Рішення № 40948160, 15.10.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 918/1225/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс"

до відповідача Приватне підприємство "ІБК "Дедал"

про стягнення заборгованості в сумі 49 220 грн. 42 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Корнійчук Р.В.

від відповідача: представник не з"явився

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до приватного підприємства "ІБК "Дедал" в якому просить стягнути з останнього 40 000,00 (сорок тисяч) гривень передоплати на виконання ремонтних робіт, 3% річних від суми основного боргу за весь час його існування в розмірі 627,95 гривень, інфляційних нарахувань за час прострочення основного боргу в розмірі 4 400,00 гривень, пеню за порушення грошового зобов'язання в розмірі 3 792,47 гривень. Свої вимоги Позивач мотивує тим, що 11 лютого 2014 року він перерахував з власного рахунку на рахунок Відповідача суму, в розмірі 40 000.00 гривень, на підставі платіжного доручення №7604 як передоплату на виконання ремонтних робіт. На даний час ремонтні роботи Відповідачем не виконувались, жодних документів, які б свідчили про виконання таких робіт Позивач не отримував.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимог Позивача не визнає посилаючись на те, що між сторонами не виникли правовідносини щодо виконання ремонтних робіт, так як останніми не було укладено договору підряду, Позивач не надав жодного доказу того, що він створив для відповідача умови, за яких той зміг би приступити до виконання ремонтних робіт, а також доказів того, в яких часових межах він повинен бути здійсненим. Стверджує, що пеня, індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають стягненню за невиконання грошового зобов"язання, а не вимоги про повернення передоплати за підрядні роботи.

Відповідач явку повноважного представника повторно в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 33013 0597476 6, №33013 0603445 7.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

До початку розгляду справи по суті Позивач неодноразово подавав заяви про зміну предмету позову та зменшення суми позову і в поданій останньою заяві про зміну підстави позову просив стягнути з Відповідача 40 000,00 (сорок тисяч) гривень передоплати на виконання ремонтних робіт та проценти у розмірі 2 595.07 грн. за весь час користування безпідставно одержаними грошовими коштами. При цьому як на підставу позову Позивач посилався не те, що 40 000,00 (сорок тисяч) гривень набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак останній, на підставі ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, зобов"язаний повернути їх Позивачу з нарахуванням процентів за користування ними.

Дана заява подана Позивачем до початку розгляду справи по суті, а відтак приймається судом до розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

11 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» перерахувало з власного рахунку на рахунок ПП «ІБК «ДЕДАЛ» суму, в розмірі 40 000,00 гривень, на підставі платіжного доручення №7604, як попередню оплату за виконання ремонтних робіт по АЗС.

У зв'язку із тим, що договір підряду, як правова підстава регулювання правовідносин між сторонами даного спору, не був укладений, тому немає правових підстав для застосування положень про договір підряду щодо вирішення даного спору. Правовідносини між позивачем та відповідачем щодо стягнення із ПП «ІБК «ДЕДАЛ» на користь Товариства «Західенергоресурс» 40 000,00 гривень регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України. Дане твердження пояснюється тим, що правова підстава для отримання коштів відповідачем відпала, оскільки договір про виконання підрядних робіт не був укладеним, а отже зараховані на розрахунковий рахунок ПП «ІБК «ДЕДАЛ» кошти, як попередня оплата за ремонтні роботи по АЗС, вважаються набуті ним безпідставно та утримуються (зберігаються) ним без достатньої на те правової підстави.

Зважаючи на вищевикладене правовідносини між Позивачем та ПП «ІБК «ДЕДАЛ» щодо стягнення 40 000,00 гривень мають бути врегульовані на підставі глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа яка зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що положення глави 83 застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Тому кошти, які перебувають у користуванні Відповідача без належної на те правової підстави підлягають примусовому стягненню на користь Позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у добровільному порядку останній коштів не повернув.

У первинній редакції позову про стягнення заборгованості Товариство «Західенергоресурс» просило стягнути із відповідача також три відсотки річних, суму з урахуванням індексу інфляції, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та неустойку у вигляді пені в порядку статті 624 Цивільного кодексу України. Від даних вимог позивач відмовився у зв'язку із не вірним застосуванням норм цивільного законодавства щодо стягнення грошових коштів із відповідача, сум грошових коштів у вигляді штрафних санкцій та сум за користування коштами що були у користуванні відповідача і подав заяву про зменшення позовних вимог в частині відповідних нарахувань..

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відтак повернення Відповідачем грошових коштів Позивачу не є грошовим зобов"язанням, а є його обов'язком повернути безпідставно отримане майно.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі їх безпідставного набуття, не встановлено Законом, та враховуючи позадоговірний характер спірних правовідносин сторін, господарський суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору доцільним буде застосування статті 8 Цивільного кодексу України, згідно якої передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, використання аналогії можливе лише за наявності достатніх умов, а саме: 1) відносини, до яких застосовується аналогія охоплюється предметом цивільно-правового регулювання (ст.ст. 1, 9 ЦК України); 2) наявність прогалин в їх регулюванні (прогалини в праві); 3) існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; 4) застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Подібними за змістом правовідносинами до правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем є правовідносини, що врегульовуються в параграфі 1 глави 71 Цивільного кодексу України, а саме статтею 1048 даного параграфу, де врегульовано питання одержання позикодавцем процентів за договором позики.

За змістом статті 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України та Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами (постанова ВСУ від 24.01.2006 у справі N 14/130, постанова ВГСУ від 10.06.2008 у справі N 22/249, постанова ВГСУ від 09.04.2013 у справі №5011-70/10168-2012).

Отже, реалізація позивачем права, визначеного ч. 2 ст. 1214 ЦК України шляхом застосування положень ст. 536 ЦК України в сукупності зі ст. 1048 ЦК України, є правомірною та обгрунтованою.

Керуючись частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в сукупності із статтею 1048 Цивільного кодексу України, Товариство «Західенергоресурс» просить суд стягнути із відповідача проценти за користування коштами, які без достатньої правової підстави перебувають у нього.

До винесення рішення зі спору представник позивача подав заяву в якій уточнив періоди нарахування процентів за користування коштами зазначивши при цьому дні їх нарахування.

Проаналізувавши облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період перебування коштів у розмірі 40 000 гривень у користуванні відповідача, починаючи з 11 лютого 2014 року по 18 вересня 2014 року маємо такі показники облікової ставки НБУ:

з 13.08.2013 року по 15.04.2014 року - 6,5 % річних;

з 15.04.2014 року по 17.07.2014 року - 9,5 % річних;

з 17.07.2014 року по 10.10.2014 року-12,5% річних.

Таким чином, із врахуванням періодичності зміни облікової ставки НБУ, кількості днів користування коштами в дані періоди, проценти за користування такими коштами становлять:

40 000 х (6,5% (розмір облік, ставки) : 365 (кількість днів у році) х 63 (кількість днів користування коштами в період дії облікової ставки з 11.02.2014р. по 14.04.20014р. включно) = 448,77 гривень.

40 000 х (9,5% (розмір облік, ставки) : 365 (кількість днів у році) х 93 (кількість днів користування коштами в період дії облікової ставки з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. включно) = 968,22 гривень.

40 000 х (12,5% (розмір облік, ставки) : 365 (кількість днів у році) х 86 (кількість днів користування коштами в період дії облікової ставки з 17.07.20014р. по 10.10.2014р. включно) = 1 178,08 гривень.

Всього :448,77 гривень + 968,22 гривень + 1 178,08 гривень = 2 595 гривень 07 копійок.

З огляду на вищенаведене вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2595.07 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами грунтується на законі, є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Заперечення Відповідача наведені у відзиві в частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних є безпідставними та необгрунтованими, так як стосуються підстав позову, які до початку розгляду справи змінені Позивачем, а в частині вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів спростовуються всім вищенаведеним.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «ІБК «ДЕДАЛ» (35612, Рівненська область Дубенський район с.Варковичі, вул. Шевченка,36, код ЄДРПОУ 35505111) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» (33024, м.Рівне, вул.Макарова,44а, код ЄДРПОУ 37245962) 40 000,00 (сорок тисяч) гривень безпідставно отриманих коштів, проценти у розмірі 2 595,07 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 07 копійок) гривень за весь час користування безпідставно одержаними коштами, 1827 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили..

Суддя Марач В.В.

підписано "17" жовтня 2014 р.