Рішення № 40947809, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5038/14 16.10.14

За позовом Державного підприємства «Одеська залізниця»

До Державного агентства резерву України

Про стягнення 185 219,40 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ротар І.В. - по дов. № б/н від 02.01.2014

Від відповідача Михайлюк А.З. - по дов. № 1236/0/4-14 від 01.04.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Одеська залізниця» про стягнення з Державного агентства резерву України 185 219,40 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.032014 порушено провадження у справі № 910/5038/14 та призначено справу до розгляду на 10.04.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 10.04.2014 відзиві проти позовних вимог заперечує, оскільки до Держрезерву кошториси витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей на 2013 рік зберігачем надавалися тричі і тричі повертався із зауваженнями, оскільки структурним підрозділами Держрезерву України був виявлений ряд порушень, який потребував виправлень з боку зберігача. У зв'язку з переміщенням у 2 кварталі 2013 року матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з відділових лікарень ст.ст. Котовськ, ім. Т. Шевченка, Знам'янка, Херсон на пункт зберігання головного матеріально-технічного складу ст. Овідіополь створено новий пункт зберігання Овідіополь. У зв'язку з утворенням якого, для визначення розміру суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на одиницю виміру об'єкту, відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року № 532, виникла необхідність уточнення розміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на зазначеному складі. Схема розміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складі Овідіополь до кошторису не надавалася. Держрезервом було повернуто кошторис ДП «Одеська залізниця» з рядом зауважень (лист № 2556/0/4-13 від 18.06.2013) та зазначенням необхідності надання схеми розміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на складі Овідіополь. Вдруге до кошторису витрат на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву зберігачем було додано схему пункту зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Після вивчення схеми розміщення об'єктів на складі Овідіополь відповідачем було надано ряд суттєвих зауважень до наданого кошторису. У кошторисі, що надійшов втретє зберігачем не було враховано співвідношення необхідних пропорцій між площею, що займають матеріальні цінності мобілізаційного резерву, та площею складу. Із документів, які направленні позивачем не вбачається, що витрати понесені зберігачем здійсненні саме на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Позивачем в судовому засіданні 10.04.2014 подано клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Відповідач в судовому засіданні 10.04.2014 проти клопотання позивача заперечень не навів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 у справі № 910/5038/14 призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до надання висновку експерта.

10.09.2014 на адресу суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/5038/14 разом з висновком експерта № 5065/14-45 від 29.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 поновлено провадження у справі № 910/5038/14 та призначено до розгляду на 30.09.2014.

Відповідачем 30.09.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 30.09.2014 заперечень проти задоволення клопотання відповідача не навів.

В судовому засіданні 30.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 07.10.2014.

Відповідачем 07.10.2014 до відділу діловодства суду подані пояснення, в яких вважає, висновок експерта № 5065/14-45 від 29.08.2014 є таким, що виконаний без урахування норм чинного законодавства та не містить повних та об'єктивних відповідей на порушенні питання. а отже не може братися до уваги судом.

В судовому засіданні 07.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.10.2014.

В судовому засіданні 16.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (комітет), правонаступником якого є Державне агентство резерву України та Державним підприємством «Одеська залізниця» було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № № ОД/НР-03-670-НЮ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (цінності) без користування ними зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Згідно з п. 1.2. договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно затвердженого номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені цим договором форми актів затверджуються комітетом.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість витрат на утримання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 185 219,40 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 2.1. договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.

Згідно з п. 3.1. договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відповідно до п 4.1. договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого комітетом зведеного кошторису витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.

Згідно з п. 4.2. договору кошторис розрахунку витрат на утримання цінностей, направлений зберігачем на погодження комітету, повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.

Оскільки, відповідач не визначив розмір суми витрат на 2013 рік, позивач склав кошторис на 2013 рік та звітні документи щодо фактичних витрат на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву на 2013 рік виходячи з власних розрахунків середнього розміру суми витрат зберігання матеріальних цінностей на 1 кв. м. складського приміщення.

Позивач листом № 2/42 від 29.01.2013 направив відповідачу для затвердження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік, який був повернути позивачу без погодження листом № 2556/0/4-13 від 18.06.2013 із зазначенням недоліків поданого кошторису.

Вдруге позивач направив відповідачу для затвердження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік листом № 2/178 від 16.07.2013, з виправленням зауважень, визначених у листі відповідача № 2556/0/4-13 від 18.06.2013. Зазначений кошторис був повернутий відповідачем без погодження листом № 2556/0/4-13 від 11.09.2013.

Втретє позивач направив відповідачу для затвердження кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік листом № НР-04/287 від 17.10.2013, з виправленням зауважень, визначених у листі відповідача № 3962/0/4-13 від 11.09.2013. Зазначений кошторис був повернутий відповідачем без погодження листом № 5761/0/4-13 від 12.12.2013 з новими зауваженнями, які не були вказані у попередніх листах відповідача.

Згідно з п. 4.3. договору зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Позивачем було складено звіт про фактичні витрати за 4-й квартал 2013 року на суму 185 219,40 грн., який відповідачем не підписано і печаткою не посвідчено.

Також позивачем складено акт виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 4-й квартал 2013 року на суму 185 219,40 грн. Вказаний акт підписаний в односторонньому порядку позивачем, відповідачем вказаний акт не підписаний і печаткою не посвідчений.

Листом № 2/19 від 24.01.2014 позивач направив відповідачу звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року на суму 185 219,04 грн. Листом № 554/0/4-14 від 11.02.2014 відповідач повернув звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей та мотивував це непогодженням кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік.

У листі № 5761/0/4-13 від 12.12.2013, щодо недоліків кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2013 рік, відповідач зазначив лише зауваження по витратам Головного матеріально-технічному складу ст. Овідіополь служби матеріально-технічного постачання Одеської залізниці.

Підприємствам, що здійснюють зберігання цінностей державного матеріального резерву, відшкодування витрат з державного бюджету передбачене п. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 затверджений Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі - Порядок), який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Згідно з п. 2 Порядку сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Відповідно до п. 3 Порядку суми витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначаються з урахуванням:

1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

2) середнього розміру суми витрат;

3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву;

4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Згідно з п. 5 Порядку держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.

Відповідно до п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно статті 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання (ч. 1).

Умовами укладеного між сторонами договору не визначено строк зберігання матеріальних цінностей. При цьому, законодавством передбачено відшкодування тільки витрат, а не оплата послуг зі зберігання, тобто договір зберігання в даному випадку є безоплатним.

Пунктом 4.4. договору сторони узгодили, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п. 4.3. цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014, з метою визначення вартості понесених витрат за зберігання матеріальних цінностей за 4-й квартал 2013 року у справі № 910/5038/14 було призначено судову бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставлені питання документального підтвердження та фактичного розміру понесених позивачем витрат на зберіганням матеріальних цінностей та їх розміру.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно висновку експерта № 5065/14-45 від 29.08.2014 встановлено наступне:

- витрати Державного підприємства «Одеська залізниця» на зберігання цінностей державного матеріального резерву за 4-й квартал 2013 року в рамках виконання умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими документами та обліковими регістрами підприємства;

- сума понесених витрат Державного підприємства «Одеська залізниця» за 4-й квартал 2013 року по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей за договором № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 становить 154 354,03 грн., крім того ПДВ - 30 870,81 грн., разом 185 224,84 грн.;

- механізм розрахунку суми витрат ДП «Одеська залізниця» по відповідальному зберіганню мобілізаційного резерву відповідає порядку, встановленому КМУ № 532 від 12.04.2012, крім визначення суми понесених витрат за спожиту електроенергію Головним матеріально-технічним складом Одеської залізниці;

- механізм розрахунку суми витрат ДП «Одеська залізниця» по відповідальному зберіганню мобілізаційного резерву відповідає «Порядку відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, узгодженого Держкомрезервом та Укрзалізницею 17.01.2003.

Стосовно невідповідності механізму розрахунку витрат за спожиту електроенергію слід зазначити наступне

Експерт у висновку (стр. 31) зазначає, що «ДП «Одеська залізниця» до статті витрат «вартість електричної енергії» за 4-й квартал 2013 року віднесено загальну суму понесених витрат за спожиту електроенергію в розмірі 5 982,19 грн. з урахуванням питомої ваги витрат.»

Експерт у висновку (стр. 32) зазначає, що «загальна сума понесених витрат ДП «Одеська залізниця» за спожиту електроенергію за період 4-й квартал 2013 року становить 5 982,19 грн. (3 748,89 грн. + 1 424,72 грн. + 808,58 грн.), що на 9 632,81 грн. менше порівняно з запланованою за Кошторисом витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Одеській залізниці на 2013 рік (дані наведено поквартально) сумою в розмірі 15 615,00 грн.

Враховуючи наведене, ДП «Одеська залізниця» при зберіганні матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву витрачено електричної енергії на освітлення складських приміщень (майданчиків) на загальну суму 5 982,19 грн., що документально підтверджується первинними бухгалтерськими документами та обліковими регістрами підприємства за відповідні звітні періоди.»

Невідповідність стосується розміру визначених позивачем витрат за електричну енергію порівняно із сумою що зазначена в кошторисі. Разом з цим, позивачем пред'явлено до стягнення суму витрат, що зазначена у звіті за 4-й квартал 2013 року (пункт витрат «вартість електроенергії») та складає 5 982,19 грн.

Слід зазначити, що експертом у висновку (стр. 46) при підсумку всіх витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, в тому числі за електричну енергію, визначену експертом в розмірі 5 982,19 грн. встановлено, що загалом ДП «Одеська залізниця» понесено витрат на загальну суму 185 224,846 грн. крім того ПДВ - 30 870,87 грн.

З огляду на викладене, суду дійшов висновку, що вказаний висновок судової експертизи приймається до уваги як доказ в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, та приймається судом як доказ в підтвердження розміру понесених позивачем витрат на зберігання за 4-й квартал 2013 року мобілізаційного резерву в заявленій до стягнення сумі - 185 219,40 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного відшкодування позивачу витрат за зберігання цінностей за 4-й квартал 2013 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 185 219,40 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 185 219,40 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Державного підприємства «Одеська залізниця» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 185 219 (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 3 704 (три тисячі сімсот чотири) грн. 40 коп. судового збору.

Повне рішення складено 20.10.2014.

СуддяВ.В. Сівакова