Постанова № 40948609, 13.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1016/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.10.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 (повне рішення складено та підписано 21.07.2014)

у справі №925/1016/14 (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський»

про стягнення 1 656 104,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» 717 203,17 грн. основного боргу за отриману продукцію, 283 214,33 грн. штрафу, 655 028,70 грн. процентів, 33 108,92 грн. судових витрат. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» 13,16 грн. надлишку сплаченого за платіжним дорученням від 29.05.2014 №119 судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. В своїх доводах апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та має місце порушення норм процесуального права.

Ухвалою від 13.08.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/1016/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача брав участь у судовому засіданні 10.09.2014, в якому надав свої пояснення, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 - без змін.

В судове засідання повноважні представники відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представників відповідача.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №11КЗОП, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцем продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити грошову суму у розмірі та порядку, визначених у цьому договорі та ц специфікаціях (додатках) о нього.

Згідно з п. 1.2. договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, ціна й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками) до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до видаткових накладних від 17.04.2013 №441, від 22.04.2013 №499, від 23.04.2013 №527, від 26.04.2013 №655, від 30.04.2013 №651, від 13.05.2013 №782, від 06.06.2013 №1167, від 23.08.2013 №1445, від 14.10.2013 №1607, від 18.10.2013 №1614 позивач поставив, а відповідач отримав продукцію для сільськогосподарського виробництва в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у накладних на загальну суму 1 002 930,65 грн. (а.с. 19-42).

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом першої інстанції встановлено, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав і станом на час розгляду спору за отриману продукцію розрахувався частково, сплативши 285 727,48 грн., а тому заборгованість відповідача перед позивачем склала 717 203,17 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 717 203,17 грн.

Згідно з п. п. 4.7., 4.9. договору покупець зобов'язаний зробити попередню оплату у розмірі 30% від ціни замовленої партії товару, вказаної в рахунку на оплату товару, виставленого продавцем. Решта вартості товару виплачується покупцем згідно графіку: до 15 листопада 2013 року - 35% вартості партії товару отриманого покупцем; до 15 грудня 2013 року - 35 % вартості партії товару отриманого покупцем. Повний розрахунок за товар здійснюється до 15.12.2013.

За умовами п. 8.2.3. договору за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 8.2.5. договору встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 692, ст. ст. 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП х 0,5 Д):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок штрафних санкцій, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом Черкаської області є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено стягнення з ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» на користь ТОВ «Украгросервіс Т.О.В.» 283 214,33 грн. штрафу та 655 028,70 грн. процентів.

Таким чином, із ТОВ «Селекційний племзавод «Золотоніський» на користь ТОВ «Украгросервіс» підлягає стягненню 717 203,17 грн. основного боргу за отриману продукцію, 283 214,33 грн. штрафу та 655 028,70 грн. процентів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний племзавод «Золотоніський» на рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2014 у справі №925/1016/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1016/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань