Постанова № 40948396, 02.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа№ 910/12633/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від заявника - Терновий В.Л. (довіреність від 01.10.2013);

Панченко Р.М. (довіреність від 01.10.2013);

від боржника - Цвєтков Г.О. (довіреність від 29.07.2014)

розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.07.2014

у справі № 910/12633/14 (суддя Баранов Д.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд"

до Українського консорціуму "Екосорб"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 910/12633/14 відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд".

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 07.08.2014, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 910/12633/14 та порушити справу про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб".

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, виніс оскаржувану ухвалу у даній справі, яка не містить обґрунтування підстав та мотивів відмовляти в порушенні провадження у справі, так як вважає, що в матеріалах справи наявні всі документи та дотримані заявником всі вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" на вказану ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у даній справі та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 02.09.2014.

01.09.2014 через відділ документального забезпечення від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано всі вимоги чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник боржника заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у порушенні провадження у справі про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд", господарський суд м. Києва обґрунтував оскаржувану ухвалу тим, що обставини перебування на розгляді господарського суду заяви про відстрочку виконання рішення суду № 47/2 станом на момент вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство боржника свідчать про наявність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство Український консорціум "Екосорб", а тому можливе задоволення заяви про відстрочку виконання рішення встановить новий строк для погашення заборгованості Українського консорціуму "Екосорб" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд", тобто, виключить безспірність вимог останнього в частині моменту відліку визначеного законодавством строку для погашення заборгованості та її розміру, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, пославшись на ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, на те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, суд першої інстанції відмовив у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Статтею 1 Закону визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірними є ті вимоги, що підтверджені судовим рішенням, та яке не виконане боржником при його примусовому виконанні.

При цьому, Закон про банкрутство не визначає безспірні вимоги як такі, що мають бути на примусовому виконанні на момент звернення кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

З аналізу норм Закону випливає, що однією з умов для порушення справи про банкрутство є докази неспроможності боржника виконати свої грошові зобовязання перед кредиторами протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження. Вказане доведено поданими до суду доказами.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яким підтверджені грошові вимоги до боржника, та невиконання боржником цих грошових зобовязань перед кредитором протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження може слугувати доказом безспірності вимог ініціюючого кредитора (за умови доведення інших підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, передбачених ч. 3 ст. 10 Закону).

Звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства Українського консорціуму "Екосорб", Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" на підтвердження своїх безспірних вимог було подано рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 у справі № 47/2, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 30.08.2012, наказ про примусове виконання рішення та постанов від 07.09.2012 № 47/2, ухвала від 13.12.2012 у справі № 47/2 про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 у справі № 47/2, копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 34526890.

З матеріалів справи вбачається, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 № 47/2, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, встановлено факт прострочення Українського консорціуму "Екосорб" (замовник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" (генпідрядник) виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт, внаслідок чого з відповідача на користь позивача було стягнуто 574 579,20 грн. основного боргу, 123 257,69 грн. інфляційних втрат, 31 361,04 грн. 3% річних, 7 291,00 витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.09.2012 на виконання зазначеного судового рішення та постанов господарським судом міста Києва було видано наказ, який у подальшому пред'явлено до виконання.

01.10.2012 відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34526890 з примусового виконання наказу від 07.09.2012 № 47/2 на суму 736 724,93 грн.

Ухвалою від 13.12.2012 р. господарський суд задовольнив заяву Українського консорціуму "Екосорб", відстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2012 у справі № 47/2 на строк з 13.12.2012 до 13.12.2013.

21.12.2013 виконавче провадження ВП № 34526890 було зупинено на підставі надання судом відстрочки.

Надалі, 08.01.2014 відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м. Києві виконавче провадження ВП № 34526890 було поновлено у зв'язку з закінченням строку відстрочки виконання рішення суду.

Тобто, на час звернення заявника із заявою від 24.06.2014 до суду першої інстанції та на час винесення оскаржуваної ухвали строк невиконання боржником грошових вимог кредитора становив понад три місяці, а розмір цих вимог - понад 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

23.07.2014 Український консорціум "Екосорб" звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення від 24.04.2012 № 47/2, розгляд якої було призначено здійснити в судовому засіданні на 04.08.2014.

Апелянт в апеляційній скарзі наголосив на тому, що рішення по справі № 47/2 про стягнення з відповідача заборгованості не виконується більше двох років, що в свою чергу вплинуло на товариство заявника, а саме позивач опинився у скрутному становищі та зазнав істотних матеріальних втрат.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції апелянтом було зазначено про те, що постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві (Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд") від 27.06.2014 наказ був повернений, у зв'язку з відсутністю у боржника грошових коштів та майна, на яке може бути звернуто стягнення, що також підтверджується встановленими обставинами в ухвалі господарського суду м. Києва від 04.08.2014 у справі №47/2 (копія долучена до відзиву боржника на апеляцій скаргу). Представник боржника у судовому засіданні вказаного не заперечив.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону, якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у порушенні провадження у справі про банкрутство помилково застосував ч. 7 ст. 10 Закону, оскільки безспірність вимог ініціюючого кредитора підтверджена належними та беззаперечними доказами, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 засвідчує безрезультативність вжитих заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами.

А за таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч. 7 ст. 16 Закону, з посиланням на те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спір між сторонами вирішено із набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 № 47/2, а факт подачі Українським консорціумом "Екосорб" заяви про відстрочку виконання вказаного рішення, не встановлює наявності між сторонами спору, а лише свідчить про можливість зміни строку його виконання.

Колегія суддів вважає, що заявником виконано вимоги Закону при зверненні до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в частині подання доказів на підтвердження безспірності своїх вимог до боржника. Вищезазначені документи, подані до суду заявником засвідчують всі передбачені чинним законодавством підстави для порушення провадження у справі про банкрутство щодо боржника у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам справи, неправильно застосовано норми ч. 7 ст. 16 Закону, що є підставами для задоволення апеляційної скарги і скасування оскарженої ухвали від 30.07.2014 у даній справі з прийняттям нового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство та направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду на стадію підготовчого засідання, у тому числі щодо вирішення всіх процесуальних питань, визначених у ч. 9 ст. 16 Закону.

У пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, заснованому на практичному застосуванні положень статті 8 Закону про банкрутство та статті 106 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено, що у разі скасування ухвали про відмову в порушенні справи про банкрутство, справа (заява) передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарського суду в іншому складі суду.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" на ухвалу господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 910/12633/14 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 910/12633/14 скасувати.

3. Порушити провадження у справі № 910/12633/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоб Буд" до Українського консорціуму "Екосорб" про банкрутство

4. Матеріали справи № 910/12633/14 направити до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 08.09.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко