Постанова № 40947419, 15.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 910/5696/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів:Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу Державного агентства резерву України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року у справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" доДержавного агентства резерву України простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2014 року, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного агентства резерву України 3 453,40 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 10/16/783-18 від 14.11.2005 року, 41,86 грн. на відшкодування втрат внаслідок інфляції та 127,84 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 10/16/783-18 від 14.11.2005 року та додатками до нього, за умовами якого Державне агентство резерву України передало на відповідальне зберігання ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" матеріальні цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та вартістю згідно акту форми № 1.

Пунктом 3.1. цього договору встановленого, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

За п. п. 4.1., 4.2. зазначеного договору, вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберіганням цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між сторонами, згідно поданих документів (акту звірки заборгованості на момент сплати, акту виконання послуг по зберіганню цінностей).

Додатковими угодами до цього договору передбачено, що річний розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в межах кошторису на 2012 рік складає 3 538, 26 грн., в тому чисті ПДВ 589, 71 грн., а на 2013 рік - 3 651, 67 грн., в тому числі ПДВ 608, 61 грн. Оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість витрат, понесених позивачем на утримання матеріальних цінностей у період з 01.04.2012 року по 16.05.2013 року складає 3 453, 40 грн., що підтверджується актами № 2179 від 30.06.2012 року, № 3216 від 30.09.2012 року, № 4521 від 31.12.2012 року, № 16 від 31.03.2013 року, № 35 від 31.05.2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін, але зазначені витрати відповідач до цього часу не відшкодував, і це ним і не заперечується.

З огляду на вище наведене та враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався за зберігання матеріальних цінностей, позивач вправі вимагати сплати боргу, урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно задовольнили позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 3 453,40 грн., 41,86 грн. інфляційних втрат та 127,84 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді Л.В. Стратієнко

І.Д. Кондратова