Рішення № 40947572, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13423/14 13.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Байправ М.С., довіреність №599 від 23.05.2013;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 25775,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 024621 від 16.08.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 порушено провадження у справі №910/13423/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/13423/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13423/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/13423/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13423/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2014 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 13.10.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2011 між позивачем, як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 024621, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є ПАТ КБ «Надра».

Строк дії договору встановлено з 16.08.2011 по 15.11.2012.

18.09.2011 о 22 год. 00 хв. по вул.Н.Хрещатицька - вул. Іллінська в м.Києві відбулась дорожньо- транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4, а саме: ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом - автомобілем "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ВДАІ Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві №469 від 24.09.2011.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 14.10.2011 встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

19.09.2011 страхувальник автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 024621 від 16.08.2011.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу №221/КВ4 від 06.10.2011, складеного оцінювачем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 14.09.2010) вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 20813,28 грн.

Відповідно до рахунку №СА-000109516 від 22.09.2011 виставленого страхувальнику транспортного засобу ТОВ «Світ-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 27137,18 грн.

01.11.2011 позивачем був складений та підписаний страховий акт №UA2011091800017/L01/01, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18042,63 грн., яке підлягає виплаті наступним чином: провести виплату відшкодування в розмірі 12389,43 грн. та провести акт взаємозаліку на недоотриману страхову премію в розмірі 5653,20 грн.

Згідно акту виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автомобіля №СА-000000069 від 06.01.2012 вартість виконаних робіт з відновлення автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 25535,18 грн.

01.02.2012 позивачем був складений та підписаний додатковий страховий акт №UA2011091800017/L01/02, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до доплати страхове відшкодування в розмірі 7732,55 грн.

На підставі складених страхових актів №UA2011091800017/L01/01 від 01.11.2011 та №UA2011091800017/L01/02 від 01.02.2012 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 024621 від 16.08.2011, перерахувало суму страхового відшкодування 04.11.2011 в розмірі 12389,43 грн. вигодонабувачу ПАТ «КБ «Надра» та 07.02.2012 в розмірі 7732,55 грн. на рахунок СТО ТОВ «Світ-Авто», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 11536 від 04.11.2011 та №1103 від 07.02.2012, а також здійснено зарахування несплаченого страхового платежу на суму 5653,20 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_3 вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права керування транспортним засобом "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 на законних підставах керував транспортним засобом "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4 відшкодовується ОСОБА_3 як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно- правова відповідальність ОСОБА_3, як володільця автомобіля "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4, застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно із полісом АА №5095244 строк дії якого з 10.07.2011 по 09.10.2011, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до полісу АА №5095244 особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_3, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_3 транспортного засобу автомобіля "Chevrolet" реєстраційний номер НОМЕР_4, була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія».

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 обмежується спеціальним законом, який передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

А особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 Цивільного кодексу України).

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 30.07.2013 у справі №910/1333/13, від 01.07.2014. у справі №910/19355/13 та ін.

Вказаним договором (поліс серії АА №5095244) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням зносу становить 20813,28 грн. (звіт №221/КВ4 від 06.10.2011, складений оцінювачем ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_5 від 14.09.2010)).

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач, керуючись положеннями ст.ст. 12, 29 Закону, повинен відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Kia Ceed", реєстраційний номер НОМЕР_1, що складає 20303,28 грн. (сума страхового відшкодування відповідно до звіту 20813,28 грн. - 510,00 грн. франшиза).

Позивач заявою №752/2012-08/ИР від 07.08.2013 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, втім відповідач відповіді на вимогу не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м.Київ, вул.Костянтинівська, 56 офіс.13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, вул.Артема, 40, ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування у розмірі 20303 (двадцять тисяч триста три) грн. 28 коп. та 1439 (одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн. 14 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014.

Суддя Т.В.Васильченко