Рішення № 40947577, 13.10.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2014 р. Справа № 906/1592/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Галуза Л.О. - дов. №31 від 19.03.14 р., діє 01.01.15 р.

від відповідачі: від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Кравченко Р.М. - дов. від 24.09.13 р., діє до 24.09.16 р.

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до відповідачів: 1. Коростенської райдержадмінстрації

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Горщиківської сільської ради Коростенського району Житомирської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

Позивач - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗ" як правонаступник усіх прав та обов'язків ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗ" та його філій, заснованого відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року № 746 шляхом перетворення державного підприємства "Київ-Дніпровське МППЗ" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993року № 210/93 звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає , що Договір оренди земельної ділянки від 24.12.2007року, укладений між Коростенською РДА та ТОВ "Омелянівський кар'єр" є таким, що порушує майнові та економічні держави та позивача .

В якості фактичних підстав позову , позивач доводив наступне:

- засновником та єдиним акціонером позивача є держава в особі Міністерства інфраструктури України; державна частка у статутному капіталі позивача складає 100%;

- відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011року № 65, позивач є власником майна переданого йому засновником , яким відповідно п.1.4 Статуту є держава в особі Міністерства інфраструктури України;

- згідно наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 за актом передачі нерухомого майна у власність ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001року , який є додатком до наказу, було передано до статутного фонду майно , у тому числі , стрілочна будка "Омелянівка" ( в акті № 731, інвентарний номер 10), будка вагової вантажів "Омелянівка" (в акті № 732, інвентарний номер 11), залізнична колія 3,5 км ( в акті № 743 , інвентарний номер 26);

- ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" відноситься до промислового залізничного транспорту ; майно позивача є загальнодержавною власністю і належить до єдиної транспортної системи;

- на залізничну колію ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" у 2012 році виготовлено технічний паспорт під'їзних залізничних колій, прилеглих до станції Гранітний Південно-Західної залізниці , який погоджений із залізницею відповідно до вимог ст. 67 Статуту залізниць України; відповідно до даного технічного паспорту у віданні Житомирської філії товариства знаходяться колії №1,1а,2,3,6;

- розпорядженням голови Коростенської РДА від 22.10.2008р. № 665 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані під'їзні залізничні колії до ТОВ "Омелянівський кар'єр" (довжина 3,5 км) та до Коростень-Щорсівського кар'єроуправління (довжина 2,0 км);

- в ході розгляду справи № 906/798/13 встановлено, що майно ПрАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", зокрема, під'їзна залізнична колія довжиною 3,5 км знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ТОВ "Омелянівський кар'єр" на підставі Договору оренди земельної ділянки від 24.12.07р. , укладеного з Коростенською РДА на підставі розпоряджень останньої від 22.01.07р. №29 та від 24.12.2007 р. № 584 ;

- за Договором оренди від 24.12.07року в строкове платне користування передана , зокрема, земельна ділянка №1 , кадастровий номер 1822381200090000013, площею 0,1063 га , яку займає залізничне полотно;

- однак на момент , зокрема, отримання в оренду цієї земельної ділянки, ТОВ "Омелянівський кар'єр" було відомо про перебування в її межах майна позивача, що підтверджується договорами оренди під'їзних залізних колій № 24/05/О від 25.03.2005р., № 6/03К/06 від 01.10.2006р., № 2/03К/08 від 17.09.2008р.;

- окрім того, розпорядженням Коростенської РДА від 13.02.2009р. № 96 було відмінене розпорядження Коростенської РДА від 24.12.2007 р. № 584 , на підставі якого було укладено Договір оренди від 24.12.2007р.

В якості правових підстав позову, позивач визначив наступне:

- відповідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії , а згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміна їх цільового призначення здійснюється на підставі рішень органів державної влади відповідно до їх повноважень ;

- в оренду передані земельні ділянки, які за своїм цільовим призначенням підпадають під категорію земель промисловості, однак не враховано, що останні є землями залізничного транспорту;

- відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" , ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України позивач є власником майна, переданого йому засновником ( державою) у власність як вклад до статутного капіталу ;

- відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" , ч.1 ст. 120 ЗК України та ч.1 ст. 377 ЦК України , права на земельну ділянку, яка відведена під залізничні колії та споруди, належать позивачу як власнику об'єктів нерухомого майна;

- відповідно до ст.ст. 11, 23 Закону України" Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 68 ЗК України земельні ділянки зайняті залізничним полотном та його облаштуванням з усіма будівлями та спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту, відносяться до земель залізничного транспорту;

- відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди є недійсним, оскільки порушені вимоги ст. ст. 4-6, 11,17,10 цього Закону та ст. 124 ЗК України в частині належного орендодавця, орендаря та цільового використання земельної ділянки: відсутнє розпорядження Коростенської РДА про надання згоди передати земельну ділянку в оренду та умова використання земель залізничного транспорту за їх цільовим призначенням, а саме підприємством залізничного транспорту;

- відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, ст. 228 ЦК України договір оренди є також таким , що порушує публічний порядок.

У відзиві на позов ТОВ "Омелянівський кар'єр" вимоги останнього не визнає з наступних фактичних підстав:

- товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Омелянівський кар'єр" , яке було створено шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство на підставі наказу від 04.09.1995року № 335-ВАТ РВ по Житомирській області ФДМУ ;

- наказом № 124-АОУ від 31.08.1005 року РВ по Житомирській області ФДМУ було затверджено акт оцінки вартості майна Омелянівського кар'єру Коростенського району;

- до активів державного підприємства Омелянівський кар'єр, що було перетворено у ВАТ "Омелянівський кар'єр" , в тому числі, входили залізничні колії №№1,2,3, залізнична колія №1, залізничні колії №№5,6, будка вагонних ваг, 75,3 кв.м., залізничні ваги, що знаходились за адресою: вул. Центральна, 71, с. Горщик ;

- відповідно до переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Омелянівський кар'єр" ( додаток до листа РВ по Житомирській області ФДМУ ід 14.02.13р. № 04/657) зазначені об'єкти увійшли до статутного фонду товариства та є його власністю;

- укладення договорів оренди під'їзних колій було помилковим та не спростовує право власності товариства на них.

Заперечення проти позову з правових підстав було наступним:

- відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних , підсобних і допоміжних будівель та споруд, зокрема, гірничодобувних підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, інших споруд;

- відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" під'їзні колії- залізничні колії , які призначені для транспортного обслуговування одного або кілької підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування;

- згідно п. 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998р. № 457 до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам незалежно від форм власності;

- таким чином , під'їзні колії не відносяться до залізничного транспорту загального користування та можуть знаходитись на землях промисловості;

- відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України, ч.4 ст. 4 та ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду" Коростенська РДА є належним орендодавцем спірних земельних ділянок, а ТОВ "Омелянівський кар'єр" - орендарем;

- відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду" спірний договір оренди земельних ділянок містить всі умови, визначені в редакції цієї статті на дату його укладення 27.12.2007 року;

- у постанові ВГСУ від 29.12.2010 у справі № 2/70- Д встановлено, що розпорядження Коростенської РДА № 96 від 13.02.2009 року "Про відміну розпорядження голови Коростенської РДА від 24.12.2007р. № 584" суперечить ч.8 ст. 118 Конституції України, ч.2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" , а тому відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України не підлягає застосуванню ( а с. 80 -85 Т.1).

У відзиві на позов Коростенська РДА вимоги останнього не визнає з правових підстав:

- відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України, ч.4 ст. 4 та ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду" Коростенська РДА є належним орендодавцем спірних земельних ділянок, а ТОВ "Омелянівський кар'єр" - орендарем;

- відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду" спірний договір оренди земельних ділянок містить всі умови, визначені в редакції цієї статті на дату його укладення 27.12.2007 року ( а с. 108-110 , 111-113 Т.1).

Ухвалою суду від 16.12.2013р. ( суддя Кравець С.Г.) провадження у справі №906/1592/13 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №906/871/13 , ухвалою суд від 29.04.14року провадження було поновлено, а ухвалою суду від 06.05.14року розгляд справи було відкладено на 20.05.14року, вжито заходи щодо підготовки справи до розгляду ( а.с. 35 -38, 58 , 68-69 Т.2).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду № 78/2014 від 13.05.14року, на підставі п.3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30 , справу № 906/1592/13 передано на повторний автоматичний розподіл, у зв'язку із закінченням строку повноважень судді Кравець С.О.

