Рішення № 40947887, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17480/14 16.10.14

за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

до державного підприємства "Укроборонлізінг"

про стягнення 37 254,76 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Гріх Л.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Укроборонлізінг" про стягнення 37254,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 44 від 31.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/17480/14, розгляд останньої призначено на 11.09.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 02.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.09.2014 р. та 29.09.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, серед яких копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, з якої вбачається, що останній знаходиться за іншою адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, будівля № 2.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.10.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.10.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

31.01.2013 р. між публічним акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі - постачальник) в особі Кам'янець-Подільського міського РЕМ та державним підприємством "Укроборонлізінг" (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 44 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 580 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Положеннями п. 1 Додатку № 10 від 31.01.2013 р. до Договору передбачено, що споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно з Додатком № 1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період до 10 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку.

17.04.2014 р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 44 та попередження про припинення подачі енергії у разі неоплати заборгованості протягом 3 операційних днів, які були отримані уповноваженим представником відповідача.

У порушення умов Договору та додатків до нього, відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлену електричну енергію у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за квітень 2014 року в розмірі 33479,49 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за квітень 2014 року в розмірі 33479,49 грн. документально підтверджений, відповідачем не спростований, а тому вимога про його стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2047,54 грн. інфляційних втрат, 296,48 грн. 3% річних та 1431,25 грн. пені.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 Договору з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи наведене, зобов'язання вважається простроченим з 10.04.2014 р.

За розрахунком суду суми пені, інфляційних та 3% річних є більшими. Оскільки підстави для стягнення сум більших, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 2047,54 грн. інфляційних втрат, 296,48 грн. 3% річних та 1431,25 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Укроборонлізінг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, будівля № 2, код 30488626) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (29016, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, код 22767506) 33479 (тридцять три тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. основного боргу, 2047 (дві тисячі сорок сім) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 48 коп. 3% річних, 1431 (одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 25 коп. пені та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова