Рішення № 40947900, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9815/14 14.10.14

За позовом Благодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2

Київська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікол"

про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Бойко Р.В.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Мельник М.М. (дов.№19/2 від 14.05.2014),

від відповідача: Федоренко О.П. (дов.№1 від 17.01.2014),

від третьої особи на стороні позивача 1: не з'явився,

від третьої особи на стороні позивача 2: не з'явився,

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Благодійна організація "Благодійний фонд "Назарянин" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9815/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікол", та призначено справу до розгляду на 12.06.2014 року.

11.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2014 року.

12.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 12.06.2014, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, та відклав розгляд справи на 01.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 визначено для розгляду справи № 910/9815/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Балац С.В., Сівакова В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2014 справу № 910/9815/14 прийнято та призначено до розгляду вищезазначеною колегією суддів на 14.08.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 визначено для розгляду справи № 910/9815/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Бойко Р.В., Паламар П.І.

Відповідною ухвалою суду від 14.08.2014 справа № 910/9815/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 25.09.2014 року.

За наслідками судового засідання 25.09.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.10.2014, якою також витребувано у сторін відповідні документи.

06.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані письмові пояснення.

Під час судового засідання 07.10.2014 представник позивача надав суду усні пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмовій формі та подані до суду 06.10.2014 року.

Також, на вимогу суду представником позивача надано до суду оригінал Інвестиційного контракту №1 від 01.07.2009 та копію для долучення до матеріалів справи. Судом роз'яснено, що оригінал вказаного інвестиційного контракту буде повернуто стороні після закінчення розгляду справи по суті.

Відповідач, третя особа на стороні відповідача та третя особа на стороні позивача не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, суд на місці ухвалив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду, як власника земельної ділянки, переданої позивачу у тимчасове довгострокове користування.

За наслідками судового засідання 07.10.2014 судом постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську раду та відкладено у зв'язку із цим судовий розгляд на 14.10.2014 року.

Під час судового засідання 14.10.2014 судом розглянуто заяву відповідача про вжиття заходів забезпечення позову, яка надійшла до суду через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 13.10.2014, та відмовлено у її задоволенні з огляду на таке.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

До того ж, суд не вбачає достатніх підстав вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на те, що у межах справи Господарського суду міста Києва №910/6255/14, судом постановлено ухвалу від 17.06.2014, якою заборонено Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 37772089) вчиняти будь-які дії щодо прийняття в експлуатацію, видання сертифікату/-ів про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 84-А.

Вказаною ухвалою, з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, заборонено державним реєстраторам відділів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, ідентифікаційний код 34691374) та Державної реєстраційної служби України (02660, вул. Марини Раскової, 15, ідентифікаційний код 37508344) вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо об'єкта будівництва - незавершеного будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загальнобудинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 84-А.

Таким чином, оскільки судом постановлено ухвалу від 17.06.2014 у справі №910/6255/14, якою вжито заходи забезпечення, тотожні тим що заявлені Благодійною організацією «Благодійний фонд «Назарянин», тому суд не вбачає підстав повторного вжиття заходів забезпечення позову.

Надалі, позивач надав пояснення по суті спору та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові.

У свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову, надав пояснення, аналогічні тим,що викладені у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Треті особи не направили своїх представників для участі у судовому засіданні, про поважність причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

На виконання рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 04.03.1999 № 153/254 між Благодійною організацією «Благодійний Фонд Назарянин» та Київською міською радою 02.09.1999 укладено Договір на право тимчасового користування землею, за умовами якого позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 986 кв.м строком на 24 роки для обслуговування жилого будинку і господарських будівель по вул.. Студентська, 3 у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується технічною документацією на земельну ділянку - планом тимчасового землекористування № 91132019.

Вказаний договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.09.1999 за № 91-6-00056.

Земельній ділянці позивача присвоєно кадастровий номер 8 000 000 000:91:132:0019.

Як вбачається із Витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 20.01.2014 земельна ділянка позивача (код ділянки 91:132:019) межує з земельною ділянкою, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» (код ділянки 91:132:036), розташованою за адресою м. Київ, вул.. Артема, 84-А.

Водночас позивач зазначає, що відповідач, здійснюючи будівництво багатоповерхового будинку на земельній ділянці 91:132:036 по вул.. Артема, 84-А в м. Києві, в порушення діючого законодавства, звів капітальні споруди (венткамера та вхідна група підземного паркінгу) та паркан на суміжній земельній ділянці позивача 91:132:019 по вул. Студентська, 3 в м. Києві.

Як слідує із позовної заяви, позивач звертався до компетентних органів з приводу порушення його прав відповідачем, як-то: Державної інспекції сільського господарства в м. Києві та спеціалізованої організації що має відповідні повноваження у сфері проведення робіт із землеустрою - ТОВ «Геометікс-плюс».

У якості підтвердження факту протиправного знаходження на території земельної ділянки позивача капітальних споруд та паркану, зведених відповідачем, позивач посилається на акт від 28.01.2014, складений Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві за наслідками перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правіл, яким відмічено порушення норм законодавства з боку підрядної організації ТОВ «Мікол» та замовником будівництва ТОВ «ТОВБудінвест», а саме встановлено, що об'єкт будівництва частково побудовано на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети, а саме венткамера та вхідна група.

Отже, виходячи з норм статей 95 та 152 Земельного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду землі», посилаючись на те, що зведення відповідачем споруд та паркану на земельній ділянці позивача унеможливлює її належне використання позивачем, як землекористувача, Благодійний Фонд «Назарянин» просить суд усунути перешкоди у користуванні означеною ділянкою шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав зі сторони ТОВ «ТОВБудінвест» та зобов'язати відповідача знести (демонтувати) огорожу та капітальні споруди (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), які самовільно збудовані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ Будінвест» на земельній ділянці за кадастровим номером 8 000 000 000691:132:019 ПО ВУЛ. Студентській, 3 в Шевченківському районі м. Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захистсвогоцивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Конституцією України та чинним законодавством передбачено право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Приписи статті 152 Земельного кодексу України, вказують на те, що власники та землекористувачі користуються захистом не лише від порушень, пов'язаних із позбавленням права володіння, а й від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, як то негаторний позов, вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності, відповідно до положень 391 Цивільного кодексу України.

Нормами статті 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що з вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні своїм майном власник повинен звертатися до особи, яка чинить такі перешкоди.

Позивачем такого позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Негаторний позов не може бути пред'явлено, якщо дії відповідача ґрунтуються на відповідному чинному законі чи на договорі.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Звертаючись до суду, позивач вважає, що має право на усунення перешкод в користуванні належної йому на праві тимчасового користування земельної ділянки шляхом знесення (демонтажу) паркану та капітальних споруд (венткамера, вхідна група підземного паркінгу), оскільки зведення зазначених споруд відповідачем відбулось без дозволів на виконання будівельних робіт за протиправним використанням частини земельної ділянки, що належить на праві тимчасового користування позивачу.

Разом з тим, під час судового розгляду судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.07.2009 укладено інвестиційний контракт №1 із змінами та доповненнями внесеними додатковою угодою від 30.10.2009, за умовами п. 1.1, п.п. 2.1.11 якого Благодійна організація «Благодійний Фонд «Назарянин» передав ТОВ «ТОВ Будінвест» в якості інвестиції право використати частину земельної ділянки для будівництва на ній паркінгу згідно проектної документації, а позивач отримає одне парко місце у власність, а також можливість користуватись гостьовими парко місцями у випадку, якщо вони є вільними. Будівництво інших об'єктів на даній земельній ділянці забороняється .

Право позивача, щодо користування земельною ділянкою на час укладання даного контракту встановлюється договором на право тимчасового користування землею від 02.09.1999 року.

Умовами п. 3.2 зазначеного договору, позивачу надано право зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що інвестицією можуть бути право користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем розроблено та погоджено у встановленому законом порядку проектну документацію та отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, як-то: проект будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем та приміщеннями загально будинкового сервісу та торговельної сфери обслуговування по вул. Артема, 84-а в Шевченківському районі м. Києва, проект коригування, дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.12.2012 № КВ 11412244435 тощо.

Факт укладання сторонами Інвестиційного контракту № 1 від 01.07.2009 зі змінами та доповненнями внесеним Додатковою угодою від 30.10.2009, з визначенням обов'язку позивача забезпечити надання відповідачу на весь період здійснення будівництва права користування земельною ділянкою площею 304 кв.м., розташованої на плані тимчасового земельного користування під № 8 000 000 000:91:132:019 в межах міських земель, не наданих у власність чи користування, під літерою В, розташованою по вул.. Студентська, 3 в Шевченківському районі м. Києва, підтверджується наданими до матеріалів справи витягом з пояснювальної записки до проекту будівництва(розділ Генеральний план та благоустрій території том1), витягом із Архітектурно-планувального рішення проекту будівництва(том1), витягом з технічної частини проекту будівництва (том 1), витягом з розділу опалення та вентиляція проекту будівництва (том 1), попереднім договором про наміри, укладеним між сторонами 23.05.2009, та листами Благодійної організації «Благодійний Фонд «Назарянин» направленими на адресу ТОВ «ТОВ Будінвест» стосовно обов'язковості виконання останнім зобов'язань взятих на себе за договором від 23.05.2009 та інвестиційним контрактом №1 від 01.07.2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач здійснював будівництво вентиляційних камер та вхідної групи до паркінгу на частині земельної ділянки розташованої на плані тимчасового земельного користування під № 8 000 000 000:91:132:019по вул. Студентська, 3 в Шевченківському районі м. Києва діяв , в тому числі, на підставі договору, укладеного з позивачем.

Щодо наявного інвестиційного контракту № 1 від 01.07.2009 , укладеного позивачем та відповідачем, предметом якого є надання позивачем відповідачу права прокладання ліній електропередачі, зв'язку, інших інженерних мереж, необхідних для будівництва, через земельну ділянку позивача та права тимчасового складування на земельній ділянці будівельних матеріалів з метою здійснення будівництва, суд зазначає, що у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До того ж, згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Як зазначено судом раніше, вже на час розроблення проектної документації (а саме станом на 2009-2010 роки), позивачу було відомо про здійснення будівництва вентиляційної камери та вхідної групи на частині земельної ділянки, яка передана Благодійному Фонду «Назарянин» у тимчасове користування, проте позивач не надав суду жодного доказу щодо вчинення ним дій на запобігання порушення його прав з боку відповідача.

Натомість матеріали справи містять лист погодження до ордеру № 10102615 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв'язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з підземним гаражем і приміщеннями загально будинкового сервісу з встановленням тимчасової огорожі, який зокрема містить відмітку про надання відповідного погодження з боку Благодійного Фонду «Назарянин».

Судом також критично оцінюються посилання позивача на акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеного інспекцією 28.01.2014, як на належний доказ неправомірного здійснення відповідачем будівництва вентиляційної камери та вхідної групи до підземного паркінгу на частині земельної ділянки, що передана у тимчасове користування позивача, виходячи з наступного

На підставі зазначеного акту винесена постанова від 06.02.2014 про притягнення відповідача до відповідальності. Однак, зазначена постанова визнана протиправною та скасована постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 у справі № 826/3248/14 винесеною за наслідками розгляду позову ТОВ «ТОВ Будінвест» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за участі прокуратури Шевченківського району м. Києва.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Всебічно та повно проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази та надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку, що позивачем, як особою, на яку покладено обов'язок доказування у господарському процесі, не доведено належними та допустимими доказами факту протиправного знаходження на території земельної ділянки позивача капітальних споруд та паркану, зведених відповідачем, а отже не доведено наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Одночасно, суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на нижчевикладене.

Положеннями частини 1 статті 251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до стаття 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Одночасно суд відзначає, що за змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки у межах розгляду даної господарської справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому заява відповідача про застосування строків позовної давності є такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Благодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2 Київська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікол" про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.10.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 17.10.2014 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя Р.В. Бойко

Суддя П.І. Паламар