За результатами повторного автоматичного розподілу, справу розподілено судді Машевській О.П.

Ухвалою від 14.05.2014 року справу № 906/1592/13 прийнято суддею Машевською О.П. до свого провадження ( а.с. 74 Т.2).

У зв'язку із зміною складу суду розгляд справи розпочався спочатку , відповідно, з спочатку розпочався й перебіг строку вирішення спору ( п.3.8 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18).

До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив, відповідачі правом подання зустрічного позову не скористались.

Ухвалою від 12.06.14року провадження у справі №906/1592/13 було зупинено до набрання рішенням господарського суду від 21.05.14року у справі № 906/798/13 законної сили ( а.с. 166 -168 Т.2).

В ході судового вирішення спору суд ознайомився із рішеннями судів у справах № 906/871/13 та №906/798/13 , копії яких долучив до цієї справи.

Ухвалою від 05. 09.14року провадження у справі № 906/1592/13 поновлено ( а.с. 188 Т.2).

Ухвалою від 30.09.14року залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Горщиківську сільську раду Коростенського району Житомирської області (11560, Житомирська область, Коростенського району, с. Горщик, вул. Центральна, буд. 31, ідентифікаційний код 04347930) ( а.с. 68 Т.3).

В засіданні суду 13.10.14року представник позивача позовні вимоги підтримала, представник відповідача - заперечив. Відмовити у позові просить суд також Горщиківська сільська рада.

В засіданні суду 13.10.14року представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Заслухавши представників сторін , дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» створено відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року № 746 шляхом перетворення ДП "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" у ВАТ в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

У 2001 р. згідно Акту передачі нерухомого майна від 30.10.2001р., додаток до наказу Міністерства транспорту України № 746, засновником було передано до статутного фонду ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» майно , у тому числі , стрілочна будка "Омелянівка" ( в акті № 731, інвентарний номер 10), будка вагової вантажів "Омелянівка" (в акті № 732, інвентарний номер 11), залізнична колія 3,5 км ( в акті № 743 , інвентарний номер 26) ( а. с. 20 -23 Т.1).

З 26.04.11року засновником, єдиним акціонером та вищим органом управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є держава в особі Міністерства інфраструктури України відповідно до Указу Президента України від 03.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", що є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України, яке відповідно до Указу Президента України від 16.07.2004р. № 811/2004 "Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку України" є правонаступником Міністерства транспорту України ( а с. 14 -19 Т.1).

Розпорядженням голови Коростенської РДА від 22.10.2008р. № 665 ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані під'їзні залізничні колії до ТОВ "Омелянівський кар'єр" (довжина 3,5 км) та до Коростень-Щорсівського кар'єроуправління (довжина 2,0 км) ( а. с. 24 Т.1).

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» площею 2,1493 га, на якій розміщена під'їзна залізнична колія довжиною 3,14 км до ТОВ "Омелянівський кар'єр" на території Горщиківської сільської ради ( за межами населених пунктів) було розроблено НВПБО ТОВ "Будпластик" , однак у встановленому порядку не затверджено. ( а с. 121 -139 Т.1).

Судом встановлено, що розпорядженням голови Коростенської РДА від 22.01.07р. № 27 надано дозвіл ТОВ "Омелянівський кар'єр" на виготовлення технічної документації по встановленню меж у натурі ( на місцевості) земельної ділянки для промислової розробки Березівського родовища граніту, розташованого на території Горщиківської сільської ради, в зв'язку зі зміною організаційно-правової форми товариства ( надалі - Технічна документація) ( а с. 115 Т.1).

Технічну документацію розроблено відповідачу Житомирською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" ( а с. 105- 130 Т.2).

Розпорядженням голови Коростенської РДА від 24.12.07р. № 584 затверджено Технічну документацію та надано земельну ділянку площею 94,6477 га в оренду строком на 49 років ТОВ "Омелянівський кар'єр" для добувної промисловості за рахунок земель Горщиківської сільської ради ( а. с. 114 Т.1).

24 грудня 2007 року між Коростенською РДА як орендодавцем та ТОВ "Омелянівський кар'єр" як орендарем укладено Договір оренди земельної ділянки , згідно якого в строкове платне користування передаються земельні ділянки несільськогосподарського призначення , які розташовані на території Горщиківської сільської ради Коростенського району поза межами населених пунктів ( надалі - Договір оренди) ( а. с. 44 -48 Т.1)

Згідно п.2.1 Договору оренди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 94,6477 га, в тому числі ділянка № 1 кадастровий номер 1822381200090000013- 0,1063 га залізничне полотно, ділянка № 2 кадастровий номер 1822381200040000002 - 5,7140 га відвал, ділянка № 3 кадастровий номер 1822381200090000014 - 88,82,8274 га забудовані землі .

Згідно п.2.2 Договору оренди на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна під виробничими спорудами та будівлями - 88,9340 га.

Згідно п.3.1 Договору оренди договір укладено на 49 років.

Згідно п. 5.1 Договору оренди земельні ділянки передаються в оренду для добувної промисловості (промислова розробка Березівського родовища гранітів).

Згідно п.5.2 Договору оренди цільове призначення земельних ділянок : землі промисловості Горщиківської сільської ради.

Згідно п.5.3 Договору оренди забороняється зміна цільового призначення.

Згідно п.6.1 Договору оренди передача земельних ділянок в оренду здійснена з розробленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості).

Згідно п. 8.1 Договору оренди на орендовані земельні ділянки права третіх осіб не встановлено.

Договір оренди зареєстровано у Коростенському райвідділі Житомирської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.12.07року за № 040721000005 від 26.12.07року ( а.с. 48 Т.1) .

За актом приймання-передачі земель в оренду від 26 .12.2007року Коростенська РДА передала, а ТОВ "Омелянівський кар'єр" прийняв орендовані земельні ділянки (а.с. 49 Т.1).

14 жовтня 2009року між Коростенською РДА та ТОВ "Омелянівський кар'єр" було укладено додаткову угоду до Договору оренди в частині п. п. 2.4 та 4 щодо нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок та нового розміру орендної плати за них (а. с. 52 -53 Т.1).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Позивач своє право на позов у спірних земельних відносинах обґрунтовує , серед іншого, ст.ст. 328, 329 , ч.1 ст. 377 ЦК та ч. 1 ст. 120 ЗК України, в силу яких вважає себе одночасно власником будівель та споруд ( під'їзних залізничних колій) та особою, якій належить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, як такою, що належить до земель залізничного транспорту.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними. Тому господарський суд виходить з того, що згідно статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та і н т е р е с у.

Як додатково роз'яснюється у п. 2.4. Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004.

За тими самими критеріями судом оцінюється інтерес позивача у справі, як зацікавленої особи набути право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Захист цивільних прав та і н т е р е с і в в судовому порядку здійснюється у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, іншим законом та договором.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів визначає предмет позову, який характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач.

Іншим необхідним елементом позову є його підстава - фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв'язку, оскільки сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов'язку.

Окрім того, підстава позову має не тільки фактичну, а й правову основу, оскільки юридичні факти, які складають підставу позову, визначаються нормами цивільного й інших галузей права.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, що належать до державної власності.

Згідно ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації як майновий комплекс підприємств залізничного транспорту з його інфраструктурою на території України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" промисловий залізничний транспорт - транспортно-технологічний комплекс, який забезпечує системне переміщення вантажів у процесі виробництва (між виробництвами, виробничими циклами, окремими операціями або підприємствами в цілому) та взаємодію із залізничним транспортом загального користування і не належить до нього.

ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» відноситься до підприємств промислового залізничного транспорту.

Відповідно до викладеного, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» має право набувати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування як землі транспорту.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про транспорт", до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 67 ЗК України передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані , зокрема, підприємствам залізничного транспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

В свою чергу, згідно ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Статтею 21 цього Закону передбачено, що відносини п і д п р и є м с т в залізничного транспорту з в л а с н и к а м и залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами.

Пунктом 64 Статуту залізниць України передбачено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать п і д п р и є м с т в а м, підприємцям, організаціям та установам н е з а л е ж н о від ф о р м в л а с н о с т і, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до вимог ст. 67 Статуту залізниць України, на кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Пунктом 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 передбачено, що в л а с н и к к о л і й має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Згідно з п.3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.05р. N507, п і д ' ї з н і к о л і ї - колії, призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ, зв'язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і н а л е ж а т ь залізниці чи п і д п р и є м с т в у, організації, установі.

Вище наведеним підтверджується, що під'їзні залізничні колії можуть належати підприємствам всіх форм власності: державної, комунальної та приватної.

В свою чергу, право оренди земельної ділянки є одним із речових прав на землю державної форми власності та здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України шляхом укладення договору оренди земельної ділянки ( ч.7 ст. 93 , ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України , ст. 2 , ч.1 ст. 6 та 16 Закону України "Про оренду землі" ).

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, в тому числі , на умовах оренди, також провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів ( ст. 18 Кодексу України від 27.07.1994 № 132/94-ВР "Про надра").

У зв'язку з цим, господарський суд приймає також до уваги, що за змістом ч.4 ст. 66 Земельного кодексу України земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами є підвидом категорії земель "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення", однак із власним цільовим призначенням ( ст. 1 Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV).

Такі земельні ділянки завжди розташовуються в межах земель інших категорій , оскільки призначені для користування надрами - частиною земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння ( ст. 1 Кодексу України "Про надра).

Тому для потреб, пов'язаних з користуванням надрами може бути надана земельна ділянка із земель будь - якої категорії за основним цільовим призначенням, в тому числі , земельна ділянка в межах однієї категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення", якщо вона придатна для потреб, пов'язаних з користуванням надрами.

Оскільки земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами за основним цільовим призначенням належать до земель промисловості, то згідно ч. 1 ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, зокрема, гірничодобувних підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Отже, для потреб гірничодобувних підприємств враховуються земельні ділянки зайняті також під'їзними шляхами, зокрема, залізничними під'їзними коліями.

Відповідно до викладеного, ТОВ "Омелянівський кар'єр" як гірничодобувне підприємство мало право набути в оренду земельну ділянку державної власності, зайняту залізничною під'їзною колією в межах категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення".

Передача земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, в тому числі, на умовах оренди, завжди зумовлює зміну цільового призначення тих земель , за рахунок яких надається. При цьому, зміна цільового призначається таких земель відбувається не тільки із категорії в категорію, але і в межах однієї категорії ( ч.1 ст. 19, ч.2 ст. 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування , які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою ( ч.2 ст. 20 ЗК України).

Однак судом встановлено, що до отримання спірних земельних ділянок в оренду, останні в загальній площі 76,3336 га згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЖТ № 001633 від 01.10.2001 року належали ВАТ "Омелянівський кар'єр" на праві постійного користування , як землі для видобутку та переробки каменю, що були надані рішенням 19 сесії Горщиківської сільської ради від 12.09.2001року ( а.с. 139 - 140 Т.140).

Згідно технічної документації по встановленню зовнішніх меж землекористування і виготовленню державного акта на право постійного користування землею ВАТ "Омелянівський кар'єр" загальною площею 76,3336 га Горщиківської сільської ради у постійне користування надана земельна ділянка № 1 загальною площею 0,1015 га , зайнята під'їзною колією ( а.с. 55 Т.3).

Згідно ст. 68 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII землями промисловості визнавались землі, надані для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, зокрема, гірничодобувних, підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд.

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України 2001року) , за приписами ст. 92 якого товариство не могло мати на праві постійного землекористування земельну ділянку площею 76,3336 га для видобутку та переробки каменю, у зв'язку з чим, пункт 6 Розділу Х "Перехідні положення" цього Кодексу зобов'язував юридичних осіб, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не могли мати їх на такому праві, до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

В подальшому пункт 6 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2001року втратив чинність з дня ухвалення КСУ Рішення від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 у справі 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

Судом встановлено, що до дати прийняття КСУ цього рішення, товариство не переоформило право постійного користування вище зазначеної земельної ділянки на право її оренди.

В свою чергу, визнаючи такими, що не відповідали Конституції України положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII та пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Конституційний Суд України дійшов, серед іншого, наступних висновків:

- юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- у пункті 6 Перехідних положень Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди юридичними особами; переоформлення має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами;

- підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт; Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки;

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені).

З врахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач до набуття спірних земельних ділянок в оренду вважався їх належним землекористувачем.

Відповідно, на дату прийняття головою Коростенської РДА розпорядження від 24.12.07р. № 584 спірні земельні ділянки вже належали до земель , наданих для користування надрами, тому були відсутні підстави для прийняття рішення про зміну їх цільового призначення в межах однієї категорії "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, іншого призначення" , тим більше, що останні офіційно до земель транспорту не належали.

Тому доводи позову про порушення Коростенською РДА вимог ст.ст. 19 та 20 ЗК України судом визнаються необґрунтованими.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що спірний Договір оренди укладено без згоди орендодавця Коростенської РДА, оскільки розпорядженням голови Коростенської РДА від 13.02.2009р. № 96 було відмінено розпорядження голови Коростенської РДА від 24.12.07р. № 584 про затвердження Технічної документації, з наступних підстав.

В абз. 2 п.2. 24 Постанови ВГСУ від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що оскільки договір оренди укладається на виконання, зокрема, рішення органу виконавчої влади, то без скасування такого рішення у в с т а н о в л е н о м у з а к о н о м п о р я д к у відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідного органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Судом встановлено, що спір про недійсність Договору оренди з підстав відсутності у Коростенської РДА повноважень розглядався господарським судом Житомирської області у справі № 2/70-Д .

У постанові від 19.12.2010 року у справі № 2/70-Д , Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відміняючи власне розпорядження голова Коростенської РДА в порушення вимог ч.8 ст. 118 Конституції України та ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" ( а.с. 98-97 Т.1).

Згідно ч.8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Згідно ч.3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Оскільки розпорядження голови Коростенської РДА від 24.12.07р. № 584 у встановленому законом порядку не скасоване, останнє є чинним. Більше того, воно вважається таким, що вичерпало свою дію виконанням.

Відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З врахуванням вимог ст. 4 ГПК України, суд не застосовує при вирішенні цього спору розпорядження голови Коростенської РДА від 13.02.2009р. № 96 ( а.с. 116 Т.1), оскільки останнє не відповідає частині 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає себе власником майна , що розміщується на спірній орендованій земельній ділянці, зокрема, власником під'їзної залізничної колії.

Доводить, що право власності на це майно виникло з підстав, передбачених законом, зокрема, на підставі ч.1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" , ст. 85 ГК України та ст. 115 ЦК України внаслідок його передачі засновником ( державою) у власність як вклад до статутного капіталу у 2001 році.

До 01.01.2004 року право власності на нерухоме майно набувалось на підставах та в порядку, передбаченими чинним на той час законодавством. За загальним правилом ст. 128 ЦК УРСР 1963 року момент переходу права власності на майно, в тому числі, нерухоме, пов'язувався з актом приймання-передачі.

Однак станом на 30.10.2001 року ( акт передачі майна до статутного фонду) діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб , затверджена наказом Держбуду України від 09.06.1998 № 121, згідно п.1.9 якої підлягали обов'язковій державній реєстрації об'єкти нерухомого майна, зокрема, будівлі виробничого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках та належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та с п о р у д и, які реєструвалися у складі цих об'єктів.

Не підлягали реєстрації, згідно Інструкції № 121, тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України 17.09.2000р. №507 с п о р у д и - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені із будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Інженерними спорудами, згідно із ДК 018-2000, є об'ємні, площинні або лінійні наземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів і т.ін.

До інженерних споруд вказаний нормативний документ відносить транспортні споруди, а саме під'їзні, станційні та сортувальні колії (2121.2), до складу яких включено і залізничні колії промислових підприємств (2122.4)

Тобто, під'їзні залізничні колії, по суті, є інженерними спорудами, призначеними для транспортування вантажів.

Станом на 30.10.2001 року ст. 69 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII землями транспорту визнавала землі, надані в користування, зокрема, підприємствам залізничного транспорту.

Станом на 30.10.2001 року ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" до підприємств залізничного транспорту належали підприємства промислового залізничного транспорту, яким могли належати під'їзні колії , призначені для їх транспортного обслуговування у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

За визначенням поняття "під'їзні колії" згідно ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та інших підзаконних нормативно-правових актів , суд дійшов висновку, що під'їзна залізнична колія розташована на земельній ділянці та має цільовим призначенням рух по ній до певного місця залізничних транспортних засобів для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів.

Під'їзна колія безпосередньо та невід'ємно пов'язана з земельною ділянкою на якій вона знаходиться, оскільки слугує опорою залізничним транспортним засобам для руху по певній земельній ділянці, території та під'їзду для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів.

Отже, цінність під'їзної колії полягає в тому, що вона є засобом за допомогою якого залізничній транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів. Відокремлення під'їзної колії від земельної ділянки на якій вона знаходиться призведе до неможливості залізничних транспортних засобів під'їзжати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів, перетворить її у певну кількість окремих рейок та шпал, внаслідок чого вона втратить своє цільове призначення та не зможе вважатись залізничною колією.

Оскільки позивач доводить, що майно ( під'їзні залізничні колії) є нерухомим майном та фактично існує в натурі, набуте у 2001 році право власності підлягало державній реєстрації.

Судом встановлено, що право власності на майно ( під'їзні залізничні колії) за позивачем не було зареєстроване.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV, що набрав чинності з 03.08.2004 року , обов'язковій державній реєстрації підлягало право власності на об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ( надалі - Закон про державну реєстрацію).

Згідно ч.3 ст. 4 Закону про державну реєстрацію право власності на будівлю, споруду, могло бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.

Отже, визначальною умовою для державної реєстрації прав власності будь-якого об'єкту є визначення його статусу: чи є цей об'єкт нерухомим майном.

Цивільний кодекс України використовує конструкції "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (стаття 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (стаття 376). Отже, виходячи з цих статей с п о р у д и є нерухомим майном.

У Національному стандарті N 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 жовтня 2004 року N 1442 , визначено, що с п о р у д и - це з е м е л ь н і п о л і п ш е н н я, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2).

Згідно Методичних рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції 14.04.2009 N 660/5, чинних на дату звернення позивача з цим позовом до суду ( наказ втратив чинність 07.04.14 року), право власності на п і д ' ї з н і к о л і ї підлягало д е р ж а в н і й р е є с т р а ц і ї.

Згідно п. 4. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 22.06.2011 № 703, чинного на дату звернення позивача з цим позовом до суду ( постанова втратила чинність 11.02.14року ) у Державному реєстрі прав реєструються речові права на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в тому числі, на с п о р у д у ( надалі - Порядок № 703).

Згідно абз.3 п.4 Порядку № 703 державна реєстрація права власності на с п о р у д у проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій розташований зазначений об'єкт.

Згідно абз.6 п.4 Порядку № 703 не підлягають державній реєстрації речові права на некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно п. 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, серед іншого, є:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

- рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

- державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

- рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач свій титул власника майна ( під'їзної залізничної колії) не підтвердив жодним із вищенаведених документів.

У ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV в редакції станом на 29.10.13 року ( дата звернення позивача з цим позовом до суду) було зазначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

- якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відсутність державної реєстрації права власності на нерухомість як до набрання чинності Законом про державну реєстрацію , так і за час його дії, спростує прецумпцію дійсності права , а тому останнє доводиться виключно в судовому порядку через визнання права власності.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.13р. у справі № 906/871/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.13р. та Вищого господарського суду України від 26.02.14р. , ПрАТ " Киїів-Дніпровське МППЗТ" відмовлено у визнанні права власності на майно, яке знаходиться на земельній ділянці, орендованій згідно Договору оренди ( а.с. 154 -164 Т.2).

В свою чергу, рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.14року у справі № 906/798/13 , залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.14р., визнано за ТОВ "Омелянівський кар'єр" право власності на майно, яке знаходиться на земельній ділянці, орендованій згідно Договору оренди ( а.с. 144 -150 , 180- 185 Т.2).

Тому доводи позову про те, що на підставі ст. 6 Закону України "Про оренду землі" та ч.1 ст. 120 ЗК України , права на земельну ділянку, на якій розміщується під'їзна залізнична колія , інші споруди та будівлі, належать позивачу, як власнику об'єктів нерухомого майна, судом відхиляються.

В силу ст.33 ГПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Тому, господарський суд виходить з того, що неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є достатньою підставою для відмови у позові.

На підставі ч.5 ст. 49 ГПК України при відмові у позові судовий збір покладається на позивача

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.10.14року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу Коростенській РДА (реком.)

4 - відповідачу ТОВ "Омелянівський кар'єр" (простою)

5- третій особі Горщаківській сільській раді (11560, Житом. обл., Коростенськ й р-н, с. Горщик, вул. Центральна, буд. 31 (реком.)