Ухвала суду № 40947760, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/6589/14 16.10.14

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/6589/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-2012"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

про стягнення 662 772,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від стягувача Поцелов А.О. (за довіреністю)

від боржник Резвова О.В. (за довіреністю)

від ВДВС Максимів М.М. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-2012" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" про стягнення 838131,72 грн. (400409,29 грн. основного боргу, 421825,42 грн. пені, 11110,14 грн. 3% річних, 4786,87 грн. інфляційних).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 03/3 від 11.03.2013 р. та № 02/05 від 13.05.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-2012" 203652,67 грн. основного боргу, 28609,36 грн. пені, 9861,63 грн. 3% річних, 25377,47 грн. інфляційних втрат, 5350,00 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено, повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-2012" з Державного бюджету України 2676,74 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. у справі № 910/6589/14 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. у справі № 910/6589/14 залишено без змін.

08.08.2014 р. на примусове виконання вказаного рішення, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р., видано наказ.

08.09.2014 р. через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" надійшла скарга на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 27.08.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 44511749.

Відповідно до відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" станом на 08.09.2014 р. матеріали справи знаходяться у Вищому господарському суді України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. вирішення питання про прийняття скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві було відкладено до повернення матеріалів справи № 910/6589/14 до Господарського суду міста Києва.

02.10.2014 р. матеріали справи № 910/6589/14 було повернено до Господарського суду міста Києва з Вищого господарського суду України.

Згідно зі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. прийнято до розгляду скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, розгляд останньої призначено на 16.10.2014 р.

16.10.2014 р. через канцелярію суду від стягувача надійшли письмові заперечення на скаргу, в яких останній просив відмовити у задоволенні скарги, зазначивши, що дії державного виконавця не суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представник боржника просив задовольнити скаргу, надав усні пояснення по справі.

Присутній у судовому засіданні державний виконавець надав належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 44511749, у задоволенні скарги просив відмовити, зазначивши, що при винесені оскаржуваної постанови ним були дотримані вимоги чинного законодавства.

Дослідивши матеріали поданої скарги, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку, що зазначена скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 19 Закону Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

27.08.2014 р. державним виконавцем на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження ВП № 44511749 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач у заяві про прийняття судового наказу до виконання просив одночасно з відкриттям виконавчого провадження накласти арешт на усе майно та рахунки боржника.

Постановою від 27.08.2014 р. державний виконавець наклав арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення та заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна боржника лише в межах суми боргу.

Скаржник зазначає, що вказаними діями державний виконавець унеможливив добровільне виконання рішення суду, а також позбавив боржника можливості добровільного виконання постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника 28.08.2014 р. Отже, державним виконавцем не порушено вимоги чинного законодавства.

Як передбачено нормами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Оскільки у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач просив накласти арешт на майно та кошти боржника, то головним державним виконавцем дотримано порядок здійснення виконавчих дій, які не суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, посилання скаржника на те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує його право на добровільне виконання рішення є безпідставними.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121І ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Суддя О.Г. Удалова