суму 27293,79 грн., №1262 від 25.08.2013 року на суму 3796,60 грн., №1480 від 31.08.2013 року на суму 3 982,80 грн., №1481 від 31.08.2013 року на суму 31 112,85 грн., №1708 від 09.09.2013 року на суму 2 352,90 грн., №1709 від 09.09.2013 року на суму 20 735,22 грн., №1981 від 16.09.2013 року на суму 3 652,20 грн., №1982 від 16.09.2013 року на суму 13 517,20 грн., №2255 від 23.09.2013 року на суму 2 771,35 грн., №2256 від 23.09.2013 року на суму 14 018,66 грн., №2637 від 30.09.2013 року на суму 1975,74 грн., №2638 від 30.09.2013 року на суму 26 774,77 грн., №3844 від 07.10.2013 року на суму 42 248,89 грн., №3856 від 07.10.2013 року на суму 2 645,65 грн./а.с.11-20/.

Відповідачем було проведено лише часткову оплату за поставлену продукцію на суму 113202,93 грн. та здійснено часткове повернення товару на загальну суму 17 186,42 грн. копії накладних на повернення (а.с.267-289) та виписок з рахунку(218-260) містяться в матеріалах справи. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 189 547, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 22.01.2014, в якій було запропоновано погасити заборгованість протягом 7 календарних днів і попереджено про звернення до господарського суду у разі невиконання вимог претензії./а.с.21/.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Доказів оплати за поставлений товар у повному обсязі матеріали справи не містять.

У своїй апеляційній скарзі відповідач заперечує факт отримання продукції, з підстав відсутності в накладних прізвищ осіб, що приймали товар від імені відповідача та відсутності довіреностей, які свідчать про уповноваження відповідачем осіб на прийняття від його імені товару у позивача.

Разом з цим при укладанні договору відповідач, підписанням договору, гарантував, що особа, яка приймає продукцію від постачальника в пункті передачі визначеному відповідно до п. 3.4 договору є уповноваженою особою дистриб'ютора на приймання продукції від постачальника.

Крім того відповідач не заперечив факт часткової оплати отриманого товару та повернення частини товару, таким чином апеляційний господарський суд приходить висновку, що твердження відповідача стосовно відсутності факту поставки товару є безпідставним та спростовуються матеріалами справи.

Щодо якості товару та відсутності сертифікатів якості на товар про що зазаначає апелянт, то зазначене може бути предметом розгляду по суті у суді першої інстанції за іншими способами доказування.

Крім того відповідно до п.3.9.договору визначено, що в разі відсутності якогось з документів супровідної документації постачальник зобов'язаний надати необхідну докментацію протягом 3 діб з моменту одержання письмової вимоги від дистриб'ютора. Вимоги щодо надання відсутньої документації матеріали справи не містять.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягення основного боргу є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано штрафні санкції, а саме пеню у розмірі 12 151, 63 грн., штраф у розмірі 37 909,40грн.,та 20% за користування чужими грошовими коштами у сумі 17 034,47 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 12 151,63 грн. у відповідності до п. 10.2. договору.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Стосовно стягненя 20% річних від ціни несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день користування чужими коштами у відповідності до п.7.3 договору апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 7.3 договору у випадку не оплати дистриб'ютором продукції протягом встановленого терміну (21 календарного дня), вважається, що дистриб'ютор користується грошовими коштами постачальника. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 20% річних від ціни несвоєчасно сплаченої продукції за кожен день користування грошовими коштами.

Перевіривши правильність перерахунку 20% річних від ціни несвоєчасно сплаченої продукції за кожен день користування грошовими коштами, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині стягнення 20% за користування грошовими коштами.

Відповідно до п. 10.2 договору у разі прострочення оплати за отриманий товар більш як на 60 календарних днів дистриб'ютор сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від несплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене, позивачем були правомірно нараховано штраф, пеню та 20% за користування чужими грошовими коштами.

Разом з цим, господарським судом міста Києва було стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 5% за прострочення оплати продукції у відповідності до п. 57 Положенням про поставку товарів народного вжитку, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Доводи наведені в апеляційній скарзі апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/8073/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/8073/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/8073/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.М. Баранець

Л.В. Кропивна