Рішення № 40947676, 07.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6251/14 07.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"

до Головного управління Державної фельд'єгерської служби України

про стягнення грошових коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

Суддя Пригунова А.Б.

Суддя Спичак О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Бойко С.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: Кравець М.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 07 жовтня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

07 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 03.04.2014/7-Вих від 03.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (відповідач) заборгованості за генеральною угодою № 9-11/К від 03.03.2011 року в сумі 188 516,10 грн. з них збитки - 184 718,00 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень), пені /п. 9.4. генеральної угоди/ - 3 509,64 грн. (три тисячі п'ятсот дев'ять гривень 64 копійки та 3 % річних - 288,46 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 46 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Виконавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за генеральною угодою № 9-11/К від 03.03.2011 року, зокрема, у визначені відповідною угодою строки не здійснив доставку цінних відправлень позивача, як Замовника, внаслідок чого останньому були завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6251/14, розгляд справи призначено на 29.04.2014 року.

В судовому засіданні 29 квітня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 27 травня 2013 року до 10:40.

27 травня 2014 року судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 27.05.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6251/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.; суддя Стасюк С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 року справу № 910/6251/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Спичак О.М.; суддя Стасюк С.В., розгляд справи призначено на 08.07.2014 року.

Розпорядженням від 08.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6251/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Спичак О.М., у зв'язку із перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року справу № 910/6251/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

В судовому засіданні 29 липня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 19 серпня 2014 року до 14:20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року розгляд справи, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 04.09.2014 року.

В судовому засіданні 04 вересня 2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 16 вересня 2014 року до 10:20.

Розпорядженням від 16.09.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/6251/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Пригунова А.Б.; суддя Спичак О.М., у зв'язку із перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року справу № 910/6251/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Пригунова А.Б.; суддя Спичак О.М., розгляд справи призначено на 07.10.2014 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

29 липня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д «Про заміну неналежного відповідача» в задоволенні якого судом, з підстав його необґрунтованості в аспекті вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, і зокрема з підстав укладення Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України /ідент. код 14292513/ генеральної угоди № 9-11/К від 03.03.2011 року саме з ПАТ "Терра Банк" /ідент. код 24425738/, було відмовлено.

Окрім того, 29 липня 2014 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло також клопотання б/н б/д «Про визнання обставин непереборної сили», яке було відхилено судом, оскільки у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна самостійно довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи то заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2011 року між Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (надалі - Виконавець) та Публічним Акціонерним Товариством «Терра Банк» (далі - Замовник) (разом - сторони) укладено генеральну угоду № 9-11/К (копія угоди в справі, по тексту - Договір або Угода) згідно зі ст. 1 якої Виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень Замовника на умовах, визначених Угодою. Конфіденційність і збереження доставки відправлень гарантується Виконавцем.

Позивач стверджує, що 11.03.2014 року Замовником було передано Виконавцю для відправлення з Сімферопольської дирекції (відділення № 26) позивача дві цінні посилки з оголошеною цінністю 92 359,00 грн. кожна, а загальною вартістю 184 718,00 грн., з яких одна направлялась до відділення № 39 позивача (м. Ужгород), а інша до відділення № 25 позивача (м. Луганськ), що підтверджується реєстрами на кореспонденцію, що направляється через Державну фельд'єгерську службу України № 5 та № 6, які підписані представником відповідача - Новаковичем Р.В. однак, станом на 18.03.2014 матеріальні цінності, які передавались відповідачу за Договором, згідно реєстрів, для їх доставки до відділення № 39 позивача (м. Ужгород) та відділення № 25 позивача (м. Луганськ), Замовнику не повернуто, а вищевказаними адресатами в пункті призначення не отримані, внаслідок чого Замовнику було завдано 184 718,00 грн. збитків, які останній просить стягнути з Виконавця з урахуванням нарахованих санкцій, що складаються з 3 509,64 грн. - пені та 288,46 грн. - 3% річних.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у відзиві вказав, що захоплення Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в АР Крим озброєними людьми у військовій формі без знаків розрізнення є надзвичайною, невідворотною подією, у зв'язку з чим вказані обставини, відповідно до ст.ст. 6, 617 Цивільного кодексу України, є обставинами непереборної сили, що призвели до неможливості виконання умов Договору. Крім того, відповідач вказує, що Виконавцем зобов'язання є Головне управління Державної фельд'єгерської служби України в АР Крим.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 03 березня 2011 року між сторонами було укладено генеральну угоду № 9-11/К за ст. 1 якої Виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень Замовника на умовах, визначених Угодою. Конфіденційність і збереження доставки відправлень гарантується Виконавцем.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Договору Виконавець забезпечує доставку відправлень Замовника на адресу юридичних осіб з м. Києва до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти та АР Крим; відправлень на адресу Замовника від структурних підрозділів Замовника, розташованих в обласних центрах України, містах Сімферополь, Севастополь та Ялта в АР Крим; відправлень між структурними підрозділами Замовника, розташованими в обласних центрах України, містах Сімферополь, Севастополь та Ялта в АР Крим.

Як вбачається з п. 5.1.1 ст. 5 Договору Виконавець зобов'язаний прийняти відправлення Замовника відповідно до п.п. 2.2, 2.3 та статті 3 Договору.

Згідно з п. 5.1.2 ст. 5 Договору Виконавець зобов'язаний доставити відправлення до пункту призначення в строк, передбачений п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 2.4. ст. 2 Договору, термін доставки відправлень з м. Києва до обласних центрів України та АР Крим встановлюється в 1 добу - за умови приймання відправлень до 13:00, в 2 доби - за умови приймання відправлень після 13:00, не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні. Термін доставки відправлень на адресу Замовника від структурних підрозділів позивача, розташованих в обласних центрах України та АР Крим встановлюється в 2 доби, не враховуючи день приймання відправлень Виконавцем, а також вихідні і святкові дні. Термін доставки відправлень між обласними центрами та АР Крим встановлюється до 3 діб, не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2014 року позивачем передано відповідачу для відправлення з Сімферопольської дирекції (відділення №26) позивача дві цінні посилки з оголошеною цінністю 92 359 грн кожна (загальною вартістю 184 718 грн), з яких одна направлялась до відділення №39 позивача (м. Ужгород), а інша до відділення № 25 позивача (м. Луганськ), що підтверджується реєстрами на кореспонденцію, що направляється через Державну фельд'єгерську службу України № 6 від 14.02.2014 року та № 5 від 14.02.2014 року відповідно, а також прибутково-видатковими касовими ордерами від 11.03.2014 року № 113243, № 113284 (копії документів долучено до матеріалів справи).

В то же час, станом на 18.03.2014 матеріальні цінності, які передавались відповідачу за договором, згідно реєстрів, для їх доставки до відділення № 39 позивача (м. Ужгород) та відділення № 25 позивача (м. Луганськ), вищевказаними адресатами в пункті призначення не отримані, позивачу їх повернуто не було.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 7.1.1 ст. 7 Договору Виконавець несе цивільно-правову за прийняті від Замовника відправлення тільки в межах оголошеної цінності відправлень.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що доставку відправлень загальною оголошеною цінністю в сумі 184 718 грн. за Договором здійснено не було, матеріальні цінності Замовнику не повернуто.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що захоплення Головного управління Державної фельд'єгерської служби України в АР Крим озброєними людьми у військовій формі без знаків розрізнення є надзвичайною, невідворотною подією, у зв'язку з чим вказані обставини, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України та ст. 6 договору, є обставинами непереборної сили, що призвели до неможливості виконання умов договору. Крім того, вказує що виконавцем зобов'язання є Головне управління Державної фельд'єгерської служби України в АР Крим.

Таким чином, відповідач, не заперечуючи той факт, що зобов'язання за Договором ним не було виконано, стверджує, що перешкодою для його виконання стала непереборна сила.

З метою з'ясування інформації щодо наявності факту форс-мажорних обставин на території АР Крим (м. Сімферополь) станом на 11.03.2014 року, суд звернувся із запитом до Торгово-промислової палати України по справі № 910/6251/14 від 19.08.2014 року.

Як вбачається з відповіді Торгово-промислової палати України № 2677/05-5 від 29 серпня 2014 року, згідно із законодавством України форс-мажорні обставини на території України підтверджує Торгово-промислова палата України. ТПП України підтверджує наявність форс-мажорних обставин за кожною визначеною угодою (договором, контрактом) відповідно до їх умов, а не обставин форс-мажору взагалі. Встановлення та підтвердження форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку за заявою зацікавленої сторони. Для проведення експертизи на предмет встановлення форс-мажорних обставин і видачі документа, що їх підтверджує, заявник звертається в ТПП України із заявою та письмовими доказам, що підтверджують настання обставин непереборної сили. Перелік цих доказів у кожному випадку є індивідуальним залежно від обставин.

Суд відмічає, що станом на час розгляду справи № 910/6251/14 підтвердження з ТПП України наявності форс-мажорних обставин за договором відповідачем надано не було.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні положення містяться і в п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів доставки відправлень за Договором до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Замовника на користь Виконавця грошових коштів в розмірі 184 718,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 18.03.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 18.03.2014/13-Вих в якій вимагав в триденний строк, з дати отримання претензії, виконати свої зобов'язання за Договором та доставити в визначені Реєстрами пункти призначення матеріальні цінності, які передані позивачем для відправлення відповідачем, або відшкодувати позивачу завдані через неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором збитки, у межах оголошеної цінності відправлень в розмірі 184 718 грн. (копія долучена до матеріалів справи).

З відповіді на претензію вбачається, що у зв'язку із соціальною і політичною ситуацією в Україні та АР Крим, представниками силового блоку АР Крим 11.03.2014 року вилучено цінні відправлення, що є обставиною, яка відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України є непереборною силою (міститься в матеріалах справи).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин невиконання з боку Виконавця умов Договору перед замовником щодо доставки відправлень, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 288,46 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 15.03.2014 року по 02.04.2014 року.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Договору у разі несвоєчасного виконання доставки відправлень, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожну добу затримки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, діючої в період прострочки.

Однак, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У зв'язку з цим, розрахована пеня за період з 15.03.2014 року по 02.04.2014 року в розмірі 3 509,64 грн. є такою, що розрахована невірно.

Так, подвійна облікова ставка НБУ за період з 15.03.2014 року по 02.04.2014 року становить 0,036%.

Таким чином, правильним є наступний розрахунок:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення18471815.03.2014 - 02.04.2014196.5000 %0.036 %*1250.01У зв'язку з викладеним, розмір пені за завдані відповідачем збитки за Договором становить 1 250,01 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 186 256,47 грн. з них збитки - 184 718,00 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень), пені /п. 9.4. Угоди/ - 1 250,01 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 01 копійка) та 3% річних - 288,46 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 46 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 725,07 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Державної фельд'єгерської служби України (ідентифікаційний код 14292513, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 19, р/р 31255272210055, банк: Державне казначейство України, МФО 820172), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (ідентифікаційний код 24425738, адреса: 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28 В, к/р 3739901001 в ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 380601), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: збитків - 184 718,00 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень), 3% річних - 288,46 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 46 копійок), пені - 1 250,01 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 01 копійка) та судові витрати - 3 725,07 грн. (три тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 07 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.10.2014р.

Головуючий суддя О.В. Котков

Суддя А.Б. Пригунова

Суддя О.М. Спичак