Постанова № 40948572, 14.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/4192/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Коротун О.М. (довіреність 25\147 від 20.12.2013 року);

від відповідача: Глушакова Г.В. (довіреність № 01-22\04 від 22.04.2014 року);

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року

у справі № 910\4192\14 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ»

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2009 року, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ» та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2014 року у задоволені позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем належними засобами доказування не доведено факту, з яким закон пов'язує недійсність вчиненого правочину та наявність порушеного права за договором про зарахування, з приведенням сторін у попереднє становище у разі скасування за яким відновить права позивача. На підставі зазначеного прийшов до висновку, що позов про визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2009 року з підстав, визначених ст. 203 ЦК України є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено при неповному з'ясуванні всіх обставин справи. Грошові вимоги відповідача до банку ґрунтувались на обов'язку по договорам міни, проте зазначені договори були визнані недійсними, відтак всі інші правочини, які були укладені на підставі вказаних договорів міни та договору відступлення права вимоги також є недійсними, оскільки внаслідок їх фактичного укладання не було створено жодних юридичних наслідків для необмеженого кола осіб від їх укладання. Зазначив також, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 11,16,509 та 601 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк « КИЇВ» прийнято до розгляду та призначено на 25.06.2014 року на 10 год.40 хвил. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Агрикової О.В., Скрипки І.М.

17.06.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В подальшому розгляд справи відкладався.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року , у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В судовому засіданні 14.10.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.08.2009 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" та товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" було укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2303 ( а.с. 12-16). Згідно п. 1.1 зазначеного договору банк зобов'язався передати ТОВ "КИЇВЩИНА- ІНВЕСТ" у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, а ТОВ "КИЇВЩИНА- ІНВЕСТ" в обмін також зобов'язалось передати банку у власність належні їй земельні ділянки. Сторони передбачили, що міна проводиться з грошовою доплатою.

На підставі п. 1.2 договору міни 1 у власність банку перейшли 2 земельні ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, ТІЗ "ГРІН-ЗУНД" і цільове призначення (використання) якої: для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пп. 1.2.7 п. 1.2 договору міни 1 вартість земельних ділянок, з урахуванням висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "ТАНДЕМ ЕКСПЕРТ" та згідно домовленості сторін складає 176 267 730,00 грн.

Пунктом 1.3 Договору міни передбачено, що у власність ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" переходять майнові права на 6 квартир в будинку під номером 4-Б, що будується на вулиці Драгомирова в місті Києві, загальною вартістю 13 197 176, 52 грн. Сторони виконали зобов'язання в повному обсязі.

Також сторони на підставі зазначеного договору дійшли до висновку, що оскільки договір міни укладено не на рівних умовах, в силу п. 1.4 Договору міни, Банк до 14.08.2009 зобов'язався доплатити ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" 163 070 553, 48 грн.

Окрім цього, 13.08.2009 між ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ" було укладено в простій письмовій формі договір про відступлення права вимоги (а.с. 17-18), згідно з умовами якого відповідач набув права вимоги до Банку за договором міни 1 у сумі доплати в розмірі 163 070 553, 48 грн.

Також, 13.08.2009 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк КИЇВ" та акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" було укладено договір міни, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2304 (а.с. 19-24) . Пунктом 1.1 зазначеного договору банк зобов'язався передати акціонерному товариству "Київська пересувна механізована колона-2" у власність належні йому майнові права на нерухоме майно, а акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона-2" - передати банку у власність належні квартири. Сторони також передбачили, що міна проводиться з грошовою доплатою.

Відповідно до п. 1.2 договору міни 2 у власність банку перейшли квартири під номерами 3, 4, що знаходяться в будинку під номером 140 по вулиці Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області загальною вартістю 32 459 429,28 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору міни 2 визначено, що у власність акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" переходять майнові права на 6 квартир в будинку, що будується в м. Києві по вул. Старонаводницька, загальною вартістю 12 658 263, 88 грн. При цьому, п. 1.4 договору міни 2, банк до 14.08.2009 зобов'язався доплатити Акціонерному товариству "Київська пересувна механізована колона-2" 19 801 165,40 грн.

Суд першої інстанції також встановив, що 13.08.2009 року між акціонерним товариством "Київська пересувна механізована колона-2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ" було укладено договір про відступлення права вимоги 2, відповідно до якого відповідач набув права вимоги до банку за договором міни 2 у сумі доплати в розмірі 19 801 165,40 грн.

Таким чином, загальна сума відступленого права вимоги до Банку за вказаними договорами міни склала 182 871 718,88 грн., що складається із суми відступленого права ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" на суму 163 070 553,48 грн. та відступленого права акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона-2" на суму 19 801 165,40 грн.

Також, 13.08.2009 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ", було укладеного договір про відступлення права вимоги 3 (а.с. 27-31), згідно з яким банк відступив відповідачу право вимоги за рядом кредитних договорів, що були укладені між банком та позичальниками банку, що перелічені в п.п. 1.2-1.7 даного договору про відступлення. Пунктом 6 договору про відступлення 3 за відступлення права вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ" сплачує Банку винагороду в сумі 182 871 718,88 грн.

Згідно з п. 7.1 договору про відступлення 3 строк оплати складає 1 банківський день з моменту укладання цього договору. На підставі п. 7.2 договору про відступлення 3 оплата здійснюється шляхом взаємних однорідних вимог грошових коштів, а саме: право вимоги Банку коштів у сумі 182 871 718,88 грн.; на суму 163 070 553, 48 грн.; на суму 19 801 165,40 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 13.08.2009 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ" укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 182 871 718,88 грн.

Позивач, посилаючись на те, що на дату укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог у банку не існувало зобов'язань перед відповідачем в сумі 182 871 718,88 грн., оскільки договори міни та відступлення права вимоги визнані недійсними та неукладеними, звернувся з позовом до суду про визнання недійсним договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2009 року.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову прийшов до висновку, що порушення прав позивача за договором про зарахування не настало та зазначив, що не доведено факту недійсності вчиненого сторонами правочину.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У абз. 5 п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 6/151 договір міни від 13.08.2009 року , укладений між банком та ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ", визнано недійсним.

Відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 41/117, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011, встановлено, що договір відступлення права вимоги від 13.08.2009, сторонами якого є ТОВ "КИЇВЩИНА-ІНВЕСТ" та ТОВ "ФК "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ", є неукладеним.

Згідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-62/7737-2012, залишеного без змін відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року , договір міни від 13.08.2009 року, укладений між банком та АТ "Київська пересувна механізована колона-2", визнано недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 51/140, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012, встановлено, що договір відступлення права вимоги від 13.08.2009, сторонами якого є АТ "Київська пересувна механізована колона-2" та ТОВ "ФК "КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ", є неукладеним.

Згідно ч.1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що передбачено ч.1 ст. 236 ЦК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що зважаючи на те, що договори на суму 182 871 718,88 коп. були визнані в судовому порядку недійсними, то у позивача відсутні грошові зобов'язання по ним.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї з сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що закон пов'язує зарахування однорідних зустрічних вимог із наявністю двохсторонніх грошових зобов'язань.

Відтак, за змістом вказаної норми припинення зобов'язання зарахуванням можливе за умов зустрічності вимог, їх однорідності та безспірності (ясності вимог).

Водночас, суд першої інстанції, при винесені рішення не врахував, що на дату укладання оскаржуваного договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2009 року у банку не існувало зобов'язань перед відповідачем у сумі 182 871 718, 88 грн., таке твердження ґрунтується на висновках у рішеннях суддів по справах № 6\51 (а.с. 34-36), 41\117 (а.с. 37-41), 5011-62\7737-2012 (а.с. 48-51), відповідно до яких договори міни визнані недійсними.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недоржання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуваний договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08. 2009 року, внаслідок відсутності у відповідача грошових вимог до банку не відповідає вимогам ст. ст. 203 та 215 ЦК України.

Зазначені обставини суд першої інстанції до уваги не прийняв, надані сторонами докази належним чином не оцінив та зробив помилковий висновок про відмову в задоволені позовних вимог . Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року скасуванню .

Керуючись ст. ст. 49, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний банк «Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі № 910\4192\14 -задовольнити .

Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року у справі № 910\4192\14 - скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства « Акціонерний комерційний банк «Київ» - задовольнити.

Визнати недійсним договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2009 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КИЇВЩИНА-КАПІТАЛ» та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київщина-Капітал» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-б, код ЄДРПОУ 33692103) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київщина» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, код. ЄДРПОУ 14371869) судовий збір за подання позовної заяви 1 218,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги 609,00 грн.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити господарського суду міста Києва

Матеріали справи № 910\4192\14 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко