Ухвала суду № 40947619, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/9552/13 14.10.14

За скаргою Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю

На дії відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД»

До Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю

Про стягнення 183 892,44 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представник сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»: Галков І.О. представник за довіреністю № б/н від 10.01.14.

Від Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю: Мариношенко К.А. представник за довіреністю № б/н від 24.04.13.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД »: Пінчук-Ніколайчук Ю.В.

представник за довіреністю № б/н від 17.03.14.

Від ДВС: не з'явився

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.13. у справі № 910/9552/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.14.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 172 568,28 грн., пеню у розмірі 9 002,63 грн., 3% річних у розмірі 2 132,78 грн., збитки від інфляції в розмірі 170,76 грн., судовий збір у розмірі 3 677,49 грн. (яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.03.14. у даній справі).

03.04.14. на виконання вищевказаного рішення та постанови судом був виданий відповідний наказ.

02.06.14. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю на дії відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.14. вищевказана скаргу призначено до розгляду на 24.07.14.

10.07.14. матеріали справи були направлені до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг», яка була подана на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.14. у даній справі.

Після повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва ухвалою суду від 05.09.14. скаргу призначено до розгляду на 30.09.14.

В судовому засіданні 30.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.10.14.

При цьому ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.14. було здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 910/9552/13 та замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД ».

13.10.14. скаржником через відділ діловодства суду було подано уточнення до поданої скарги, відповідно до яких Фірма «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Козирєвої Т.І. щодо винесення постанови від 29.04.14. по ВП № 43149910 про накладення арешту на кошти боржника;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Козирєвої Т.І. щодо винесення постанови від 09.04.14. по ВП № 43149910 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

В судовому засіданні 14.10.14. представником скаржника підтримано скаргу в повному обсязі.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» в судовому засіданні 14.10.14. проти скарги заперечували.

Представник ДВС в судове засідання 14.10.14. не з'явився, письмових пояснень по справі не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що за приписами ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що були присутні в судовому засіданні 14.10.14., Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова від 09.04.14. по ВП № 43149910 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження відправлена скаржнику лише 25.04.14., а арешт на грошові кошти боржника вказаною постановою було накладено на значно більшу суму ніж сума до стягнення встановлена за наказом Господарського суду міста Києва від 03.04.14.

Крім того, скаржник посилається на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.14. про відстрочку на один рік до 15.04.15. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.13. у справі № 910/9552/13 відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві не виконана, виконавче провадження ВП № 43149910 не зупинено.

Окрім зазначеного скаржник вказує на те, що згідно даних, що містяться в єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень 09.04.14. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Козиревою Тетяною Ігорівною винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не надіслав фірмі «Т.М.М.»-ТОВ взагалі.

З наявних в матеріалах скарги копій документів судом встановлено наступне.

09.04.14. головним державним виконавцем Козиревою Тетяною Ігорівною органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову ВП № 42931932 про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 03.04.14. № 910/9552/13.

09.04.14. головним державним виконавцем Козиревою Тетяною Ігорівною органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову ВП № 42931932 про накладення арешту на кошти боржника.

09.04.14. головним державним виконавцем Козиревою Тетяною Ігорівною органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову ВП № 42931932 про накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами

Суд наголошує на тому, що для розгляду скарги ухвалами суду від скаржника та відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві витребовувались всі матеріали виконавчого провадження ВП № 42650037.

Проте, представники ДВС в судові засідання не з'являлись, і матеріали виконавчого провадження на ДВС, ні скаржником суду надані не були, в зв'язку з чим не може дійти жодного висновку про те, чи направлялась відповідачу і якою датою постанова від 09.04.14. ВП № 42931932 про накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження.

Разом з тим, судом враховано наступне.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Згідно з приписами ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Таким чином, скаржник, як зацікавлена особа був не позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження ВП № 42650037, зробити з них копії та надати їх суду для доведення своєї правової позиції, викладеної при зверненні з даною скаргою.

Додатково суд звертає увагу на те, що Фірма «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Козирєвої Т.І. щодо винесення постанови від 09.04.14. по ВП № 43149910 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, в той час як на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.04.14. було відкрито виконавче провадження ВП № 42931932.

Крім того, постановою від 20.08.14. було звільнення з-під арешту майно відповідача, накладеного постановою від 09.04.14. ВП № 42931932.

Стосовно посилається скаржника на те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.14. про відстрочку на один рік до 15.04.15. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.13. у справі № 910/9552/13 відділом Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві не виконана, виконавче провадження ВП № 43149910 не зупинено, суд акцентує вагу на тому, що постановою Вищого господарського суду України від 29.07.14. у справі № 910/9552/13 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.14. про відстрочку на один рік до 15.04.15. виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.13. у справі № 910/9552/13 скасовано.

Окрім викладеного вище суд зауважує, що оскільки до матеріалів скарги не було подано жодних доказів направлення боржнику чи отримання останнім оскаржуваної постанови від 09.04.14. по ВП № 43149910, в суду відсутня можливість дійти будь-якого висновку про наявність чи відсутність підстав того, що скаржником було пропущено встановлений законом строк на звернення з даною чкаргою до суду.

З приводу вимоги Фірми «Т.М.М.» Товариство з обмеженою відповідальністю про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві Козирєвої Т.І. щодо винесення постанови від 29.04.14. по ВП № 43149910 про накладення арешту на кошти боржника, суд акцентує увагу на тому, що відсутні будь-які докази прийняття постанови про накладення арешту на кошти Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю датою 29.04.14. в межах виконавчого провадження ВП № 43149910.

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю на дії відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві є необґрунтовано та недоведеною і задоволенню не підлягає.

При цьому, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Фірми «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю на дії відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

Суддя Т.М. Ващенко