Рішення № 40947555, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13273/14 13.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕНТ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ІНВЕСТ"простягнення 62 953, 73 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Колбасов Ю.О., довіреність б/н від 13.12.2013;від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕНТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ІНВЕСТ" про стягнення 62953,73 грн., з яких: 60 666, 68 грн. - сума несплаченої орендної плати і компенсації вартості обладнання, 1858, 23 грн. - пеня та 428, 82 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди обладнання №3067К від 27.06.2013 та невиконання ним своїх грошових зобов'язань по оплаті за надане в оренду обладнання та його повернення з оренди в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13273/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13273/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/13273/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 справу №910/13273/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13273/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 13.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕНТ") (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗІМУТ ІНВЕСТ» (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 3067К, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця (п.1.1 договору).

При цьому, найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики, відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці обладнання зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором (п.1.2 договору).

Факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі згідно встановленої у додатку №2 до договору форми, який засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту прийому-передачі.

Умовами п.4.1 договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі.

У протоколі погодження істотних умов договору оренди №270613-006К від 04.07.2013, який є невід'ємною частиною договору сторони погодили перелік, ідентифікацію, кількість, комплектність та назву обладнання, яке буде передаватися відповідачу в оренду.

Пунктом 3 протоколу визначено, що орендар зобов'язався сплачувати попередню плату за оренду обладнання у розмірі 17547, 62 грн. впродовж одного дня з моменту укладання протоколу на підставі виставленого рахунку-фактури. У випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк, нарахування орендної плати відбувається за цінами, встановленими орендодавцем за добу, тиждень або місяць користування обладнанням, в залежності від строку фактичного користування. Остаточний розрахунок по орендній платі здійснюється за весь час фактичного користування обладнанням. У випадку передання обладнання в оренду на невизначений строк орендодавець має право у будь-який час вимагати від орендаря сплати орендної плати за час фактичного користування обладнанням на підставі виставленого рахунку-фактури протягом одного банківського дня з моменту отримання орендарем відповідного повідомлення.

Згідно п.6.9 договору орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня зарахування її на рахунок орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Умовами п.6.11 договору визначено, що послуги з надання в оренду кожної одиниці обладнання оформлюються після закінчення строку оренди актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який сторони зобов'язані підписати за результатами календарного місяця, в якому була оренда обладнання. Орендодавець до 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за яким були надані послуги оренди, направляє орендарю шляхом поштового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом) та/або особисто кур'єром під підпис про отримання оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану орендарем в реквізитах, зазначених в п. 17 цього договору.

В свою чергу, орендар, відповідно до п. 6.12 договору, зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги, шляхом поштового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом). У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання, такий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі.

На виконання умов договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду будівельне обладнання загальною вартістю 154 177, 80 грн., про що сторонами підписано акт прийому-передачі №050713-017К від 05.07.2013

Як вбачається з матеріалів справи, частина обладнання згідно переліку, зазначеного в акті повернута позивачу, що підтверджується актом повернення №200913-010К від 20.09.2013, який складений позивачем, втім зі сторони відповідача не підписаний.

В той же час, п. 5.10 договору сторони визначили, що у випадку, коли обладнання, яке повертається орендарем орендодавцю, прибуло на склад орендодавця без супроводу уповноваженої на підписання відповідних документів особи, таке обладнання затримується орендодавцем на його складі до прибуття уповноваженої особи орендаря. В такому випадку представник орендодавця в присутності особи, що здійснила доставку обладнання, забезпечує розміщення обладнання на складі та одноособово фіксує технічний стан обладнання за участю двох своїх працівників.

Підтвердженням факту повернення орендованого обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення (п.5.11 договору).

Отже, обладнання, згідно переліку, зазначеного у акті повернення №200913-010К від 20.09.2013 вважається повернутим відповідачем та прийнятим позивачем, втім передане в оренду відповідачу обладнання не в повному обсязі повернуто позивачу.

Пунктом 5.9 договору визначено, що у випадку встановлення фактів пошкодження, втрати орендованого за договором обладнання чи його деталей, орендар не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку, зобов'язаний оплатити вартість обладнання та його деталей втрачених під час оренди, у відповідності з діючими ринковими цінами виробника цього обладнання.

Оскільки відповідач в повному обсязі не повернув позивачу обладнання, позивач 17.12.2013 надіслав відповідачу акт №200913-024К від 20.09.2013 з переліком неповернутого обладнання та вартістю яка підлягає компенсації, а саме: 35055, 65 грн.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять та суду не надано доказів повернення обладнання на суму 35055, 65 грн. або компенсації його вартості, позовна вимога про стягнення 35055, 65 грн. вартості втраченого обладнання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, за умовами договору відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату кожної одиниці обладнання.

Як зазначалося вище, послуги з надання в оренду кожної одиниці обладнання оформлюються після закінчення строку оренди актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який сторони зобов'язані підписати за результатами календарного місяця, в якому була оренда обладнання. Орендодавець до п'ятого числа місяця, наступного за яким були надані послуги оренди, направляє орендарю шляхом поштового відправлення з описом вкладення рекомендованим чи цінним листом або особисто кур'єром під підпис про отримання оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказаних орендарем в реквізитах, зазначених в п.17 цього договору (п.6.11 договору).

Позивачем 17.12.2013 були направлені відповідачу акти №310713-195К від 31.07.2013 на суму 14810, 03 грн., №310813-158К від 31.08.2013 на суму 17003, 49 грн., №200913-028К від 20.09.2013 на суму 11341, 29 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.12.2013.

Відповідно до п. 6.12 орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 20-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги, шляхом поштового відправлення з описом вкладення (рекомендованим чи цінним листом). У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання, такий акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі.

Однак, відповідач ухилився від одержання на підприємстві зв'язку цінного листа, що містив акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що не дає підстав вважати зазначені акти непред'явленими відповідачу.

З огляду на викладене, оскільки доказів мотивованих заперечень від підписання актів за вказаний період матеріали справи не містять та суду не надано, суд прийшов до висновку, що послуги з надання в оренду кожної одиниці обладнання на загальну суму 43154,81 грн. за період з липня по вересень 2013 року прийняті відповідачем у відповідності до п.6.12 договору.

Втім, відповідач в порушення умов договору взяті на себе грошові зобов'язання належним чином та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 25611, 03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт отримання відповідачем в оренду обладнання та факт порушення відповідачем своїх обов'язків із здійснення орендних платежів та повернення в повному обсязі обладнання підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі, який складається з 35055,65 грн. вартості втраченого обладнання та 25611,03 грн. заборгованості по орендній платі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.п. 9.1.1, 9.1.2 договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та за несвоєчасне повернення орендарем орендованого обладнання орендодавцю за цим договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафні санкції у розмірі подвійної ставки орендної плати, встановленої орендодавцем за добу користування обладнанням згідно відповідного протоколу до цього договору, за кожний день прострочення повернення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем та повернення обладнання, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.п.9.1.1 , 9.1.2 договору, позивачем за період з 20.01.2014 по 16.04.2014 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1858, 23 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 428, 82 грн. за період з 20.01.2014 по 16.04.2014.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІМУТ ІНВЕСТ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11; ідентифікаційний код 37815038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТРЕНТ" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Богатирська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 32664239) 60 666 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 68 коп. - основного боргу, 1858 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 23 коп. - пені, 428 (чотириста двадцять вісім) грн. 82 коп. - 3 % річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.2014.

Суддя Т.В. Васильченко