Постанова № 40948618, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 925/772/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 (повне рішення складено та підписано 28.07.2014)

у справі №925/772/14 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом прокурора Шполянського району в інтересах держави в особі Шполянської міської ради

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 15 686,52 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 справі №925/772/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Шполянської міської ради в доход місцевого бюджету 15 686,52 грн. збитків та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ФОП ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 13.08.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/772/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Прокурор брав участь у судовому засіданні, в якому надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 без змін.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні, в якому надав свої пояснення та підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з'явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників позивача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

24.03.2008 між Шполянською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець на підставі рішення міської ради від 06.12.2007 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 905 кв. м на АДРЕСА_1 під розташування та подальшу експлуатацію магазину. За цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21.05.2012 приватним нотаріусом Шполянського нотаріального округу, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_2. Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з нежитлових будівель по АДРЕСА_1, а саме: гаража, погреба, керосиносховища.

У зв'язку з тим, що земельна ділянка під належним ФОП ОСОБА_2 нерухомим майном за адресою у АДРЕСА_1, використовується нею без оформлення правовстановлюючих документів та без плати за землю, у травні 2014 року прокурор Шполянського району в інтересах держави в особі Шполянської міської ради звернувся до місцевого господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків у сумі 15 686,52 грн. нанесених міській раді.

Судом першої інстанції встановлено, що до відповідача як спадкоємця будівель та споруд, разом з правом власності на ці будівлі і споруди, перейшло право оренди на земельну ділянку, на якій вони розміщені і яка знаходилась в оренді спадкодавця, відповідно, відповідач має право користування цією земельною ділянкою на праві оренди і вона фактично це право прийняла, що нею не заперечується.

Згідно з ст. 141 ЗК України смерть особи, якій належало право користування земельною ділянкою, не являється підставою припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Статтею 7 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не повідомила орендодавця про набуття права на земельну ділянку та припинення договору оренди землі у зв'язку із смертю орендаря.

З матеріалів справи вбачається, що, 05.09.2013 ФОП ОСОБА_2 звернулась із заявою до Шполянської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку землевпорядної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 0,0905 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для комерційної діяльності в оренду на 5 років (а.с.52).

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 не відмовилась від права оренди землі, проте не здійснила встановлених законом дій щодо реалізації цього права шляхом укладення у встановленому ЗУ «Про оренду землі» порядку договору оренди землі або іншим шляхом, наприклад, шляхом заміни сторони у договорі оренди землі внаслідок спадкування тощо.

На підставі даного звернення, рішенням сесії Шполянської міської ради Черкаської області від 03.10.2013 №29-11.19/VI ФОП ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва і обслуговування будівель торгівлі орієнтовною площею 0,0905 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою подальшої передачі в оренду терміном на п'ять років. Рекомендовано ФОП ОСОБА_2 у місячний термін після прийняття даного рішення звернутися до розробників землевпорядної документації для замовлення та виготовлення відповідної землевпорядної документації (а.с.34).

Таким чином, після переходу до ФОП ОСОБА_2 прав на нежитлові будівлі, остання своєчасно не оформила належним чином право користування земельною ділянкою, що належить Шполянській міській раді, користувалась нею безоплатно, тобто не здійснила необхідних дій щодо належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, чим порушила права та охоронювані інтереси Шполянської міської ради, як орендодавця землі, та завдала збитків у вигляді неодержаного доходу.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ і організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Згідно з ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 ЗК встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Нормами ст. 157 ЗК України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Згідно з п. 3.8. постанови вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Нормами ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено той факт, що заявлені позивачем до стягнення збитки нараховані за період з 14.06.2012 (дати державної реєстрації відповідачкою права власності на нерухоме майно) по 31.08.2013 (повний місяць перед поданням відповідачкою заяви до міської ради), тобто до моменту звернення відповідача до Шполянської міської ради.

Колегія суддів дійшла до висновку, що в діях відповідача наявні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками і вина.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовано відповідачем факт допущення нею правопорушення, оскільки вона користувалася земельною ділянкою протягом майже 2,5 років без сплати орендної плати за землю чи податку на землю і не вживала будь-яких заходів до оформлення свого права землекористування; відповідач не довела відсутності своєї вини у допущенні цього порушення, не вказала причини поважності своєчасного звернення до Шполянської міської ради з відповідною заявою щодо укладення договору оренди.

У зв'язку з цим порушенням протягом вказаного періоду позивач отримав збитки у вигляді недоотриманої орендної плати за землю.

Пунктом 1 Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, серед іншого, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до розпорядження Шполянської міської ради від 10.09.2003 №462 утворено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її посадовий склад та положення про комісію.

В подальшому районною державною адміністрацією відповідно до розпоряджень від 30.05.2008 №260 та від 23.12.2013 №419 внесено зміни до розпорядження Шполянської міської ради від 10.09.2003 №462 «Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам».

Згідно з п. 4 Порядку № 284 розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Районна комісія по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі розглянула розрахунок орендної плати за період з 14.06.2012 по 31.08.2013 за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 905 кв. м та затвердила розмір неодержаного доходу в сумі 15 686,52 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, ФОП ОСОБА_2 передано протокол та акт районної комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі від 13.09.2013, затвердженого Головою районної державної адміністрації. Також, відповідачу було запропоновано добровільно в місячний строк сплатити суму завданих збитків.

Прокуратурою Шполянського району на адресу Голови Шполянської районної внесено подання, за результатами розгляду якого комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам 11.12.2013 проведено повторне засідання, на яке було запрошено ФОП ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_4 11.12.2013 була присутня на засіданні комісії, де повторно розглянуто питання щодо розрахунку завданих збитків ФОП ОСОБА_2

Таким чином, повторний розгляд питання щодо розрахунку збитків 11.12.2013 здійснювався комісією, до складу якої включено представника ФОП ОСОБА_2, який не заперечував проти висновків комісії, а тому твердження представника відповідача стосовно не включення її довірительки до складу комісії є безпідставним.

Однак, відповідач не відшкодувала власнику землі розраховані та затверджені комісією збитки, жодних дій щодо оскарження акту районної комісії не вчинила.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок збитків, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, та перевірено господарським судом Черкаської області є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 686,52 грн. збитків.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 686,52 грн. збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2014 у справі №925/772/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/772/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань