Постанова № 40948453, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 911/2149/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 10.09.2014 року розглянувши матеріали апеляційних скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Прокуратури Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року

у справі №911/2149/14 (суддя Ярема В.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Обухівське"

до: 1) Обухівської районної ради;

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1:

1) Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області;

2) Головного управління Держземагенства у Київській області;

про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27.12.2013 року №428.29.VI "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області". Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 виконати передбачені договором №6-1 від 28.05.2012 року роботи по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської, Першотравенської сільських рад та Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та передати результати робіт ПАТ "Обухівське".

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач 2 подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Водночас, 28.07.2014 року не погодившись із вище зазначеним рішенням Прокуратурою Київської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року у справі №911/2149/14 апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та Прокуратури Київської області прийнято до провадження та призначено розгляд справи за участю уповноважених представників сторін.

Представники відповідачів 1, 2, третьої особи 1 та прокурор у судовому засіданні 10.09.2014 року надали пояснення, якими підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах та просили скаргу задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2014 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в апеляційних скаргах та просив скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 10.09.2014 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що третя особа 2 повідомлена про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності її представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, у відповідності до державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003262 від 913.02.1996 року, №003263 від 13.02.1996 року, №003264 від 19.02.1996 року, виданих Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно, радгоспу-комбінату "Обухівський" (правонаступником якого є ПАТ "Обухівське") було передано в користування 2 164,6 га, 1 327 га та 1 687,9 га земель в межах згідно з планом користування.

05.03.2010 року на загальних зборах осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ "Обухівське" було прийнято рішення про розпаювання та приватизацію земель позивача.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації "Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель публічного акціонерного товариства "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад" №385 від 28.03.2012 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003262, 003263, 003264.

28.05.2012 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір на створення (передачу) науково-технічної документації №6-1, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ "Обухівське" в адміністративних межах Першотравенської, Нещерівської сільських рад та Обухівської міської ради, Обухівського району Київської області.

27.12.2013 року Обухівською районною радою було прийнято рішення №428.29.VI, яким затверджено проект приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, розроблений ФОП ОСОБА_2, із визначеним проектом: загальною площею земель, що є об'єктом приватизації - 4 070,59 га, площею земель резервного фонду - 541,54 га, площею земель, передбачених до виділення, як земельні частки (паї) - 3 068,73 га.

Судом першої інстанції встановлено, що даним рішенням Обухівської районної ради №428.29.VI від 27.12.2013, затверджено проект приватизації земель, які перебувають в постійному користуванні ПАТ "Обухівське" згідно з державними актами серії ІІ-КВ №№003262, 003263, 003264, у той час, як передача земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, в тому числі і затвердження проекту приватизації таких земель, в силу вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання рішення Обухівської районної ради №428.29.VI від 27.12.2013 року недійсним з підстав його невідповідності вимогам статей 118, 122 ЗК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить, зокрема, організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів.

Згідно з ст. 186 Земельного кодексу України встановлено порядок розгляду і затвердження землевпорядної документації, зокрема:

а) прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схеми землеустрою після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення;

г) проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями розглядаються і затверджуються власниками землі або землекористувачами;

ґ) робочі землевпорядні проекти, пов'язані з упорядкуванням, докорінним поліпшенням та охороною земель, раціональним їх використанням, після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються замовниками цих проектів.

Тобто, із наведених норм прямо вбачається, що затвердження проектів приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області здійснює Обухівська районна рада, що не було досліджено судом першої інстанції.

При цьому, всупереч ст.ст. 10 та 186 Земельного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку, що затвердження проектів приватизації земель належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, що спростовується наступним.

Відповідно до ст. 186-1 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Згідно з ст. 14-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі земельних відносин належить, зокрема, участь у розробці проектів нормативно-правових актів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

Отже, з наведеного слідує, що до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади не належить затвердження проектів приватизації земель, а лише його участь при його розробці та погодження, що також не було досліджено та враховано судом першої інстанції.

Крім того, із наявного в матеріалах проекту приватизації земель слідує, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі земельних відносин (управління Держземагенства від 08.11.2013 року №3-15/8905) погоджено спірний проект приватизації земель ПАТ "Обухівське".

Також, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, проаналізувавши положення ст. 122 Земельного кодексу дійшов хибного висновку, що передача земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, в тому числі і затвердження проекту приватизації таких земель належить до виключної компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, однак в даній нормі взагалі не йдеться мова про затвердження проектів приватизації земель.

Позивач в своїй позовній заяві, посилаючись на ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, стверджує, що саме центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі земельних відносин затверджує проект приватизації земель.

Проте, із зазначеним колегія суддів також не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, із даної норми слідує, що затвердження проектів приватизації земель здійснює або відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу.

При цьому, як вже вище встановлено, приписом статті 122 Земельного кодексу України не передбачено повноважень щодо затвердження проектів приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах міських і сільських рад областей саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі земельних відносин затверджує проект приватизації земель.

Наведене вище судом першої інстанції не було належним чином досліджено та враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Також, позивач стверджує, що площа сільськогосподарських угідь, яка підлягає поділу в затвердженому проекті визначена в розмірі 3068,70 га замість 3408,3339 га, однак колегією суддів наведене відхиляється, виходячи з наступного.

Так, як слідує із матеріалів справи, на момент приватизації земель позивача, у нього в користування перебувало лише 4070,59 га, оскільки частину раніше наданих земель позивачем було повернено Першотравенській сільській раді, Нещерівській сільській раді, Обухівській міській раді, Обухівській районній державній адміністрації та передано цими органами в користування або власність іншим особам.

З урахуванням вимог ст. 25 Земельного кодексу України площа земель, площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Спірним проектом приватизації земель ПАТ «Обухівське» передбачено наступне:

- загальна площа земель, що є об'єктом приватизації площею 4070,59 га;

- земельні частки (паї) 3068,73 га;

- резервний фонд земель 541,54 га;

- 460,32 га - землі, які виключаються із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу (деградовані, малопродуктивні, заболочені землі, та інші землі, які недоцільно використовувати для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Тобто, із наведеного вбачається, що даним проектом вірно і з врахуванням вимог законодавства встановлено площу сільськогосподарських угідь, яка підлягає поділу.

Зокрема, даний проект приватизації земель площею 3068,73 га погоджено Обухівською районною державною адміністрацією Київської області розпорядженням №401 від 15.11.2013 року, погоджено самим позивачем, що підтверджується протоколом №1 від 30.11.2013 року загальних зборів ПАТ «Обухівське».

Крім того, проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» пройшов Державну експертизу землевпорядної документації від 25.12.2013 року №1814-16е.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнання недійсним рішення Обухівської районної ради від 27.12.2013 року №428.29.VI "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області".

Щодо вимоги зобов'язати ФОП ОСОБА_2 виконати передбачені договором №6-1 від 28.05.2012 року роботи по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської, Першотравенської сільських рад та Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та передати результати робіт ПАТ "Обухівське", колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в порушення законодавчих та договірних положень, відповідач 2 свої господарські зобов'язання в частині створення та передачі позивачу науково-технічної продукції в порядку, визначеному п. 3.1. договору від 28.05.2012 року, а саме шляхом підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі робіт, не виконав, що свідчить про підставність заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача 2 виконати погоджені сторонами роботи.

Однак, зазначене спростовується наступним.

Позивачем в позовній заяві та представником в судовому засіданні не наведено суду жодних порушень положень договору на створення (передачу) науково-технічної документації №6-1 від 28.05.2012 року та не надано відповідних доказів, що виключає можливість встановлення невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за цим договором.

При цьому, слід зазначити, що спірний проект приватизації земель, як вже встановлено судом, відповідає всім вимогам чинного законодавства, що свідчить про належне виконання відповідачем 2 обов'язків по договору №6-1 від 28.05.2012 року.

Відповідно до п. 3.1. даного договору сторонами встановлено, що приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідно акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, на виконання умов даного пункту договору сторонами 31.07.2012 року було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт згідно договору, без будь-яких заперечень та претензій, в якому зазначено, що роботи виконані в повному обсязі.

Крім того, із протоколу №1 від 30.11.2013 року загальних зборів ПАТ «Обухівське» слідує, що членів зборів ознайомлено та ними погоджено проект приватизації земель.

Разом з тим, позивачем при подачі позовної заяви до суду в якості додатку додано спірний проект приватизації земель, що виключає факт неотримання ним даного проекту та спростовує доводи позивача щодо невиконання обов'язків відповідача 2 стосовно передачі позивачу проекту приватизації земель.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що відповідачем належним чином виконанні обов'язки відповідно до умов договору №6-1 від 28.05.2012 року щодо створення та передачі проекту приватизації земель.

У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 виконати передбачені договором №6-1 від 28.05.2012 року роботи по розробці проекту землеустрою щодо приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської, Першотравенської сільських рад та Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та передати результати робіт ПАТ "Обухівське".

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Прокуратури Київської області на рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14, - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 24.06.2014 року у справі №911/2149/14, - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Обухівське" (08701, Київська обл., м. Обухів, мікрорайон Петровський, 26, ідентифікаційний код 00857284) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 218,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Обухівське" (08701, Київська обл., м. Обухів, мікрорайон Петровський, 26, ідентифікаційний код 00857284) в дохід Державного бюджету 1 218,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги Прокуратури Київської області.

6. Доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

7. Справу №911/2149/14 повернути до господарського суду Київської області.

8. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань