Рішення № 40948221, 14.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 922/3372/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м.Київ, до Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків, про стягнення 8180054,94 грн. за участю представників:

позивача - Опанасенко І.Ю. (довіреність б/н від 11.07.2014р.);

відповідача - Григор'єва І.В. (довіреність № 729 від 17.06.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Південна залізниця", м.Харків, суми основного боргу за Договором фінансового лізингу № П/П-11465/НЮ від 22.09.2011р. в розмірі 7345343,96 грн.; пені в розмірі 351090,84 грн.; 3% річних у розмірі 57687,89 грн.; інфляційних втрат у розмірі 425932,25 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору в розмірі 73080,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3372/14 та розгляд справи призначено на 15.09.2014р. об 11:40 год.

09.09.2014р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, просить припинити провадження у справі в частині позовних вимог в сумі 1406405,29 грн., у зв'язку з перерахуванням відповідачем грошових коштів у цій сумі на рахунок позивача. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 425932,25 грн., пені в розмірі 71896,27 грн. та 3% річних у розмірі 5914,13 грн. відповідач просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованим їх нарахуванням.

Відзив відповідача було долучено судом до матеріалів справи.

15.09.2014р. представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 8221690,99 грн. основного боргу; 592636,83 грн. пені; 83669,76 грн. - 3% річних та 521087,16 грн. інфляційних втрат.

Заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято судом як обґрунтовану та таку, що не суперечить вимогам діючого законодавства; розгляд справи продовжено з її урахуванням.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 07.10.2014р. до 10:40 год.

30.09.2014р. відповідач надав до канцелярії суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, просив суд провадження у справі в частині позовних вимог на суму 5222839,52 грн. припинити; в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 521087,16 грн., пені в розмірі 172949,01 грн. та 3% річних в розмірі 10572,97 грн. - відмовити у задоволенні позову.

06.10.2014р. відповідач подав до суду нові доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких просив суд провадження у справі в частині позовних вимог на суму 6017301,86 грн. припинити; в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 521087,16 грн., пені в розмірі 172949,01 грн. та 3% річних в розмірі 10572,97 грн. - відмовити у задоволенні позову.

Також відповідач подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, з метою вирішення спору шляхом укладення мирової угоди та необхідності додаткового часу для досягнення згоди щодо певних умов угоди.

Після перерви, 07.10.2014р., представник позивача звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги виклав у наступній редакції: стягнути з відповідача 4868524,39 грн. основного боргу; 514713,97 грн. пені; 88460,56 грн. - 3% річних, а також 73080,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.10.2014р. було задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів - по 27.10.2014р.; розгляд справи відкладено на 14.10.2014р. об 11:30 год.

13.10.2014р. відповідач надав до канцелярії суду доповнення до відзиву на позовну заяву зі своїм контррозрахунком штрафних санкцій та просив припинити провадження у справі на суму 6017301,86 грн., у зв'язку зі сплатою заборгованості в цій сумі, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 89495,66 грн. та 3% річних у розмірі 4725,49 грн. через їх необґрунтований розрахунок.

Доповнення до відзиву відповідача були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.10.2014р., представник позивача, посилаючись на те, що станом на 03.10.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась, звернулася до суду з новою заявою про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4868530,78 грн., пеню в сумі 536181,95 грн., 3% річних у сумі 92305,14 грн. та судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, було прийнято судом як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, та продовжено розгляд справи з її урахуванням.

З урахуванням викладеного, заяву позивача про уточнення позовних вимог, подану в попередньому судовому засіданні (07.10.2014р.) було залишено судом без розгляду.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував на підставах, викладених у останніх доповненнях до відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (позивачем) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідачем) було укладено Договір фінансового лізингу № П/П-11465/НЮ на передачу предмета лізингу, визначеного Додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору, позивач зобов'язався передати відповідачу в тимчасове платне володіння і користування предмет лізингу, а саме щебенеочисну машину РМ-80 вартістю 60000000,00 грн., що відповідає встановленим відповідачем технічним умовам, визначеним у Додатку № 2 до Договору.

Згідно п. 3.2. Договору, загальна ціна даного договору визначається, виходячи із підписаних сторонами Графіків нарахування лізингових платежів, які узгоджуються і підписуються сторонами та є невід'ємною частиною Договору. Величина лізингових платежів, що підлягає оплаті, зафіксована у Графіку до Договору і розраховується згідно з пунктами 1.7., 1.8., 1.9. Договору.

У п. 3.3. Договору сторони визначили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем (відповідачем) у безготівковій формі в національній валюті впродовж всього строку фінансового лізингу щомісячно не пізніше 15 числа кожного поточного місяця з урахуванням коефіцієнту коригування. Коефіцієнт коригування розраховується лізингоодержувачем на дату фактичної сплати лізингового платежу. При цьому, пунктом 3.5. Договору погоджено, що лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку:

1) в рахунок сплати прострочених лізингових платежів;

2) в рахунок поточних лізингових платежів.

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк фінансового лізингу складає 84 місяці (лізингових періодів) з наступного дня після дати підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивач за актом приймання-передачі предмету лізингу № 19 від 30.12.2011р. передав відповідачу предмет лізингу та необхідні супровідні документи у повному обсязі.

Проте, відповідач лізингові платежі у встановлені договором строки не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

За розрахунком позивача розмір даної заборгованості станом на 13.10.2014р. склав 4868530,78 грн.

Проте, згідно наданого відповідачем контррозрахунку вбачається, що, з урахуванням здійснених відповідачем платежів (29.08.2014р. - в сумі 1406405,29 грн., 25.09.2014р. - в сумі 1354779,50 грн., 29.09.2014р. - в сумі 2461654,73 грн., 01.10.2014р. - 794463,34 грн.), залишок заборгованості відповідача перед позивачем за період з лютого по вересень 2014 року склав 3572939,36 грн.

Дослідивши здійснені кожною стороною окремо розрахунки заборгованості за Договором фінансового лізингу № П/П-11465/НЮ від 22.09.2011р., суд дійшов висновку, що позивачем було невірно визначено та застосовано коефіцієнт коригування лізингових платежів, у зв'язку з чим невірно визначено загальну суму основного боргу. Натомість, розрахунок, зроблений відповідачем, суд визнав належним та обґрунтованим.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату прийняття рішення у даній справі розмір основного боргу відповідача перед позивачем за спірним Договором склав 3572939,36 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 9.2. Договору, якщо лізингоодержувач порушує передбачені Договором терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно умов Договору, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нарахувати пеню, починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого Договором, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язань.

За розрахунком позивача, сума пені, яку відповідач має сплатити позивачу у зв'язку із простроченням сплати лізингових платежів складає 351090,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 2 даної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав законними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 434468,14 грн. пені та 84845,05 грн. - 3% річних за період прострочення з 16.02.2014р. по 13.10.2014р., включно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 4092252,55 грн., у тому числі: 3572939,36 грн. основного боргу, 434468,14 грн. пені та 84845,05 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд визнав позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" в частині стягнення з відповідача 3572939,36 грн. основного боргу, 434468,14 грн. пені та 84845,05 грн. - 3% річних обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 1295591,42 грн. основного боргу, 101713,81 грн. пені та 7460,09 грн. - 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, буд. 7; код ЄДРПОУ: 01072609; р/р 26009100029 у ХФ АБ "Експрес банк", МФО 350716) на користь Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м.Київ, вул.Щорса, буд. 32-Г, офіс 8; код ЄДРПОУ: 30674235; р/р 26009962486423 в Київському відділенні № 14 ПАТ "ПУМБ" в м.Києві, МФО 334851) - 3572939,36 грн. основного боргу, 434468,14 грн. пені; 84845,05 грн. - 3% річних; 54404,34 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1295591,42 грн. основного боргу, 101713,81 грн. пені та 7460,09 грн. - 3% річних у позові відмовити.

Повне рішення складено 16.10.2014 р.

Суддя Н.М. Кухар